Очікує на перевірку

Анна Могилянка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Могилянка
ПсевдоАнна Могилянка, Anna Mohylanka, Anna Movilă
Померлаблизько 1665
ПідданствоРеспубліка Обох Націй (Річ Посполита)
Діяльністьмеценатка
Відома завдякифундаторка Успенської церкви у Підгайцях
Конфесіяправославна, католичка
РідМогили
БатькоЄремія Могила
МатиЄ. Чомортань-Лозинська
РодичіМарія Амалія Могилянка (сестра)
Брати, сестриОлександр Могила, Костянтин Могила, Вишневецька Раїна і Марія Потоцька-Могилянка
У шлюбі зМаксиміліан Пшерембський, Ян Чарнковський, Владислав Мишковський, Станіслав «Ревера» Потоцький
Герб
Герб

Анна Могилянка, пол. Anna Mohylanka, рум. Anna Movilă, ? — приблизно 1665/1667[1]) — шляхтянка Республіки Обох Націй (Речі Посполитої) молдавського походження, дочка господаря Молдавії Єремії Могили, меценатка, сестра Марії Амалії Потоцької та Раїни Вишневецької.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Анна Могилянка народилася в сім'ї господаря Молдавського князівства Єремії Могили та його дружини Єлизавети.

Вона була відома своєю політичною діяльністю в Польщі, її описують як пристрасну та енергійну. Була втягнута в різні політичні інтриги.

Під час правління Василя Лупуса вона намагалася повернути молдавський престол родині Мовілештів. Сталося це під час повстання Хмельницького, коли Богдан Хмельницький хотів віддати Молдавію своєму синові, а її чоловік Станіслав Потоцький воював в Україні за повернення України під польську корону. Ана висунула свого брата Богдана, який близько 30 років жив у Стамбулі, де прийняв іслам і був капітаном-пашою османського флоту. Вона привезла його в найсерйознішій таємниці до Польщі, змусила знову навернути до християнства і підготувала його до сходження на престол Молдови. Обставини, за яких цей план провалився, невідомі, як і невідомо, що сталося з Богданом Мовілою.

Ана Могилянка також брала активну участь у війні за спадщину Польщі. Боротьба між Бурбонами і Габсбургами мала завершитися на користь перших. Тоді Австрія вміла скористатися патріотичним почуттям шляхта, який вимагав, щоб спадкоємець престолу був не французом і не австрійцем, а поляком. Громадянська війна, яка тривала кілька років, закінчилася перемогою Шлеахти над королівськими військами на чолі з її чоловіком Станіславом Потоцьким. Ана Потоцька описана як активна прихильниця короля-переможця та особисто працювала на підтримку його справи. Вона була близькою подругою королеви Марії-Луїзи, і в цій якості завжди стояла по праву руку від чоловіка і діяла на користь французького спадкоємця.

Була фундаторкою будівництва мурованої Успенської церкви у Підгайцях,[2] опікувалася братством при церкві в Мостиськах1604 році, дідич містечка Мостиськ Гербурт видав дозвіл на будівництво церкви, яку спорудили в 1611 році, освятили під титулом святого Юрія). Анна Могилянка видала в 1631 році привілей, який підтвердив у 1691 році польський король Ян ІІІ Собеський.[3]

Могилянка подарувала коштовні речі Успенській церкві у Львові.[4] Одна зі щедрих доброчинниць Крехівського монастиря.[5]

Померла в 1666 році.

На її надгробку латиною було написано:

«Тут покояться кістки Ани Мовілянки, молдавського походження, грецької релігії та звичаїв, після польського шлюбу, дружини трьох чоловіків, коханки четвертого, підбурювача несправедливих виборів Кондея; прихильника беззаконного придушення польської свободи, запалила вогонь між громадянами, збільшила дихання пекла, вона давала добру пораду своєму чоловікові, поки була жива, а після своєї смерті не залишила йому нічого, крім мистецтва робити шкоду країні, і вона померла в рік Христа 1666».

Сім'я

[ред. | ред. код]

Вона вийшла заміж за чотирьох польських шляхтичів:

  • за Максиміліана Пшеребського, воєводу Ленчичського;
  • за князем Іоном Шедзівоєм Черновським;
  • за Владом Миковським, воєводою краківським;
  • за гетьманом Станіславом Потоцьким.

Частина її спадку, що мала відійти першому чоловіку та його спадкоємцям, була записана Потоцьким, що стало причиною багатьох процесів. Зокрема, Миколай Пшерембський у листі від 16 травня 1680 з Любліна до короля Яна ІІІ «благав про опіку перед руїною», писав, що Потоцькі без прав привласнили собі коштовності (золото, срібло, клейноди) та маєтки Анни Могили вартістю принаймні кількасот тисяч[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Przyboś A. Myszkowski (Gonzaga-Myszkowski) margrabia na Mirowie Władysław h. Jastrzębiec udostojniony (zm. 1658) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1977. — T. XXII/2, zeszyt 93. — S. 402. (пол.)
  2. Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach… — S. 160.
  3. Моя рідна домівка, до я кої я завжди повертаюсь де б я не був…. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 6 серпня 2013.
  4. Кос Г., Федина Р. Вулиця Руська у Львові. — Львів : Центр Європи, 1996. — С. .
  5. Krechów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 657. (пол.) — S. 657. (пол.)
  6. Byliński J. Przerębski (Przerembski) Mikołaj h. Nowina (ok. 1618—1694) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : PAU, 1985. — T. XXVIII/4, zeszyt 119. — S. 763—764. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]