Перейти до вмісту

Андрес Каламаро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андрес Каламаро
Зображення
Andrés Calamaro
Andrés Calamaro
Основна інформація
Повне ім'яAndrés Calamaro Masel
Дата народження22 серпня 1961(1961-08-22) (63 роки)
Місце народженняБуенос-Айрес
Роки активностіз 1977
ГромадянствоАргентина Аргентина
Професіямузикант
композитор
співак
продюсер
Інструментивокал
клавішні
фортепіано
гітара
синтезатор
бас-гітара
ударні
Жанррок
блюз
фанк
танго
поп-рок
New wave
КолективиLos Rodríguez
Los Abuelos de la Nada
ЧленствоRaícesd, The Morgand, Los Abuelos de la Nadad і Los Rodríguezd
ЛейблUniversal Music (1984-1987)
Sony Music (1988-1990)
Warner Music (з 1991)
Нагороди
У шлюбі зJulieta Cardinalid і Teresa Arellanod
Брати, сестриJavier Calamarod
www.calamaro.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Андре́с Калама́ро Масе́ль (ісп. Andrés Calamaro Masel, *22 серпня 1961, Буенос-Айрес) — аргентинський музикант, композитор, співак та продюсер. Володар премії Latin Grammy[1]. Його гурт Los Rodríguez[en] мав великий успіх в Іспанії у 1990-х. Андрес Каламаро — один з найвпливовіших представників аргентинського року. За свою кар'єру продав більш ніж 1,3 мільйона дисків.

Біографія

[ред. | ред. код]
Андрес Каламаро (1984)

Андрес Каламаро народився у Буенос-Айресі. У віці 10 років написав свою першу пісню «La chica del paraguas». У віці 17 років взяв участь у записі диску гурту Raíces[en] як запрошений музикант. Незабаром він заснував власний гурт Elmer Band[2].

Каламаро у Буенос-Айресі 2006 року.

На початку 1981 Мігель Абуело[en] запросив Каламаро у свій гурт Los Abuelos de la Nada[en] як клавішника. Гурт мав успіх, велика кількість його хітів була написана Андресом Каламаро. 1985 року Андрес взяв участь у записі останнього альбому Los Abuelos de la Nada, після чого покинув цей гурт.

1984 року, ще до розпаду Los Abuelos de la Nada, Каламаро випустив свій перший сольний альбом Hotel Calamaro, продюсером якого став відомий аргентинський музикант Чарлі Гарсія. Його другий альбом, Vida Cruel, який було записано невдовзі після виходу з гурту, був тепло сприйнятий критиками, але не мав комерційного успіху.

Після запису третього альбому, Por Mirarte (1988), Каламаро почав співпрацювати з такими гуртами як Los Fabulosos Cadillacs[en], Enanitos Verdes[en] та іншими музикантами.

Наприкінці 1980-х Каламаро створив свій власний гурт, який 1989 записав альбом Nadie sale vivo de aquí, котрий було номіновано на найкращий альбом року в Аргентині. 2007 року цей альбом на 60-й позиції було включено до Списку 100 найкращих альбомів аргентинського року журналу Rolling Stone[3].

Через економічну кризу в Аргентині, Андрес Каламаро разом з другом Аріелем Ротом[en] переїхав до Іспанії, де вони створили гурт Los Rodríguez[en]. Los Rodríguez випустили 3 успішних студійних альбоми Buena Suerte (1991), Sin documentos (1993) та Palabras más, palabras menos (1995), концертник Disco Pirata (1992) та компіляцію Hasta luego (1996). Sin documentos, у якому поєднувалися фламенко, румба та латиноамериканські ритми, приніс їм міжнародне визнання. Диск Palabras más, palabras menos (1995) був найуспішнішою роботою гурту. 1996 року музиканти вирішили розійтися через суперечності між Андресом та рештою.

1997 року Каламаро записав альбом Alta suciedad, який розійшовся тиражем більш ніж півмільйона копій (другий найбільш комерційно успішний диск аргентинського року)[4]. Alta suciedad знаходиться на десятій позиції у Списку 100 найкращих альбомів аргентинського року журналу Rolling Stone[3].

