Андреа I Музака
| Андреа І Музака | |
|---|---|
| алб. Andrea I Muzaka | |
 | |
| Народився | 13 століття |
| Помер | 1319 |
| Військове звання | маршал |
| Наступник | Теодор I Музака |
| Діти | Теодор I Музака, Ментуло Музака |
Андреа І Музака (алб. Andrea I Muzaka нар. ? — пом. 1319) — албанський правитель Князівства Берат і член сім'ї Музака. Отримавши титул — севастократора від візантійського імператора, його правління було де-факто незалежним до 1319 року.
Андреа I походив зі знатної родини Музака, яка проживала на півдні Албанії.
У 1279 році його родич Джон Музака, як союзник візантійського імператора Михаїла VIII Палеолога, боровся з експансіоністськими зусиллями Карла I, який в 1272 році заснував Албанське королівство (алб. Mbretëria e Arbërisë) в 1272 році навколо важливого портового міста Дуррес (Діррахіон).
Андреа Музака став васалом Карла, який нагородив його титулом — «Маршал Албанії» (алб. Marshall i Shqipërisë)[1].
Після того, як анжуйці були в значній мірі вигнані з Албанії (1281 р.) коаліцією візантійців і місцевих албанських військ, Андреа Музака встановив незалежне територіальне правління, яке пізніше включало район Мізеке на захід від Берата — між Деволом і Аооса[2]. Оскільки він мав високий візантійський титул севастократора, він був офіційно визнаний імператором Андроніком II як губернатор Центральної Албанії[3].
У союзі з візантійцями Музака також протистояв сербам, які під керівництвом короля Стефана Уроша II Милутина атакували Албанію з півночі.
З 1335 року його онук Андреа II значно розширив правління сім'ї в Центральній Албанії.
У Андреа I було два сини[4]:
- Теодор I Музака (? — 1331) — дворянин і протосебастос жив в кінці XIII — початку XIV століття;
- Ментуло Музака (1319 — ?) — граф Клісанії[5]
- ↑ Duka: Muzakajt, S. 7 f.
- ↑ Fine: Late Medieval Balkans, S. 415.
- ↑ Ферјанчић: Севастократори, S. 190.
- ↑ Rosario Jurlaro: I Musachi, despoti d’Epiro. Edizioni del Centro Librario, Bari, S. 59 (http://www.vatrarberesh.it/biblioteca/ebooks/musachi.pdf).
- ↑ Giovanni Schirò: Rapporti tra l'Epiro e il Regno Delle Due Sicilie. Tipografia Del Giornale Letterario, Palermo 1834, hier S. 144