Анна Лаймінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Лаймінг
Anna Łajming
При народженніАнна Жмуда-Требятовська (Żmuda-Trzebiatowska)
Народження24 липня 1904 р.
Пшимушево
Смерть13 липня 2003 р.
 Слупськ
КраїнаПольща
Діяльністьпоетеса, письменниця, прозаїк, драматургиня
НапрямокХудожня література
ЧленСпілка письменників Польщіd
ЗванняЗаслужений діяч культури Польщі, Почесний мешканець міста Слупська
НагородиОрден відродження Польщі, Хрест заслуги, Медаль Столема, Срібна табакерка Абрахама
CMNS: Анна Лаймінг у Вікісховищі

Анна Лаймінг, до шлюбу Жмуда-Требятовська[1] (24 липня 1904, Пшимушеві хойницького повіту — 13 липня 2003, Слупськ) — польська письменниця, чиї твори (мемуари, романи, театральні п'єси) присвячені малій батьківщині – Кашубії періоду до I та II світовими війнами.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася у старій шляхетській родині Требятовських, які впродовж століть жили на Померанії. Літературою почала займатися лише в 1958 р. Її твори описують реалії життя сіл південної Кашубії наприкінці пруського поділу та в 1930-х роках. Писала польською мовою, вплітаючи до тексту кашубські діалоги. З 1973 року була членом Спілки польських письменників. У 1974 р. Анну було відзначено Медаллю Столема[2]. У 1929–1939 рр. Анна Лаймінг мешкала в Тчеві. Цьому періодові життя письменниця присвятила мемуар «Мій дім» (Mój dom)[3]. З 2009 року в Тчеві знаходиться меморіал на честь письменниці та час її проживання у Тчеві[4]. Після війни мешкала в Слупську. Письменниця є почесною мешканкою міста Слупська з 2000 р.[5] У 2005 р. на її честь було названо одну з вулиць Слупська[6]. Вийшла заміж за Миколая Лаймінга[7][8], офіцера білої армії[9]. Її сином був художник, професор Володимир Лаймінг[10][9].

13 липня 2003 року Анна Лаймінг померла, похована на Старому цвинтарі в Слупську[11].

Творчість

[ред. | ред. код]
  • Z leśnych pustków (З лісових пустирів)
  • Mrok i świt (Морок і світло)
  • Czterolistna koniczyna (Чотирилисна конюшина)
  • Od dziś do jutra (Від сьогодні до завтра)
  • Seweryna (Северина)
  • Bajki (Казки)
  • Dwie kobiety (Дві жінки)
  • Symbol szczęścia (Символ щастя)
  • Czerwone róże (Червоні троянди)
  • Włodek w listach matki (Влодек у листах матері)
  • Dzieciństwo (Дитинство)
  • Młodość (Молодість)
  • Mój dom (Мій дім)
  • Gdzie jest balbina? (Де бальбіна?)
  • Szczecé (Щеце)

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 11, Józef Borzyszkowski, "Żegnaj, profesorze. Wspomnienie o Włodzimierzu Łajmingu" 
  2. ↑ Medal Stolema (пол.), 16 березня 2017
  3. ↑ [1], Roman Landowski, "Nowy bedeker kociewski" 
  4. ↑ Kazimierz Ickiewicz, Krzysztof Korda, ред. (2014), Patroni i nazwy tczewskich ulic, Tczew: Region
  5. ↑ Anna Łajming (пол.)
  6. ↑ [2], Redakcja, "Spór wokół zmiany nazwy ul. 9 Marca na Anny Łajming" 
  7. ↑ [3], Sylwia Lis, "Cudny pałac w małych Kozach na Kaszubach (ZDJĘCA)" 
  8. ↑ Mikołaj Łajming [mąż Anny] (пол.)
  9. ↑ а б 11, Józef Borzyszkowski, "Żegnaj, profesorze. Wspomnienia o Włodzimierzu Łajmingu" 
  10. ↑ ŁAJMING WŁODZIMIERZ – Encyklopedia Gdańska, архів оригіналу за 28 червня 2022, процитовано 20 грудня 2023
  11. ↑ [4], Jan Kulas, "Czcigodnej pamięci Anny Łajming (1904-2003)" 
  12. ↑ Kaszubi.pl

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Анна_Лаймінг