Андрес Станьяро
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 19 листопада 1907 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Буенос-Айрес, Аргентина 
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | невідомо | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Аргентина
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Андрес Станьяро (ісп. Andrés Stagnaro, 19 листопада 1907, Буенос-Айрес — ?) — аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні кар'єри — футбольний тренер.
Виступав, зокрема, за клуби «Расінг» (Авельянеда) та «Рома».
Інформація про виступи Андреса Станьяро в аргентинських клубах у 1920-х роках різниться у джерелах. Є згадки про його виступи в «Чакаріта Хуніорс» і «Расінг» (Авельянеда).
В 1931 році був проведений перший професіональний чемпіонат Аргентини, який Станьяро провів у клубі «Чакаріта Хуніорс»[3].
В 1932 році Андрес повернувся в команду «Расінг» (Авельянеда), а у 1933 році також недовго перебував в клубі «Атланта» (Буенос-Айрес).
В тому ж 1933 році, за посередництва аргентинського футболіста італійської ««Роми»» Ніколаса Ломбардо, Станьяро отримує пропозицію приєднатися до римської команди[4]. Разом з Андресом до «Роми» перейшли також Енріке Гвайта і Алехандро Скопеллі[4]. Звістка про перехід провідного гравця в італійський чемпіонат викликала велике незадоволення у вболівальників «Расінга»[4].
В складі ««Роми»» в сезоні 1933/34 років Станьяро лише періодично показував свій високий рівень гри, через конкуренцію з боку капітана римлян Фульвіо Бернардіні[4]. Наступний сезон 1934/35 Андрес майже повністю пропустив через травму. Перед початком нового сезону в 1935 році Станьяро разом з тими ж Гвайтою і Скопеллі вирішують втекти з Італії через острах потрапити на військову службу[4]. На той момент вони мали італійське громадянство і за новим законодавством могли бути мобілізовані.
Станьяро повернувся в «Расінг», де виступав до 1938 року.
5 лютого 1933 року виступав у складі національної збірної Аргентини в товариському матчі проти збірної Уругваю[5]. Матч завершився перемогою аргентинців з рахунком 4:1.
- ↑ а б Сумарно за періоди 1932-33 і 1936-38
- ↑ У 1924-1926 роках в складі збірної Аргентини зіграв 2 матчі і забив 1 гол Армандо Станьяро, який виступав у аргентинському клубі «Палермо» і фігурує в джерелах серед найкращих бомбардирів чемпіонатів 1925 і 1926 років. Невідомо, чи це був молодий 17-19-річний Андрес Станьяро (у якого в деяких джерелах згадується друге ім'я Армандо), чи його однофамілець.
- ↑ Дебют команди «Чакаріта Хуніорс» в чемпіонаті Аргентини
- ↑ а б в г д Профіль на almanaccogiallorosso.it. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 січня 2021.
- ↑ Протокол матчу. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 12 січня 2021.
- Профіль на worldfootball.net. [Архівовано 4 червня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на almanaccogiallorosso.it [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
