Очікує на перевірку

Андре Діррелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андре Діррелл
Загальна інформація
Повне ім'яАндре Діррелл
(англ. Andre Dirrell)
ПрізвиськоВоскреслий
(англ. The Resurrected)
ГромадянствоСША США
Народження7 вересня 1983(1983-09-07) (41 рік)
Флінт, Мічиган, США
Вагова категоріяДруга середня
СтійкаОртодокс
Зріст185 см.
Розмах рук191 см.
Професіональна кар'єра
Перший бій27 січня 2005
Останній бій5 листопада 2022
Боїв32
Перемог29
Перемог нокаутом19
Поразок3
Нічиїх0
Спортивні медалі
Представник США США
Бокс
Бронза Афіни 2004 Середня

Андре Діррелл (англ. Andre Dirrell; нар. 7 вересня 1983, Флінт, Мічиган, США) — американський боксер-професіонал, бронзовий призер олімпійських ігор 2004 року. Виступає в другій середній вазі. Старший брат чемпіона світу з боксу Ентоні Діррелла.

Аматорська кар'єра

[ред. | ред. код]

Андре Діррелл і його молодший брат Ентоні почали займатися боксом коли навчалися у початковій школі у своєму рідному місті Флінт, Мічиган. Братів тренував їхній дідо Леон Лоусон-старший.

Андре зумів стати чемпіоном Америки у 2003 році в середній вазі. Також взяв участь в панамериканських іграх 2003 року:

Він кваліфікувався на Олімпійські ігри 2004 року після перемоги на Першому американському кваліфікаційному турнірі, що проходив у Тіхуані.

На Олімпійських іграх зумів стати бронзовим призером у середній ваговій категорії:

Рекорд Діррела на аматорському ринзі — 210–26.

Професійна кар'єра

[ред. | ред. код]

Після вдалої любительської кар'єри Діррелл вирішив перейти у професіонали, виступаючи у другій середній вазі. Його дебют відбувся 27 січня 2005 року, нокаутувавши Карлоса Джонсона. Перший регіональний титул (WBO—NABO) він здобув 1 листопада 2008 року, здолавши Віктора Оганова.

Участь у Super Six World Boxing Classic

Андре Діррелл був одним із шести боксерів, який взяв участі у турнірі, організованому Shotime, Super Six World Boxing Classic. Окрім нього там змагалися: Артур Абрахам, Карл Фроч, Міккель Кесслер, Андре Ворд та Джермейн Тейлор.

Першим суперником американця на груповому етапі став британець Карл Фроч. Бій відбувся у Великій Британії у місті Ноттінгем. На кону стояв титул чемпіона WBC, що на момент бою належав Фрочу. Поєдинок пройшов усю дистанцію та завершився перемогою Фроча спірним рішенням суддів. У двох суддів був рахунок 115-112 на користь Фроча, у ще одного 114-113 на користь Діррелла. Таким чином американець зазнав першої поразки у кар'єрі.

Діррелл продовжив змагатися у турнірі та зустрівся із непереможним боксером Артуром Абрахамом у наступному поєдинку. Спершу їхня зустріч мала відбутися 6 березня у Каліфорнії, але через травму Діррелла бій було перенесено на 27 березня у рідний штат американця Мічиган. Сам бій пройшов із перевагою американця у першій половині. У 4 раунді він відправив суперника у нокдаун. Після 10 раунду він впевнено лідирував на записках суддів 97-92, 98-91, та 97-92. Абрахам намагався перехопити ініціативу, але в 11 рауді він завдав удару по голові Діррелла, який послизнувся та падав. Американець опинився у нокауті та довго лежав, тримаючись за голову. Бій було зупинено, а рефері ухвалив рішення дискваліфікувати Абрахама. Таким чином Діррелл став переможцем.

Наступним суперником Андре мав стати непереможний американець Андре Ворд, але він вирішив знятися з турніру у зв'язку із нейрологічними травмами.

