Перейти до вмісту

Анна Лаймінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анна Лаймінг
Anna Łajming
При народженніАнна Жмуда-Требятовська (Żmuda-Trzebiatowska)
Народження24 липня 1904 р.
Пшимушево
Смерть13 липня 2003 р.
 Слупськ
ПохованняQ60860432? Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаПольща
Діяльністьпоетеса, письменниця, прозаїк, драматургиня Редагувати інформацію у Вікіданих
НапрямокХудожня література
ЧленСпілка письменників Польщіd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗванняЗаслужений діяч культури Польщі, Почесний мешканець міста Слупська
НагородиОрден відродження Польщі, Хрест заслуги, Медаль Столема, Срібна табакерка Абрахама
CMNS: Анна Лаймінг у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Анна Лаймінг, до шлюбу Жмуда-Требятовська[1] (24 липня 1904, Пшимушеві хойницького повіту — 13 липня 2003, Слупськ) — польська письменниця, чиї твори (мемуари, романи, театральні п'єси) присвячені малій батьківщині – Кашубії періоду до I та II світовими війнами.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася у старій шляхетській родині Требятовських, які впродовж століть жили на Померанії. Літературою почала займатися лише в 1958 р. Її твори описують реалії життя сіл південної Кашубії наприкінці пруського поділу та в 1930-х роках. Писала польською мовою, вплітаючи до тексту кашубські діалоги. З 1973 року була членом Спілки польських письменників. У 1974 р. Анну було відзначено Медаллю Столема[2]. У 1929–1939 рр. Анна Лаймінг мешкала в Тчеві. Цьому періодові життя письменниця присвятила мемуар «Мій дім» (Mój dom)[3]. З 2009 року в Тчеві знаходиться меморіал на честь письменниці та час її проживання у Тчеві[4]. Після війни мешкала в Слупську. Письменниця є почесною мешканкою міста Слупська з 2000 р.[5] У 2005 р. на її честь було названо одну з вулиць Слупська[6]. Вийшла заміж за Миколая Лаймінга[7][8], офіцера білої армії[9]. Її сином був художник, професор Володимир Лаймінг[10][9].

13 липня 2003 року Анна Лаймінг померла, похована на Старому цвинтарі в Слупську[11].

Творчість

[ред. | ред. код]
  • Z leśnych pustków (З лісових пустирів)
  • Mrok i świt (Морок і світло)
  • Czterolistna koniczyna (Чотирилисна конюшина)
  • Od dziś do jutra (Від сьогодні до завтра)
  • Seweryna (Северина)
  • Bajki (Казки)
  • Dwie kobiety (Дві жінки)
  • Symbol szczęścia (Символ щастя)
  • Czerwone róże (Червоні троянди)
  • Włodek w listach matki (Влодек у листах матері)
  • Dzieciństwo (Дитинство)
  • Młodość (Молодість)
  • Mój dom (Мій дім)
  • Gdzie jest balbina? (Де бальбіна?)
  • Szczecé (Щеце)

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 11, Józef Borzyszkowski, "Żegnaj, profesorze. Wspomnienie o Włodzimierzu Łajmingu" 
  2. ↑ Medal Stolema (пол.), 16 березня 2017 [Архівовано 2021-01-21 у Wayback Machine.]
  3. ↑ [1], Roman Landowski, "Nowy bedeker kociewski" 
  4. ↑ Kazimierz Ickiewicz, Krzysztof Korda, ред. (2014), Patroni i nazwy tczewskich ulic, Tczew: Region
  5. ↑ Anna Łajming (пол.)
  6. ↑ [2], Redakcja, "Spór wokół zmiany nazwy ul. 9 Marca na Anny Łajming" 
  7. ↑ [3], Sylwia Lis, "Cudny pałac w małych Kozach na Kaszubach (ZDJĘCA)" 
  8. ↑ Mikołaj Łajming [mąż Anny] (пол.)
  9. ↑ а б 11, Józef Borzyszkowski, "Żegnaj, profesorze. Wspomnienia o Włodzimierzu Łajmingu" 
  10. ↑ ŁAJMING WŁODZIMIERZ – Encyklopedia Gdańska, архів оригіналу за 28 червня 2022, процитовано 20 грудня 2023 [Архівовано 2022-06-28 у Wayback Machine.]
  11. ↑ [4], Jan Kulas, "Czcigodnej pamięci Anny Łajming (1904-2003)" 
  12. ↑ Kaszubi.pl

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Анна_Лаймінг