Анкірська митрополія

православна єпархія^d

Анкірська митрополія
	Анкара
	Основні дані
Церква	Константинопольська православна церква
Заснована	325
Юрисдикція	Анкара, Туреччина
Єпархіальний центр	Анкара
Парафій	2
Монастирів	0
Священиків	1
Ченців і черниць	0
	Правлячий архієрей
	митрополит Анкірський, іпертим та екзарх усієї Галатії; Єремія (Калійоргіс)
	Мапа єпархій Константинопольського патріархату станом на 1880 рік.
	Мапа єпархій Константинопольського патріархату станом на 1880 рік.

Анкірська митрополія (гр. Μητρόπολη Αγκύρας) — православна митрополія Константинопольської православної церкви на території Туреччини у центральній частині Малої Азії у регіоні навколо столиці країни Анкари. Після обміну населенням між Грецією і Туреччиною у 1924 році на території митрополії не лишилося православних, тож вона стала просто титулярною кафедрою. Православні богослужіння на цій території стали проводитися лише у 21 столітті — спершу у храмі при посольстві Греції, а згодом також була відкрита парафія в Анкарі, якій було дозволено користуватися приміщенням місцевого римо-католицького храму. У 2018 році були зроблені кроки з відновлення митрополії, зокрема призначено на вакантну з 1930-тих років Анкірську кафедру митрополита Єремію (Калійоргіса) та організовано регулярні православні богослужіння в Анкарі.

Територія

Історично Анкірська митрополія межувала на півночі з Пруською митрополією, Нікейською митрополією (Тівазіон) та Неокесарійською митрополією (Гангра), на сході з Кесарійською митрополією, на півдні з Іконійською митрополією і Філадельфійською митрополією, на заході з Філадельфійською, Пруською та Нікейською (Тівазіон) митрополією.

Важливими містами були: Анкіра (Анкара), Дорілайон (Ескішехір), Котіайон (Кютаг'я), Анастасіополіс (Бейпазарі^[en]), Юліополіс (Налліхан^[en]), Юстиніанополіс (Сівріхісар^[en]), Ґордіон (Полатлі^[en]), Калумні (Кубук^[en]), Мізос (Аяш^[en]), Коптолофос (Кириккале)^[1].

Історія

Місто Анкара (Анкіра), що розташоване за 330 кілометрів на північ від Нікомідії, було засноване фригійцями у 10 столітті до Р.Х. Воно стало частиною Римської імперії у 25 році до Р.Х., потім окуповане сельджуцькими турками близько 1075 року, ненадовго поверталося під контроль римлян у 1101, 1106 та 1134 роках і, зрештою, остаточно завойоване османськими турками у 1356 році. Місто було повністю зруйноване Тамерланом у 1402 році.

Анкірська митрополія була заснована 325 року. Первісно вона підпорядковувалася митрополії Кесарії, але в 451 році перейшла в пряме підпорядкування Константинопольського Патріархату. У 7 столітті до неї входило сім єпархій, а в 11 столітті їхня кількість зменшилася до шести. Після сельджуцької окупації митрополія занепала і в 13 столітті вже не лишалося жодної єпархії.

Східна частина митрополії була захоплена грецькими військами у 1921 році: 7 липня 1921 було зайнято Котіайон, а 6 липня 1921 — Дорілайон. Після поразки у серпні 1922 року грецькі сили залишили територію, а всі православні цієї частини митрополії були евакуйовані в Грецію або вбиті під час наступу турецької армії. Православне населення з решти території митрополії було насильно переселене в Грецію у 1923 році під час обміну населенням між Грецією і Туреччиною. Після цього на території митрополії православних не лишилося^[1].

Знову з’явилися православні тут лише завдяки емігрантам кінця 20 і початку 21 століття. В Анкарі було відкрито спершу храм у посольстві Греції, а згодом і в самому місті стала діяти загальнодоступна парафія, приміщення для богослужінь якій було надано в римо-католицькому храмі святої Терези^[en].

У грудні 2018 року Російська православна церква заявила, що будуватиме власний православний храм на території посольства Росії в Анкарі^[2], чим викликала дуже негативну реакцію Константинопольської православної церкви.