Подальша кар'єра

Андре Діррелл взяв перерив на лікування, який тривав 21 місяць. До рингу спортсмен повернувся 30 грудня 2011 року, здолавши у другому раунді Дерріла Каннінгема. У наступних чотирьох поєдинках він здолав Майкла Гбенгу, Владіна Біосса, Ніка Брінсона та Дерека Едвардса.

Завдяки перемогам Діррелл зумів суттєво піднятися у рейтингах. Спортсмен ішов по лінії IBF та зумів добитися поєдинку за вакантний титул цієї організації. Його суперником став олімпійський чемпіон 2008 року, британець Джеймс Дегейл, а сам бій відбувся 23 травня 2015 року в Бостоні. Вже в другому раунді Діррелл зумів зробити своєму супернику розсічення над правим оком, але до кінця раунду він двічі відправлявся у нокдаун. У 6 раунді отримав розсічення над правим оком. Американець намагався вирівняти хід поєдинку, але зробити це йому не вдалося. Одноголосним рішенням суддів перемогу одержав Джеймс Дегейл. Результати суддівських записок: 114-112, 114-112 та 117-109. Таким чином Діррелл зазнав другої поразки у кар'єрі у своїй другій титульній спробі.

У 2016 році повернувся перемогою над Блейком Карапелло. 20 травня 2017 року отримав можливість поборотися за вакантний титул тимчасового чемпіона IBF. Його суперником став венесуелець Хосе Узкатегі. Американець зумів завоювати титул у зв'язку із дискваліфікацією суперника після 8 раунду. Через рік, 3 березня 2018 року, між ними відбувся реванш. У ньому Діррелл зазнав поразки, відмовившись продовжити поєдинок після 8 раунду. На момент зупинки бою Узкатегі лідирував на записках суддів: 78-74, 79-73, 77-75.