Після цього Каламаро почав активно писати. За півроку він створив понад 100 пісень. 37 з них були видані на наступному альбомі, подвійному CD Honestidad brutal, який став двічі платиновим в Аргентині[4]. У тому ж списку журналу Rolling Stone Honestidad Brutal посідає 30-те місце.[3]

Каламаро на концерті у Барселоні у вересні 2008.

2000 року Андрес Каламаро записав 103 нові пісні на п'яти-дисковому альбомі El salmón, який згодом став золотим[5].

Впродовж наступних років Каламаро багато виступав як запрошений музикант на концертах та у записах альбомів. У 2001—2002 роках він виклав велику кількість своїх невиданих пісень для вільного звантаження в мережі Internet.

У лютому 2004 він презентував альбом El Cantante, де були зібрані кавер-версії класичних танго, болеро та латиноамериканських пісень. Диск став платиновим в Аргентині[4].

2005 року Андрес повернувся на сцену після довгого періоду без концертів. 11 лютого він разом з гуртом Bersuit Vergarabat виступив на фестивалі Siempre Rock у Коскіні[en], провінція Кордова. 18-20 квітня Каламаро дав у Буенос-Айресі на стадіоні Luna Park[en] концерти, запис яких було видано на диску El regreso. Диск було презентовано 17 грудня на стадіоні Obras Sanitarias перед аудиторією у 25 000 глядачів. Альбом отримав премії Гарделя[en] 2006 як найкращий альбом рок-виконавця та за найкращу обкладинку. Сам Андрес Каламаро отримав премію Золотий Гардель — головну музичну нагороду Аргентини. За продажами диск став тричі платиновим[4].

22 травня 2006 року вийшов його новий диск Tinta Roja — колекція класичних танго.

20 листопада 2006 було випущено альбом El Palacio de las Flores, записаний разом з Літто Неббією[en], 11 вересня 2007 вийшов у світ диск La Lengua Popular. Перший диск став платиновим, другий подвоїв цей результат[4]. Тур на підтримку La lengua popular пройшов у Чилі, Аргентині, Іспанії, Колумбії, Мексиці, Перу та Парагваї. Завершальний концерт у Буенос-Айресі зібрав 60 000 глядачів. У березні 2008 року Андрес Каламаро вдруге здобув Золотого Гарделя, а також нагороди як найкращий рок-музикант, за найкращу обкладинку, пісню року, найкращий відеокліп та альбом року за диск La lengua popular. 2007 року Андрес Каламаро був визнаний людиною року в Аргентині. 2009 року він отримав премію Grammy Latinos за найкращий рок-альбом[6] за все той же диск.

2008 року він повернувся до свого першого гурту Raíces, через 30 років після їх першого співробітництва, задля запису нового диска Raíces 30 Años. 2009 року вийшла антологія пісень Каламаро Andrés на 6 CD иа 2 DVD[2]. На підтримку антології Каламаро провів турне з 20 концертів у Іспанії, Аргентині, Мексиці та Чилі. Тур закінчився концертом у Буенос-Айресі перед 50 000 глядачів.

У червні 2010 року Андрес Каламаро випустив новий альбом On The Rocks. Вже за перший тиждень продажів він став найбільш продаваним у Іспанії[7].

Концерт Каламаро у Мадриді (2014)

2013 року вийшов черговий сольний альбом Каламаро Bohemio, а 2015 — альбом Hijos del pueblo, куди увійшли концертні записи зі спільного з іспанським музикантом Енріке Бунбурі[en] туру у Мексиці.

2016 року Каламаро випустив новий студійний альбом Volumen 11, а 2018 — ще один під назвою Cargar la suerte. Альбом отримав схвальні відгуки критиків, які називали його одним з найбільш значимих у кар'єрі музиканта разом з Honestidad brutal[8].

Концерт Каламаро в Іспанії (2023)

2021 року вийшов альбом Dios los cría, куди увійшли записи хітів Каламаро, виконаних разом з відомими музикантами, серед яких Хуліо Іглесіас, Алехандро Санс, Мілтон Насіменту[en], Рафаель, Маноло Гарсія[en], Вісенте Аміго[en], Хуанес, Хульєта Венегас[en], Карлос Вівес, Vicentico[en], Ліла Даунс, Леон Х'єко[en] та інші.

