Перейти до вмісту

Андрій Россомахін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андрій Россомахін
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився2 квітня 1973(1973-04-02) Редагувати інформацію у Вікіданих (51 рік)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлітературознавець, мистецтвознавець, інтелектуал, письменник-документаліст, видавець, викладач університету, Seraphic Doctor, перекладач, літературний критик, документаліст, філолог
Alma materАмстердамський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
European University at Saint Petersburgd Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьлітературна критика[1] Редагувати інформацію у Вікіданих, мистецтвознавство[1] Редагувати інформацію у Вікіданих і філологія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладEuropean University at Saint Petersburgd Редагувати інформацію у Вікіданих
Російська митна академіяd Редагувати інформацію у Вікіданих
Російська академія народного господарства і державної служби при Президентові Російської Федерації Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор філософії Редагувати інформацію у Вікіданих
Особ. сторінкаmatros.su/km/persons/rossomahin Редагувати інформацію у Вікіданих

Андрій Россомахін (справжнє ім'я Андрій Анатолійович Ромахін[2]; нар. 2 квітня 1973, Ленінград, СРСР) — російський літературознавець, мистецтвознавець, філолог, культуролог, дослідник російського авангарду. Перекладач лірики й укладач повної анотованої бібліографії основоположника та теоретика українського футуризму Михайля Семенка.

Біографія та творчість

[ред. | ред. код]

Народився 2 квітня 1973 року в Ленінграді.

У 2002—2007 роках викладав у петербурзькій філії Російської митної академії, у 2007—2011 роках працював як запрошений викладач Європейського університету в Санкт-Петербурзі, у 2007—2013 роках викладав у петербурзькій філії Російської митної академії та РАНГ. З 2016 року заступник директора Видавництва Європейського університету в Санкт-Петербурзі (упорядник і науковий редактор серії «Avant-Garde»).

Член Вченої ради Державного музею В. В. Маяковського, а також член редакційної ради журналу «Modernités russes» (Ліон).

2002 року дебютував з книгою «Заяча душа», досліджуючи накопичений людством літературний досвід розуміння заячої душі у всій її складності та суперечливості. Один з основоположників «філософії зайця», що активно розвивається в останні роки, — дослідницького напряму, що займається осмисленням ролі зайця у світобудові та культурі[3].Сфера інтересів та тематика літературознавчих та філологічних робіт Андрія Россомахіна досить широка: від англійської сатиричної гравюри XVIII—XIX століть до семантики сучасної російської естради. Автор серії книг про діячів російського літературного авангарду: «Коники Велемира Хлєбникова» (СПб, 2004), «Коники Микола Заболоцького» (СПб, 2005) і «REAL Хармса: слідами окультних студій поета-чинаря» (СПб, 2005). 2012 року вийшло дослідження «Магічні квадрати російського авангарду. Випадок Маяковського», в якому аналізується семантика обкладинок прижиттєвих видань Володимира Маяковського.

«…Россомахін відкриває магічного Маяковського. Читач постає перед саме дослідницьким відкриттям. Вчинене <…> нагадує мені успіх Говарда Картера та лорда Карнарвона. Шанс у перекопаному Єгипті виявити прихованого історією Тутанхамона приблизно той самий, що й у канонічному корпусі текстів Маяковського розшукати глибинну магічну матерію. Адже вдалося їм, Всім Трьом! <…> Доскональний і перфекціоністський аналіз обкладинок прижиттєвих книг Маяковського, під час якого невимушено, переконливо, економно поєднуються його життєбудування з політикою та поетикою епохи — потужна увертюра ілюстрованого каталогу…»[4]

Бойко А. Г. «Маяковский Россомахина»

Упорядник серії «Avant-Garde», в рамках якої видаються, зокрема, коментовані видання пам'яток авангарду, у супроводі великого ілюстративного ряду, нерідко з додатком факсиміле[5], які зацікавили критиків[6][7]. Головною метою своєї наукової та видавничої діяльності вважає, кажучи звичними словами, просвітництво або позицію активної протидії абсурдному становищу, що склалося сьогодні, в російській культурі і країні в цілому, коли неухильно «зменшується кількість людей, які вміють читати…»

