Андрушівське хлібоприймальне підприємство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрушівське хлібоприймальне підприємство
Типпідприємство
Галузьхарчова промисловість
Закриття (ліквідація)2001
Штаб-квартираАндрушівка, Житомирська область, Україна Україна

Андрушівське хлібоприймальне підприємствопідприємство харчової промисловості у місті Андрушівка Андрушівського району Житомирської області України.

Історія

[ред. | ред. код]

Під час громадянської війни в Російській імперії та польсько-радянської війни селище постраждало, але після закінчення бойових дій почалося відновлення господарства. Тут було створено пункт «Заготзерно». У березні 1923 року Андрушівка стала районним центром, що активізувало розвиток населеного пункту. Пізніше тут була побудована електростанція і почалася електрифікація.[1]

Під час німецько-радянської війни з 10 липня 1941 до 27 грудня 1943 року селище перебувало під німецькою окупацією. У цей час у селищі діяли радянські підпільники, пов'язані з партизанською диверсійною групою І. Д. Богорада, які зривали виконання господарських заходів окупаційної адміністрації (зокрема, перешкоджали збору та вивезенню хліба до Німеччини).[1]

У ніч із 26 на 27 грудня 1943 року Андрушівку звільнили радянські війська. Почалося відновлення господарства (зокрема, хлібоприймального пункту при залізничній станції). Уже до 5 лютого 1944 року було підготовлено і розподілено 12 тис. центнерів посівного матеріалу, що забезпечило успішне проведення весняної посівної кампанії (за це досягнення Андрушівка була нагороджена Червоним прапором Житомирської обласної організації ЛКСМУ).[1]

Після війни основними зерновими культурами району були пшениця і ячмінь. ХПП діяло у виробничій кооперації з іншими підприємствами райцентру (зокрема, спиртзаводом і побудованим пізніше Андрушівським комбікормовим заводом).[1]

Після проголошення незалежності України підприємство перейшло у відання міністерства сільського господарства і продовольства України.[2]

У березні 1995 року Верховна Рада України внесла ХПП до переліку підприємств, приватизація яких заборонена у зв'язку з їхнім загальнодержавним значенням.[2]

Після створення в серпні 1996 року державної акціонерної компанії «Хліб України» підприємство перейшло у відання ДАК «Хліб України».[3]

У листопаді 1997 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про приватизацію ХПП у першому півріччі 1998 року.[4] Надалі, державне підприємство було перетворено на відкрите акціонерне товариство.[5]

У грудні 2001 року було порушено справу про банкрутство хлібоприймального підприємства.[5]

Діяльність

[ред. | ред. код]

Підприємство здійснювало приймання, сушіння, зберігання і відвантаження зерна (переважно пшениці).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г "Після адміністративно-територіальної реформи з березня 1923 року Андрушівка стала районним центром Бердичівського округу Київської губернії, що позитивно позначилося на її економічному й культурному розвиткові" Андрушівка, Андрушівський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
  2. а б Постанова Верховної Ради України № 88/95-ВР від 3 березня 1995 р. «Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв’язку з їх загальнодержавним значенням». Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 3 квітня 2020.
  3. Постанова Кабінету міністрів України № 1000 від 22 серпня 1996 р. «Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України"». Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 3 квітня 2020.
  4. Постанова Кабінету міністрів України № 1218 від 5 листопада 1997 р. «Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств». Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2020.
  5. а б Господарський суд Житомирської області порушив справу № 5/58 "Б" про банкрутство ВАТ "Андрушівське хлібоприймальне підприємство" (13400, м. Андрушівка, вул. Станційна, 18), ідентифікаційний код 00953912, р/р 26007200003001 в АК АПБ "Україна", МФО 311023 // газета "Голос України", № 236 від 12 грудня 2001