2024 року в Україні стала вірусною пісня гурту Los Abuelos de la Nada[en] «Mil horas[en]», автором і виконавцем якої є Андрес Каламаро. Пісню активно використовували у соцмережах в рамках тренду «Ухилянт»[9].

Дискографія

[ред. | ред. код]
Диск Гурт Рік Примітки
B.O.V Dombe Raíces[en] 1978
Los Abuelos de la Nada Los Abuelos de la Nada[en] 1982
Vasos y Besos Los Abuelos de la Nada[en] 1983
Himno De Mi Corazón Los Abuelos de la Nada[en] 1984
Hotel Calamaro сольно 1984
Los Abuelos en el Ópera Los Abuelos de la Nada[en] 1985 концертний альбом
Vida Cruel сольно 1985
Por Mirarte сольно 1988
Nadie Sale Vivo De Aquí сольно 1989
Buena suerte Los Rodríguez[en] 1991
Disco Pirata Los Rodríguez[en] 1992 концертний альбом
Sin documentos Los Rodríguez[en] 1993
Grabaciones Encontradas Vol. 1 сольно 1994
Live In Ayacucho'88 сольно 1994
B.S.O Caballos Salvajes сольно 1995
Palabras Más, Palabras Menos Los Rodríguez[en] 1995
Hasta Luego Los Rodríguez 1996 Компіляція, невидане, концертні записи, демо
Grabaciones Encontradas DOS сольно 1996
Completo сольно 1997 компіляція
Alta Suciedad сольно 1997
Inéditos + Rarezas + Canciones сольно 1998 Las Otras Caras De Alta Suciedad + Una Década Perdida
Honestidad Brutal сольно 1999 подвійний диск
El Salmón сольно 2000 5 Cd
Himnos Del Corazón Los Abuelos de la Nada[en] 2000 Компіляція, 2 Cd
Lo Mejor De Andrés Calamaro сольно 2001 компіляція
Para No Olvidar Los Rodríguez[en] 2002 Компіляція, невидане, концертні записи, демо
El Cantante сольно 2004
El Regreso сольно 2005 концертний альбом
Made In Argentina (DVD) + Made In Spain (CD) сольно 2006 концертний альбом
Tinta Roja сольно 2006
El palacio de las flores сольно 2006 Разом з Літто Неббією[en]
La Lengua Popular сольно 2007
Dos son multitud сольно 2007 Cd + 2 DVD концертів, разом з Fito y Fitipaldis
Raíces 30 Años Raíces 2008
Andrés — Obras Incompletas сольно 2009 6 Cd's + 2 Dvd + 1 книга
Nada Se Pierde (Efe Eme 10 Años) сольно 2009
On The Rock сольно 2010
Bohemio сольно 2013
Jamón del medio сольно 2014 концертний
Pura sangre сольно 2014 концертний DVD
Hijos del pueblo з Енріке Бунбурі[en] 2015 концертний
Volumen 11 сольно 2016
Cargar la suerte сольно 2018
Dios los cría сольно 2021
Razzmatazz сольно 2023 концертний

Нагороди і відзнаки

[ред. | ред. код]

Grammy Latino

[ред. | ред. код]
Рік Категорія Твір Результат
2000 Найкращий рок-вокаліст Te quiero igual Номінація
2008 Найкращий сольний рок-альбом La lengua popular Переможець
Найкраща рок-пісня Carnaval de Brasil Номінація
Mi gin tonic Номінація
Найкраща альтернативна пісня 5 minutos más Номінація
2010 Найкращий вокальний рок-альбом On the rock Номінація
Найкраща рок-пісня Los divinos Номінація
2014 Найкраща рок-пісня Cuando no estás Переможець
Найкращий альбом автора-виконавця Bohemio Номінація
2017 Найкраща рок-пісня La noche Переможець
2019 Найкращий поп-рок-альбом Cargar la suerte Переможець
Найкраща рок-пісня Verdades afiladas Переможець

Премія Карлоса Гарделя[en]