«Згадаймо, до речі, як наші герої-авангардисти сто років тому поливались помиями у бульварній пресі, що не завадило їм створити новий живопис, нову поезію, новий театр, нову книгу, нову архітектуру, нове мистецтво та нове бачення у найширшому розумінні, а згодом стати гордістю країни та світовим брендом. Ну а ми — ми створюємо та видаємо нову науку. Ставка — на безсмертя…»[8]

2006 року започаткував проєкт «Росія як Ведмідь», в рамках якого спільно з Д. Г. Хрустальовим випускає серію книг. Вже вийшли: «Російська Ведмедиця, або Політика і похабство» (СПб, 2007), «Польська дієта Російського Ведмедя» (СПб, 2009), а також «Виклик імператора Павла, або Перший міф XIX століття» (СПб, 2011). Останнє видання викликало особливий інтерес критиків, які зазначили, що автори «зуміли перетворити наукове дослідження на захопливе, майже белетристичне оповідання з елементами гарного детектива»[9], так що книга «увійшла в інтелектуальний побут і їй уготоване довге життя»[10]. Наприкінці 2013 року у видавництві «АРКА» вийшла спільна робота В. М. Успенського, А. А. Россомахіна та Д. Г. Хрустальова «Ведмеді, Козаки та Російський мороз: Росія в англійській карикатурі до та після 1812 року».

2015 року був перекладачем лірики та укладачем повної анотованої бібліографії «батька українського футуризму» Михайла Семенка (1892—1937)[11][12].

