Анна Марія Бранденбург-Ансбаська
Анна Марія Бранденбург-Ансбаська нім. Anna Maria von Brandenburg-Ansbach | ||
| ||
---|---|---|
6 листопада 1550 — 28 грудня 1568 | ||
Попередник: | Сабіна Баварська | |
Наступник: | Доротея Урсула Баден-Дурлахська | |
Народження: |
28 грудня 1526[1] Крнов | |
Смерть: |
20 травня 1589[1] (62 роки) Нюртінген[1] | |
Поховання: | церква Святого Георгаd | |
Рід: | Гогенцоллерни | |
Батько: | Георг[d] | |
Мати: | Ядвіґа Мюнстенберг-Ельськаd | |
Шлюб: | Христоф (герцог Вюртембергу) | |
Діти: | Ядвіґа[d], Сабіна Вюртемберзька, Людвиг (герцог Вюртембергу), Анна[d], Софія Вюртемберзька (1563—1590), Доротея Марія, Елеонора Вюртемберзька, Eberhard of Württembergd, Elizabeth of Württembergd і Емілія | |
Анна Марія Бранденбург-Ансбаська (нім. Anna Maria von Brandenburg-Ansbach; 28 грудня 1526 — 20 травня 1589) — принцеса Бранденбург-Ансбаська з династії Гогенцоллернів, донька маркграфа Бранденбург-Ансбаху Георга Сповідника та герцогині Мюнстерберг-Ельської Ядвіґи, дружина герцога Вюртембергу Крістофа. Решту життя після смерті чоловіка перебувала в депресії, частину цього часу — під наглядом.
Народилась 28 грудня 1526 року в Єґерндорфі. Була первістком в родині спадкоємця маркграфства Бранденбург-Ансбах Георга та його другої дружини Ядвіґи Мюнстерберг-Ельської, з'явившись на світ наприкінці другого року їхнього спільного життя. Мала молодшу сестру Сабіну.
Втратила матір, маючи близько 5 років. Батько невдовзі узяв третій шлюб із саксонською принцесою Емілією. Мачуху змальовували як мудру, доброчесну жінку, ревну лютеранку. Від цього союзу у дівчат з'явився молодший єдинокровний брат і три сестри. Всі діти виховувались у лютеранській вірі. У 1536 році Георг став правителем Бранденбург-Ансбаху.
У 17-річному віці була видана заміж за 28-річного спадкоємного принца Вюртембергу Крістофа, єдиного сина герцога Ульріха. Саме правитель Вюртемберга наполягав на її кандидатурі. Шлюб із протестанткою зміцнював конфесіональні позиції його сина.[2] Весілля відбулося 24 лютого 1544 в Ансбаху. Менш, ніж за рік, Анна Марія народила первістка. Всього у подружжя було дванадцятеро дітей.
У листопаді 1550 року Крістоф став правлячим герцогом, а молода Анна Марія — герцогинею-консортом. Мешкало сімейство у Штутгартському палаці, де з 1553 року проводилася капітальна реконструкція. Родині також належала низка замків по всьому Вюртембергу, які теж зазнали оновлення у стилі ренесансу.
Герцогиню змальовували як економну господиню. Жінка керувала придворною аптекою, яка постачала безкоштовні ліки нужденним. Щодо її впливу на Крістофа нічого не відомо.[3]
Втратила чоловіка на свій 42-й День народження. Після його смерті мешкала в удовиній резиденції в Нюртінгені, де впала в депресію. Втім, за три роки закохалася у ландграфа Гессен-Дармштадту Георга I, вдвічі молодшого за неї, який якраз одружився із Магдаленою цур Ліппе. Згодом перебувала під наглядом, як психічно хвора людина.[4]
Пішла з життя у Нюртінгені 20 травня 1589 року. За п'ять днів після цього її донька Елеонора одружилася із Георгом I, який до того часу овдовів.
Похована у Колегіальній церкві Тюбінгена поруч із чоловіком.[5]
Діти
- Ебергард (1545—1568) — спадкоємний принц Вюртембергу, одруженим не був, дітей не мав;
- Ядвіґа (1547—1590) — дружина ландграфа Гессен-Марбургу Людвіга IV, дітей не мала;
- Єлизавета (1548—1592) — була двічі одружена, дітей не мала;
- Сабіна (1549—1581) — дружина ландграфа Гессен-Касселю Вільгельма IV, мала одинадцятеро дітей;
- Емілія (1550—1589) — дружина пфальцграфа Ціммернського Ріхарда, дітей не мала;
- Елеонора (1552—1618) — була двічі одружена, мала одинадцятеро дітей від обох шлюбів;
- Людвіг (1554—1593) — наступний герцог Вюртембергу в 1568—1593 роках, був двічі одруженим, дітей не мав;
- Максиміліан (1556—1557) — прожив 7 місяців;
- Ульріх (травень—7 липня 1558) — прожив 2 місяці;
- Доротея Марія (1559—1639) — дружина пфальцграфа Зульцбаху Отто Генріха, мала тринадцятеро дітей;
- Анна (1561—1616) — була двічі одружена, мала двох дітей від першого шлюбу;
- Софія (1563—1590) — дружина герцога Саксен-Веймару Фрідріха Вільгельма I, мала шестеро дітей.
Альбрехт III Ахілл | Анна Саксонська | Казимир IV Ягеллончик | Єлизавета Австрійська | Йїндржих I з Подебрад | Урсула Бранденбурзька | Ян II | Катерина Опавська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фрідріх I | Софія Ягеллонка | Карл I | Анна Саганська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Георг Бранденбург-Ансбахський | Ядвіґа Мюнстерберзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Анна Марія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #13191054X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Відомі люди. Крістоф Вюртемберзький [1] (нім.)
- ↑ Paul Friedrich von Stälin: Christoph, Herzog von Württemberg. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 4, Duncker & Humblot, Leipzig 1876, стор. 243–250. [2] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ August Benedict Michaelis: Einleitung zu einer volständigen geschichte der chur- und fürstlichen häuser in Teutschland. Band 3, 1785, стор. 375.
- ↑ Колегіальна церква Тюбінгена [3] [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- Franz Brendle: Anna Maria. In: Sönke Lorenz, Dieter Mertens, Volker Press (Hrsg.): Das Haus Württemberg. Ein biographisches Lexikon. Kohlhammer, Stuttgart 1997, ISBN 3-17-013605-4, стор. 111.
- Bernhard Kugler: Christoph, Herzog zu Wirtemberg. 2 Bände. Stuttgart 1868—1872.
- Paul Pressel: Christoph, Herzog zu Württemberg. Steinkopf, Stuttgart 1868.
- Gerhard Raff: Hie gut Wirtemberg allewege. Band 1: Das Haus Württemberg von Graf Ulrich dem Stifter bis Herzog Ludwig. 6. Auflage. Landhege, Schwaigern 2014, ISBN 978-3-943066-34-0, стор. 531–537.
- Гогенцоллерни [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Geni.com [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 14 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Анни Марії Бранденбург-Ансбаської [Архівовано 2 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Крістофа Вюртемберзького [Архівовано 20 червня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)