[ред. | ред. код]
Рік Категорія Твір Результат
1999 Найкращий поп-соліст Alta suciedad Номінація
Найкразий відеокліп «Flaca» Номінація
«Loco» Номінація
2000 Альбом року Honestidad brutal Номінація
Найкращий рок-виконавець Номінація
2006 Альбом року El regreso Переможець
Найкращий альбом рок-виконавеця Переможець
Виконання року Переможець
Найкращий дизайн обкладинки Переможець
Продукція року Номінація
Найкращий відеокліп «Tuyo siempre» Номінація
2007 Альбом року El palacio de las flores Номінація
Найкращий альбом рок-виконавця Номінація
Продукція року Номінація
Найкращий дизайн обкладинки Номінація
Найкращий альбом у жанрі танго нових форм Tinta roja Переможець
Альбом-відкриття у жанрі танго Номінація
Пісня року «Corazón en venta» Номінація
Виконання року Номінація
Найкращий відеокліп Номінація
Найкращий DVD Made in Argentina 2005 Переможець
2008 Альбом року La lengua popular Переможець
Найкращий альбом рок-виконавця Переможець
Найкращий дизайн обкладинки Переможець
Пісня року «5 minutos más (Minibar)» Переможець
Найкращий відеокліп «Carnaval de Brasil» Переможець
2010 Найкраща компіляція Obras incompletas box Переможець
2014 Альбом року Bohemio Номінація
Найкращий альбом рок-виконавця Переможець
Пісня року «Cuando no estás» Номінація
2015 Найкращий альбом рок-виконавця Pura sangre Номінація
Jamón del medio Переможець
2017 Пісня року «La noche» Номінація
2019 «Verdades afiladas» Номінація
Альбом року Cargar la suerte Номінація
Найкращий альбом рок-виконавця Переможець
2020 Найкращий короткий відеокліп «Transito lento» Номінація
2021 Найкраща колаборація «Bohemio»
(з Хуліо Іглесіасом) 		Переможець
2022 Альбом року Dios los cría Номінація
Найкращий альбом рок-виконавця Номінація
Найкращий концептуальний альбом ADN (Capítulo A) Номінація

Премія Konex

[ред. | ред. код]
Рік Відзнака Категорія
1995 Диплом за заслуги Автор/композитор у жанрі рок
2005 Платиновий конекс Автор/композитор у жанрі рок
2015 Диплом за заслуги Автор/композитор

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андрес Каламаро

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 2008 Winners [Архівовано 1 вересня 2010 у Wayback Machine.] Grammy.com
  2. ↑ а б Офіційна біографія [Архівовано 4 січня 2010 у Wayback Machine.] (ісп.)
  3. ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2012. Процитовано 6 листопада 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ а б в г д http://www.capif.org.ar/Default.asp?PerDesde_MM=0&PerDesde_AA=0&PerHasta_MM=0&PerHasta_AA=0&interprete=&album=&LanDesde_MM=0&LanDesde_AA=0&LanHasta_MM=0&LanHasta_AA=0&Galardon=P&Tipo=1&ACCION2=+Buscar+&ACCION=Buscar&CO=5&CODOP=ESOP[недоступне посилання з лютого 2019]
  5. ↑ http://www.capif.org.ar/Default.asp?PerDesde_MM=0&PerDesde_AA=0&PerHasta_MM=0&PerHasta_AA=0&interprete=&album=&LanDesde_MM=0&LanDesde_AA=0&LanHasta_MM=0&LanHasta_AA=0&Galardon=O&Tipo=1&ACCION2=+Buscar+&ACCION=Buscar&CO=5&CODOP=ESOP[недоступне посилання з лютого 2019]
  6. ↑ GRAMMY.com. Архів оригіналу за 8 жовтня 2009. Процитовано 6 листопада 2010.
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 28 червня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ https://www.libertaddigital.com/cultura/musica/2018-10-17/cargar-la-suerte-de-andres-calamaro-la-sangre-del-duende-1276626619/
  9. ↑ Проснувся — ухильнувся. Як росіяни через тренди у TikTok змушують українців пересваритися. Громадське. 19 квітня 2024. Архів оригіналу за 25 вересня 2024. Процитовано 10 грудня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Андрес_Каламаро