Андрій Накорчевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Андрій Накорчевський (нар. 1 січня 1968)— український культуролог, японіст, перекладач[1][2], релігієзнавець[3][4] та ландшафтний архітектор, колишній професор в Університеті Кейо, одному з найстаріших університетів Японії, де викладав японську культуру та мову.[5][6][7] Він також є головою неурядової організації «Ex Oriente», що займається популяризацією японської культури в Україні.[8] Бере участь у роботі кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-могилянська академія»[9].

Біографія

[ред. | ред. код]

Освіту сходознавця почав здобувати, закінчивши факультет японської філології Санкт-Петербурзького університету в 1980 році. Після служби в армії і роботи на заводі, він продовжив освіту в аспірантурі Інституту філософії в Москві, де захистив дисертацію на тему релігійно-філософських вчень Японії.[10]

Андрій Накорчевський здобув міжнародну популярність завдяки виграшу конкурсу газети Asahi, який дозволив йому стати стажером у Токійському університеті на кафедрі індійської філології і буддології. Після завершення стажування, яке тривало майже два роки, він вирішив залишитися в Японії. Протягом свого перебування в країні, він працював перекладачем для урядових агентств та компанії Marubeni Corporation, а також викладав у університетах Васеда і Сейджо.

У 2020 році, після 30 років перебування в Японії, Андрій Накорчевський повернувся в Україну. Тут він активно займається ландшафтною архітектурою, створюючи сади як архітектор.[11] Крім того, він запустив серію книг про східні культури, яка спочатку виходила у видавництві «АртХус», а потім була перенесена в «Астролябію»[12]. Метою цієї серії є надання українським читачам доступу до першоджерел з коментарями, написаними простими і зрозумілими словами.[13].

В 2005 році отримав премію Спілки архітекторів України за створення «Саду 10 задоволень»[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Тараненко, Ангеліна (27 липня 2024). Український японіст поскаржився на "анімешників-хунвейбінів": в мережі суперечки. news.telegraf.com.ua (Uk) . Телеграф. Процитовано 12 серпня 2024.
  2. Бондар-Терещенко, Ігор (9 липня 2024). В обхід санкцій, у пошуку несправжньої Європи, разом до смерті - 5 книг про інакші погляди на світ. espreso.tv (Uk) . Еспресо ТВ. Процитовано 12 серпня 2024.
  3. Прокопенко, Марія (2017). «Українці здавна сприймали японців як взірець». day.kyiv.ua (Uk) . № 33-34. День. Процитовано 12 серпня 2024.
  4. Професор найстарішого університету в Японії прочитає в Києві доповідь "Трансформація поняття «релігія» в Східній традиції". www.religion.in.ua (Uk) . Релігія в Україні. 24 травня 2016. Процитовано 12 серпня 2024.
  5. Андрій Накорчевський: «Учення», «шлях», «закон» і «наука» — такі категорії культури мали японці». tyzhden.ua. Процитовано 5 Лютого 2017.
  6. Андрій Накорчевський: Японський сад як ландшафтне мистецтво. Загородная недвижимость (укр.). 3 травня 2021. Процитовано 7 серпня 2024.
  7. Пузиренко, Ярина (24 березня 2021). Японські замальовки. nubip.edu.ua (Uk) . Національний університет біоресурсів і природокористування України. Процитовано 12 серпня 2024.
  8. Андрій Накорчевський - купити книги на сайті видавництва ➦ ArtHuss. www.arthuss.com.ua. Процитовано 7 серпня 2024.
  9. Кафедра філософії та релігієзнавства НаУКМА: історія і сьогодення. philosophy.ukma.edu.ua (Uk) . Кафедра філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-могилянська академія». Процитовано 12 серпня 2024.
  10. KyivFM (6 серпня 2024), АНДРІЙ НАКОРЧЕВСЬКИЙ: Чи може Японія стати стратегічним союзником України? | ГОВОРИТЬ.КИЇВ, процитовано 7 серпня 2024
  11. Всім у сад. nv.ua (укр.). Процитовано 7 серпня 2024.
  12. «Самурайські пісні» для лікування поранених бійців. hromadske.radio (Uk) . Громадське радіо. 21 листопада 2015. Процитовано 12 серпня 2024.
  13. Андрій Накорчевський: Я попросив учасників проекту зробити Японію без Японії. Інтерв'ю з України (укр.). 1 грудня 2018. Процитовано 7 серпня 2024.
  14. Андрій Накорчевський. akarigardens.com (Uk) . AKARY. Процитовано 12 серпня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]