Таблиця боїв

[ред. | ред. код]
29 Перемог (19 нокаутом, 10 за рішенням суддів), 3 Поразки (1 нокаутом, 2 за рішенням суддів)
Результат Рекорд Суперник Спосіб Раунд, час Дата Місце проведення Примітки
Перемога 29–3 Куба Юніескі Гонсалес[en] TKO 10 (10) 5 листопада 2022 США Armory, Міннеаполіс
Перемога 28–3 США Крістофер Брукер TKO 3 (10) 31 липня 2021 США Prudential Center, Ньюарк, Нью-Джерсі
Перемога 27–3 Домініканська Республіка Хуан Убальдо Кабрера KO 5 (10); 1:36 21 грудня 2019 США Toyota Arena, Онтаріо, Каліфорнія
Поразка 26–3 Венесуела Хосе Узкатегі RTD 8 (12); 3:00 3 березня 2018 США Барклайс-центр, Нью-Йорк Втратив титул тимчасового чемпіона IBF у другій середній вазі.
Перемога 26–2 Венесуела Хосе Узкатегі DQ 8 (12); 3:00 20 травня 2017 США MGM National Harbor, Оксон-Гілл, Меріленд Виграв вакантний титул тимчасового чемпіона IBF у другій середній вазі.
Перемога 25–2 Австралія Блейк Карапелло UD 10 29 квітня 2016 США Hard Rock Live, Атлантик-Сіті
Поразка 24–2 Велика Британія Джеймс Дегейл UD 12 23 травня 2015 США Agganis Arena, Бостон Бій за вакантний титул чемпіона IBF у другій середній вазі.
Перемога 24–1 США Дерек Едвардс UD 12 19 грудня 2014 Канада Colisée Pepsi, Квебек
Перемога 23–1 США Нік Брінсон TKO 4 (10); 2:12 8 жовтня 2014 США Beau Rivage, Білоксі
Перемога 22–1 Кабо-Верде Владін Біосс TKO 5 (10); 2:46 1 серпня 2014 США Little Creek Casino Hotel and Resort, Шелтон, Вашингтон
Перемога 21–1 Гана Майкл Гбенга UD 10 2 лютого 2013 США Convention Center, Мак-Аллен
Перемога 20–1 США Дерріл Каннінгем TKO 2 (10); 2:05 30 грудня 2011 США Morongo Casino, Resort & Spa, Кейбезон, Каліфорнія
Перемога 19–1 Німеччина Артур Абрахам DQ 11 (12); 1:13 27 березня 2010 США Джо Луїс Арена, Детройт Super Six World Boxing Classic: груповий етап
Поразка 18–1 Велика Британія Карл Фроч SD 12 17 жовтня 2009 Велика Британія Motorpoint Arena Nottingham, Ноттінгем Super Six World Boxing Classic: груповий етап.
Бій за титул чемпіона WBC у другій середній вазі.
Перемога 18–0 США Деррік Фінлі RTD 6 (10); 3:00 28 березня 2009 США Buffalo Run Casino, Маямі, Оклахома
Перемога 17–0 Росія Віктор Оганов TKO 6 (12); 0:28 1 листопада 2008 США СтабХаб Центр, Карсон, Каліфорнія Виграв вакантний титул тимчасового чемпіона WBO—NABO у другій середній вазі.
Перемога 16–0 США Майк Паскаль TKO 4 (10); 1:32 2 серпня 2008 США Emerald Queen Casino, Такома
Перемога 15–0 США Ентоні Хеншоу TKO 5 (10); 1:13 2 травня 2008 США Chumash Casino Resort, Санта-Інес, Каліфорнія
Перемога 14–0 США Шеннон Міллер TKO 3 (6); 1:58 1 лютого 2008 США Grand Casino, Гінклі, Міннесота
Перемога 13–0 США Вільям Джонсон KO 3 (8); 2:03 6 грудня 2007 США Tachi Palace, Лемур, Каліфорнія
Перемога 12–0 США Кертіс Стівенс UD 10 16 червня 2007 США Mohegan Sun Arena, Монтвілл Коннектикут
Перемога 11–0 США Кенні Кост UD 8 16 лютого 2007 США Playboy Mansion, Беверлі-Гіллз
Перемога 10–0 США Каллен Роджерс TKO 3 (8); 1:19 22 грудня 2006 США Perani Arena and Event Center, Флінт, Мічиган
Перемога 9–0 США Джеймс Сандін TKO 2 (6); 2:33 17 листопада 2006 США Soboba Band of Luiseno Indians, Сан-Хасінто, Каліфорнія
Перемога 8–0 США Маркус Дон Хол TKO 3 (6); 1:57 23 червня 2006 США Оракл-арена, Окленд, Каліфорнія
Перемога 7–0 США Альфонсо Рока UD 6 25 травня 2006 США Pechanga Resort & Casino, Темекула, Каліфорнія
Перемога 6–0 США Майк Ітмон UD 6 21 квітня 2006 США Omar Shrine Temple, Маунт-Плезант, Південна Кароліна
Перемога 5–0 Мексика Хуан Камачо KO 2 (4); 2:42 18 серпня 2005 США SAP Center, Сан-Хосе, Каліфорнія
Перемога 4–0 США Карл Кокерман UD 6 15 квітня 2005 США Northern Quest Resort & Casino, Ейрвей-Гайтс, Вашингтон
Перемога 3–0 США Джейкоб Родрігес KO 2 (4); 1:12 10 березня 2005 США Michael's Eighth Avenue, Глен-Берні, Меріленд
Перемога 2–0 США Вальтер Коулс KO 1 (4); 2:16 11 лютого 2005 США Стейт Фарм Арена, Атланта
Перемога 1–0 США Карлос Джонс TKO 4 (4); 2:50 27 січня 2005 США Michael's Eighth Avenue, Глен-Берні, Меріленд

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Андре Діррелл — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
  • Андре Діррелл(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андре_Діррелл&oldid=43123958