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Кузнечики Николая Заболоцкого. СПб.: Красный Матрос, 2005.— ISBN 5-7187-0553-4.
  • «REAL» Хармса: по следам оккультных штудий поэта-чинаря. СПб.: Красный Матрос, 2005.— ISBN 5-7187-0550-X.
  • Русская Медведица, или Политика и похабство (С приложением каталога английских карикатур XVIII века, представляющих Россию в образе Медведя). СПб.: Красный Матрос, 2007. (в соавторстве с Д. Г. Хрусталёвым).— Шаблон:ISBN с опечаткой.
  • Польская диета Русского Медведя. СПб.: Красный Матрос, 2009. (в соавторстве с Д. Г. Хрусталёвым).— ISBN 5-7187-0874-6.
  • Вызов императора Павла, или Первый миф XIX столетия. СПб.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2011. (В соавторстве с Д. Г. Хрусталёвым)— 280 с., 80 илл. — ISBN 978-5-94380-110-5[13].
  • Россомахин Андрей. Магические квадраты русского авангарда: Случай Маяковского (С приложением Полного иллюстрированного каталога прижизненных книг В. В. Маяковского). — ISBN 978-5-93898-380-9.
  • «Труба Марсиан» Велимира Хлебникова: Факсимильное издание. Статья. Комментарии. СПб.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2013. (В соавторстве с С. В. Старкиной) — 96 с., илл. — ISBN 978-5-94380-141-9[14].
  • Медведи, Казаки и Русский мороз: Россия в зеркале английской карикатуры до и после 1812 года. СПб.: Издательство «Арка», 2014. (в соавторстве с В. М. Успенским и Д. Г. Хрусталёвым).— 252 с., 150 цв. илл. — ISBN 978-5-91208-104-0.
  • Владимир Маяковский. «ПРО ЭТО»: Факсимильное издание. Статьи. Комментарии / [Коллектив авторов]. Сост., науч. ред., статья, комментарий, подбор илл. А. А. Россомахина. СПб.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2014. — 144+60 с., илл. — ISBN 978-5-94380-167-9.
  • «ФЛЕЙТА-ПОЗВОНОЧНИК» Владимира Маяковского: Комментированное издание. Статьи. Факсимиле. СПб.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2015. (В соавторстве с А. Ю. Сергеевой-Клятис). — 136+16 с., илл. — ISBN 978-5-94380-187-7.
  • Михайль Семенко и украинский панфутуризм: Манифесты. Мистификации. Статьи. Лирика. Визиопоэзия / Сост., пер. с украинского, статьи, комментарий и библиография А. В. Белой и А. А. Россомахина. СПб.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2016. — 400+16 с., 150 илл. — ISBN 978-5-94380-203-4.
  • Ермакова П. Ю., Россомахин А. А. «Кузнечик» Велимира Хлебникова: переводы на мировые языки и анализ проблем английского перевода // Велимир Хлебников в новом тысячелетии / Российская академия наук, Институт мировой литературы имени А. М. Горького; Редколлегия: В. Н. Терёхина (ответственный редактор) и другие. — М. : ИМЛИ РАН, 2012. — С. 122—131. — ISBN 978-5-9208-0420-4.
  • Россомахин Андрей. К иконографии русского авангарда : эго-кубо-луче-осло-хвосто-футуристы // 1913. «Слово как таковое»: К юбилейному году русского футуризма. Материалы международной научной конференции (Женева, 10–12 апреля 2013 г.) / Редактор Пётр Казарновский; Составление и научная редакция Жан-Филиппа Жаккара и Анник Морар. — СПб. : Издательство Европейского университета, 2015. — ISBN 978-5-94380-181-5.
  • Россомахин Андрей. «В Питере — пить!» («Песня о туризме») опыт комментария. // Новое литературное обозрение. — СПб., 2017. — № 6. — ISSN 0869-6365.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. Сотрудники: база данных Европейского университета в С.-Петербурге. Европейский университет в Санкт-Петербурге. 2010. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 4 квітня 2019.
  3. Константин А. Богданов. От составителя | Издательство «Новое литературное обозрение» (рос.). www.nlobooks.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 21 грудня 2017. [Архівовано 2017-12-22 у Wayback Machine.]
  4. Бойко А. Г. «Маяковский Россомахина» [Архівовано 2013-10-28 у Wayback Machine.] (Рецензия на книгу «Магические квадраты русского авангарда: Случай Маяковского». // Проектор. 2012. № 2 (19). Стр. 102—103
  5. Издательство Европейского Университета в Санкт-Петербурге - интернет магазин :: Издания. Архів оригіналу за 17 грудня 2015. Процитовано 13 січня 2016.
  6. Уланов А. Рец. на комментированное издание поэмы Маяковского // Новое литературное обозрение. 2015. № 135. С. 378–380. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 січня 2016. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  7. Давыдов Д. Новые интертексты // Книжное обозрение. 2015. № 22-23. С. 7. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
  8. Андрей Россомахин: «Сокращается количество людей, умеющих читать [Архівовано 2019-05-18 у Wayback Machine.]» (интервью с Анной Матвеевой). — Артгид, 24.01.2017 г.
  9. Публикация Елены Зиновьевой — Журнальный зал. magazines.gorky.media. Процитовано 17 жовтня 2024.
  10. Трагический спектакль императора Павла I, или Безумец поневоле… (ru-RU) . 31 травня 2012. Процитовано 17 жовтня 2024.
  11. Про обмін перекладами на тлі обміну снарядами. day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 17 жовтня 2024.
  12. Андрей Россомахин: «Сокращается количество людей, умеющих читать». Артгид. Процитовано 17 жовтня 2024.
  13. Издательство Европейского Университета в Санкт-Петербурге - интернет-магазин :: Издание :: ВЫЗОВ ИМПЕРАТОРА ПАВЛА
    или первый миф XIX столетия
    . Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 10 грудня 2013.
  14. Издательство Европейского Университета в Санкт-Петербурге - интернет-магазин :: Издание :: ВЕЛИМИР ХЛЕБНИКОВ. ТРУБА МАРСИАН
    Факсимильное издание. Статья. Комментарии
    . Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 10 грудня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]