Ієрархія

Святий Феодор
Святий Климент Анкірський (бл. 312)
Панкратій
Маркел (314–335), усунений через єресь
Василій (336–348)
Маркел (348–350, відновлений
Василій (350–360), вигнаний за його напіваріанські погляди
Афанасій (360–373)
Анонім (бл. 381), аріанець
Арабіан (бл. 394–400)
Леонтій (404)
Феодот (бл. 431), несторіанець
Євсевій (до 446 – після 451)
Анастаній (458)
Доротей I (страчений 513)
Елпідій (536)
Доміціан (537)
Доротей II (550)
Фронтій (562)
Павел (бл. 582–595)
Платон (680)
Стефан I (692)
Василій II (787)
Феодул (869/870)
Даниїл I (879/880)
Феофілакт (892)
Ґабріель (бл. 907–912)
Йоан (997)
Михаїл I (1032)
Миколай (бл. 1037)
Михаїл II (1043–1058)
Анонім (1067)
Нікет (1082 або 1102)
Анонім (бл. 1140–1151)
Стефан II (1156)
Христофор (1232)
Грегорій (1260)
Вавилій (1320)
Анонім (1399)
Макарій (поч. 15 століття)
Костянтин (бл. 1450)
Макарій (1460)
Митрополит Севастійський як locum tenens (1465)
Германій
Митрополит Коринфський як locum tenens (до 1517)
Герасим (1561)
Матфей (1590)
Савватій (1596)
Парфеній (1602–1631)
Арсеній
Григорій (можливо)
Лавреній (1636–1655)
Германій (1655–1665)
Герасим II (1668)
Серафим (з 1670)
Афанасій (1679)
Йоахим (1698)
Макарій II (бл. 1710)
Мелетій (бл. 1713)
Неофіт (1721)
Климент, митрополит Іоннійський, як locum tenens (1732)
Йоанникій (1740)
Анфим (1765)
Серафим Пісідійський (1774 – бл. 1780)
Матфей II (1783)
Макарій (1788), можливо
Йоанникій II (1793–1811)
Софроній (1811–1814)
Мефодій (1814–1823)
Кирил (1823)
Агафангел (1823–1826)
Герасим III Домнін (1832)
Софроній II (1835)
Макарій III (1836)
Кирил II (1836)
Никифор (1838)
Ієрофей (1845)
Мелетій II (1852)
Йоанникій III (1860)
Герасим IV (1868)
Хризанф (1872–1877)
Миколай (Сакопулос) (1899–1902)
Софроній (Ністопулос) (1902)
Гервасій (Сарасітіс) (1910–1922)
Костянтин (1922–1934)
Єремія (Калійоргіс) (з 10 липня 2018)

Храми

На території Анкірської митрополії наразі діють два храми, де періодично звершуються богослужіння. Також іноді богослужіння проводять на території посольств православних країн.

Домовий храм на честь святителя Климента Анкірського у посольстві Греції в Анкарі; настоятель — архімандрит Віссаріон (Комзіас).
Православна парафія в Анкарі, що діє у римо-католицькому храмі святої Терези з Лізьє в районі Улус на вулиці Братів; настоятель — архімандрит Віссаріон (Комзіас).

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б Kiminas, Demetrius. Metropolitanate of Ankyra // Kiminas, Demetrius. The Ecumenical Partiarchate. — Wildside Press LLC, 2009. — P. 97-99.
↑ ПРИ ПОСОЛЬСТВЕ РОССИИ В ТУРЦИИ ПОСТРОЯТ ХРАМ. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 3 лютого 2019.

Джерела

Karalevsky C. Ancyre - Métropole grecque // Dictionnaire d'histoire et de géographie ecclésiastiques. — Paris, 1914. — V. 2, Col. 1538—1543.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анкірська митрополія

Belke, Klaus (1984). Ankyra. Tabula Imperii Byzantini, Band 4: Galatien und Lykaonien (German) . Vienna: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften. с. 126–130. ISBN 978-3-7001-0634-0.
Kiminas, Demetrius (2009). The Ecumenical Patriarchate: A History of Its Metropolitanates with Annotated Hierarch Catalogs. Wildside Press LLC. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 3 лютого 2019.
Le Quien, Michel (1740). Oriens christianus in quatuor Patriarchatus digestus (Latin) . Т. I. Paris. cols. 455-474. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 3 лютого 2019.
Moustakas, Konstantinos (2002). Αγκύρας Μητρόπολις (Οθωμανική Περίοδος) [Metropolis of Ancyra (Ottoman Period)]. Encyclopaedia of the Hellenic World, Asia Minor (Greek) . Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 9 серпня 2017.
В Анкаре православные богослужения будут совершаться в католической церкви [Архівовано 4 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Рублев. — 16 марта 2018.

[Kiminas-1] а ^б Kiminas, Demetrius. Metropolitanate of Ankyra // Kiminas, Demetrius. The Ecumenical Partiarchate. — Wildside Press LLC, 2009. — P. 97-99.

[2] ПРИ ПОСОЛЬСТВЕ РОССИИ В ТУРЦИИ ПОСТРОЯТ ХРАМ. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 3 лютого 2019.

[1]

[2]