Андреєв Василь Андрійович
| Андреєв Василь Андрійович | |
|---|---|
| Народження | 28 січня (10 лютого) 1906[1][2] Чумашки, Каїнський повітd, Томська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 5 серпня 1974[1][2] (68 років) Кишинів, Молдавська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР |
| Партія | КПРС |
| Звання |  Генерал-майор |
| Нагороди |           |
Васи́ль Андрі́йович Андре́єв (13 лютого 1906, село Чумашки Томської губернії, тепер Купинського район Новосибірської області — 7 березня 1974, Кишинів, Молдавська РСР) — радянський військовик, один із керівників партизанських диверсійних загонів на сході Румунії в період Другої світової війни, редактор газети «Ленинградская правда». Генерал-майор, кандидат історичних наук. Член Центральної ревізійної комісії КПРС в 1952—1956 роках.
Трудову діяльність розпочав у 1918 році наймитом. Потім служив у органах державної безпеки (ДПУ СРСР).
Закінчив Інститут червоної професури.
З 1928 року — в Червоній армії.
Потім працював у Кузбасі: керівник пропагандиської групи крайового комітету ВКП(б) на заводі імені Сталіна в Новокузнецьку і на шахтах Прокоп'євська, завідувач відділу культури і пропаганди в Маріїнську.
З 1939 року служив у Червоній армії, учасник радянсько-фінської війни.
З 1941 року — комісар 55-ї стрілецької дивізії РСЧА, начальник штабу партизанських з'єднань Вигоницького району, командир партизанського загону імені Баумана в Орловській області, начальник політичного відділу Орловсько-Брянського об'єднання партизанів, заступник комісара Орловського-Брянського об'єднання партизанів. Учасник німецько-радянської війни.
З травня 1943 по серпень 1944 року — командир 1-го з'єднання партизан Молдавії.
У серпні 1944 — 1945 року — заступник начальника Українського Штабу партизанського руху.
У 1945 році — начальник Українського Штабу партизанського руху, начальник штабу партизанського руху при Військовій раді 4-го Українського фронту.
У 1945—1947 роках — старший викладач Військової Академії імені Фрунзе.
У 1947—1948 роках — на пенсії.
У 1948—1950 роках — редактор відділу журналу «Знамя», член редакційної колегії журналу «Вопросы философии».
19 травня 1950 — 7 лютого 1952 року — директор Державної публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна.
У 1951—1953 роках — редактор обласної партійної газети «Ленинградская правда».
З 1953 року — на пенсії та на творчій письменницькій роботі в Кишиневі.
Помер у Кишиневі 5 серпня 1974 року.
- генерал-майор (6.08.1944)
- орден Леніна
- два ордени Червоного Прапора
- орден Богдана Хмельницького
- орден Червоної Зірки
- медаль «За бойові заслуги»
- медалі
- Советская Молдавия: Краткая энциклопедия. — Кишинев: Главная редакция Молдавской советской энциклопедии, 1982.
- Андреев Василий Андреевич // Литература ши арта Молдовей: Енчиклопедие. — Т. 1. — Кишинэу, 1985. — С. 35.
- Коваленко Василий. Мы помним вас, генерал! // Независимая Молдова. — 2006. — 23 февраля.
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg)
|
Це незавершена стаття про особу Радянського Союзу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 10 лютого
- Народились 1906
- Уродженці Томської губернії
- Померли 5 серпня
- Померли 1974
- Померли в Кишиневі
- Члени КПРС
- Генерал-майори (СРСР)
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Богдана Хмельницького (СРСР)
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
- Нагороджені медаллю «За оборону Києва»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За визволення Праги»
- Кавалери ордена Білого лева
- Делегати XIX з'їзду КПРС