Накорчевський Андрій
| Накорчевський Андрій | |
|---|---|
| Народився | 1 січня 1968 (56 років) |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Дніпро |
| Відомий завдяки | український культуролог, японіст, перекладач |
| Alma mater | факультет японської філології Санкт-Петербурзького університету |
Накорчевський Андрій (нар. 1 січня 1968)— український культуролог, японіст, перекладач[1][2], релігієзнавець[3][4] та ландшафтний архітектор, колишній професор в Університеті Кейо, одному з найстаріших університетів Японії, де викладав японську культуру та мову.[5][6][7] Він також є головою неурядової організації «Ex Oriente», що займається популяризацією японської культури в Україні.[8] Бере участь у роботі кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-могилянська академія»[9].
Освіту сходознавця почав здобувати, закінчивши факультет японської філології Санкт-Петербурзького університету в 1980 році. Після служби в армії і роботи на заводі, він продовжив освіту в аспірантурі Інституту філософії в Москві, де захистив дисертацію на тему релігійно-філософських вчень Японії.[10]
Андрій Накорчевський здобув міжнародну популярність завдяки виграшу конкурсу газети Asahi, який дозволив йому стати стажером у Токійському університеті на кафедрі індійської філології і буддології. Після завершення стажування, яке тривало майже два роки, він вирішив залишитися в Японії. Протягом свого перебування в країні, він працював перекладачем для урядових агентств та компанії Marubeni Corporation, а також викладав у університетах Васеда і Сейджо.
У 2020 році, після 30 років перебування в Японії, Андрій Накорчевський повернувся в Україну. Тут він активно займається ландшафтною архітектурою, створюючи сади як архітектор.[11] Крім того, він запустив серію книг про східні культури, яка спочатку виходила у видавництві «АртХус», а потім була перенесена в «Астролябію»[12]. Метою цієї серії є надання українським читачам доступу до першоджерел з коментарями, написаними простими і зрозумілими словами.[13].
В 2005 році отримав премію Спілки архітекторів України за створення «Саду 10 задоволень»[14].
- «Самурайські пісні». Пер. з японської Андрія Накорчевського. – Київ: «Дух і Літера», 2015. — 272 с. ISBN : 9789663784267
- «ДАО ДЕ ЦЗІН. Канон шляху і спроможності». Переклад з давньокитайської, коментарі і післямова Андрія Накорчевського. Київ: ArtHuss, 2021. 200 ст. ISBN 978-617-7799-72-5 (в цьому виданні наводиться також оригінальний текст «Дао де цзін» давньокитайською мовою).
- Бусідо. Душа Японії. Пер. з японської, коментарі і післямова Андрія Накорчевського. — Київ: Арій, 2015 (перевидання: ArtHuss, 2021).
- Дейв Гроссман, Лорен Крістенсен. Бій. Психологія і фізіологія воїна в часи війни та миру Пер. з англ. Андрія Накорчевського. — Львів: Астролябія, 2023. — 720 с. (ISBN 978-617-664-278-7)
- Масахіко Сакамото. Швидка допомога для дітей. – Київ: Mamino, 2024. – 48 с. (ISBN 978-617-7913-23-7)
- Бонні Кемске. Кінцуґі. Поетичне лагодження. Пер. з англ. Андрія Накорчевського. — Київ, ArtHuss, 2024.
- Сьодзо Коіке. Сумі-е для початківців — Київ, ArtHuss, 2024. — 184 с.
- Ернст Гомбріх. Оповідь про мистецтво. Пер. з англ. Андрія Накорчевського. — Київ, ArtHuss, 2024. — 664 с.
- ↑ Тараненко, Ангеліна (27 липня 2024). Український японіст поскаржився на "анімешників-хунвейбінів": в мережі суперечки. news.telegraf.com.ua (укр.). Телеграф. Процитовано 12 серпня 2024.
- ↑ Бондар-Терещенко, Ігор (9 липня 2024). В обхід санкцій, у пошуку несправжньої Європи, разом до смерті - 5 книг про інакші погляди на світ. espreso.tv (укр.). Еспресо ТВ. Процитовано 12 серпня 2024.
- ↑ Прокопенко, Марія (2017). «Українці здавна сприймали японців як взірець». day.kyiv.ua (укр.). № 33-34. День. Процитовано 12 серпня 2024.
- ↑ Професор найстарішого університету в Японії прочитає в Києві доповідь "Трансформація поняття «релігія» в Східній традиції". www.religion.in.ua (укр.). Релігія в Україні. 24 травня 2016. Процитовано 12 серпня 2024.
- ↑ Андрій Накорчевський: «Учення», «шлях», «закон» і «наука» — такі категорії культури мали японці». tyzhden.ua. Процитовано 5 Лютого 2017.
- ↑ Андрій Накорчевський: Японський сад як ландшафтне мистецтво (укр.). 3 травня 2021. Процитовано 7 серпня 2024.
- ↑ Пузиренко, Ярина (24 березня 2021). Японські замальовки. nubip.edu.ua (укр.). Національний університет біоресурсів і природокористування України. Процитовано 12 серпня 2024.
- ↑ Андрій Накорчевський - купити книги на сайті видавництва ➦ ArtHuss. www.arthuss.com.ua. Процитовано 7 серпня 2024.
- ↑ Кафедра філософії та релігієзнавства НаУКМА: історія і сьогодення. philosophy.ukma.edu.ua (укр.). Кафедра філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-могилянська академія». Процитовано 12 серпня 2024.
- ↑ KyivFM (6 серпня 2024), АНДРІЙ НАКОРЧЕВСЬКИЙ: Чи може Японія стати стратегічним союзником України? | ГОВОРИТЬ.КИЇВ, процитовано 7 серпня 2024
- ↑ Всім у сад. nv.ua (укр.). Процитовано 7 серпня 2024.
- ↑ «Самурайські пісні» для лікування поранених бійців. hromadske.radio (укр.). Громадське радіо. 21 листопада 2015. Процитовано 12 серпня 2024.
- ↑ Андрій Накорчевський: Я попросив учасників проекту зробити Японію без Японії. Інтерв'ю з України (укр.). 1 грудня 2018. Процитовано 7 серпня 2024.
- ↑ Андрій Накорчевський. akarigardens.com (укр.). AKARY. Процитовано 12 серпня 2024.