Анна Орлеанська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Анна.
Анна Орлеанська
фр. Anne d'Orléans
Народилася5 серпня 1906(1906-08-05)[1]
Ле-Нувіон-ан-Тьєраш
Померла19 березня 1986(1986-03-19)[1] (79 років)
Сорренто, Провінція Неаполь, Кампанія, Італія
ПохованняMadre del Buon Consigliod
Країна Франція
Знання мовфранцузька
Титулгерцогиня Аостська
ПопередникЄлена Орлеанська
НаступникІрена Грецька та Данська
РідОрлеанський дім і House of Savoy-Aostad
БатькоPrince Jean d’Orléansd[1]
МатиІзабелла Орлеанська[1]
Брати, сестриІзабелла Орлеанськаd, Франсуаза Орлеанська і Генріх Орлеанськийd
У шлюбі зАмадео, герцог Аостський
ДітиМаргарита Савойська-Аостськаd[1] і Марія Крістіна Савойська-Аостськаd[1]
Нагороди

Анна Єлена Марія Орлеанська (фр. Anne Hélène Marie d'Orléans; 5 серпня 1906 — 19 березня 1986) — французька принцеса з Орлеанського дому, донька герцога де Гіза Жана Орлеанського та принцеси Ізабелли Орлеанської, дружина герцога Аостського Амадео.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 5 червня 1906 року в замку Ле-Нувіон-ан-Тьєраша. Стала третьою дитиною та третьою донькою в родині герцога де Гіза Жана Орлеанського та його дружини Ізабелли Орлеанської. Батьки доводились одне одному кузенами. Була охрещена 25 серпня 1906 року.[2] Мала старших сестер Ізабеллу та Франсуазу. Невдовзі у неї з'явився молодший брат Анрі. Перші роки життя провела у сімейному замку, де родина вела мирне сільське життя[3].

У 1909 році сімейство переїхало до Марокко, де оселилося у портовому місті Ларраш. Матір особисто займалася вихованням дітей. Кожного літа родина навідувала родичів у Франції.

У березні 1926 року батько став претендентом на французький трон у престолонаслідуванні орлеаністів, після смерті швагра, Філіпа Орлеанського. Родина оселилася в Бельгії.

Весільне фото герцогського подружжя

У віці 21 року Анна взяла шлюб зі своїм кузеном, 29-річним Амадео Савойським. Наречений був родичем італійського короля і носив титул герцога Апулійського. Юнак отримав англійську освіту та був відомий як справжній джентльмен. Відзначали його високий зріст. Весілля відбулося 5 листопада 1927 у Неаполі. Молодята оселилися в Італії, де у них народилося двоє доньок:

  • Маргарита (1930—2022) — дружина ерцгерцога Австрійського-Есте Роберта, мала п'ятьох дітей;
  • Марія Крістіна (нар. 1933) — дружина принца Бурбон-Сицилійського Казимира, має четверо дітей.

Пара оберталася у фашистських колах, однак Анна ледь цікавилася політикою і не виказувала захвату політикою Муссоліні, на відміну від свекрухи. У липні 1931 року її чоловік став герцогом Аостським. Тоді ж родині був переданий у відання палац Мірамар у Трієсті.

Замок Мірамар, де подружжя мешкало у 1931—1937 роках, і згодом Анна з доньками до 1943 року

У 1935 році принцеса сильно захворіла під час відвідин Єгипту і мало не померла в Луксорі. Про її смерть було вже оголошено в Європі, однак жінка змогла одужати. Втім, решту життя вона страждала від наслідків хвороби.

У 1937 році після Другої італо-ефіопської війни Амадео був призначений віце-королем Італійської Східної Африки й оселився в Аддис-Абебі. Анна супроводжувала чоловіка. За два роки повернулася до Європи із доньками якраз перед початком Другої світової війни. У серпні 1940 року помер її батько, і вона, разом із братом та сестрами, унаслідувала права на замок Ле-Нувіон-ан-Тьєраша.[3] Пізніше переїхала до Флоренції зі своїм зятем і зовицею. Амадео був захоплений британцями і помер у таборі для військовополонених у 1942 році.

У 1943 році північ Італії була окупована гітлерівськими військами. Анна відмовилася залишати Флоренцію, як і Ірена Грецька, й була заарештована разом зі своєю сім'єю та вислана до тюремного табору замок Іттер в Австрії. Туди ж був інтернований політичний діяч Франческо Саверіо Нітті. Хоча в'язниця підпорядковувалася концентраційному тобору Дахау, умови перебування в ній були зовсім іншими. Також там утримувалося багато французьких високопосадовців. У травні 1945 року відбулася Битва біля замка Іттер, і в'язні були звільнені. Анна після цього повернулася до Італії.

У 1950 році імператор Ефіопії Хайле Селассіє I мав намір відвідати вдовіючу герогиню Аостську, засвідчивши свою подяку за шанобливе ставлення її чоловіка у 1930-ті роки. Втім, італійський уряд повідомив йому, що це буде розцінюватися як образа, і імператор, якого принцеса не могла прийняти за власним бажанням, перервав офіційний візит і повернувся до Ефіопії.

У 1953 році старша донька герцогині вийшла заміж за представника династії Габсбургів-Есте, а молодша — у 1967 році взяла шлюб із принцом Бурбон-Сицилійським.

Анна пішла з життя 19 березня 1986 року, маючи вже двох праонучок і правнука, який народився за місяць до цього і був названий Амадео.[4] Була похована у базиліці Incoronata Madre del Buon Consiglio у Неаполі.[5]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У віданні герцогині була тіара княгині Лобанової-Ростовської, придбана на аукціоні в Лозанні 1920 року.[6]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Титули

[ред. | ред. код]
  • 5 серпня 1906—5 листопада 1927 — Її Королівська Високість Принцеса Анна Орлеанська;
  • 5 листопада 1927—4 липня 1931 — Її Королівська Високість Герцогиня Апулійська;
  • 4 липня 1931—3 березня 1942 — Її Королівська Високість Герцогиня Аостська;
  • 3 березня 1942—19 березня 1986 — Її Королівська Високість Вдовіюча Герцогіня Аостська.

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Фердинанд Філіп Орлеанський
 
Олена Мекленбург-Шверінська
 
Франсуа Орлеанський
 
Франсішка Бразильська
 
Фердинанд Філіп Орлеанський
 
Олена Мекленбург-Шверінська
 
Антуан Орлеанський
 
Луїза Фернанда Іспанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Роберт Орлеанський
 
 
 
 
 
Франсуаза Орлеанська
 
 
 
 
 
Луї-Філіп Паризький
 
 
 
 
 
Марія Ізабелла Орлеанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Жан Орлеанський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ізабелла Орлеанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Анна Орлеанська [1] [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.] (фр.)
  3. ↑ а б Стаття «Резиденції Орлеанського дому: Замок Нувіон в Тіраше» від 22 червня 2012 [2] [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Амадео Бельгійський [3] [Архівовано 8 лютого 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. ↑ Базиліка Incoronata Madre del Buon Consiglio [4] [Архівовано 8 червня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. ↑ Тіара Лобанових-Ростовських [5] [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.] (нім.) (фр.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Edoardo Borra, Amedeo d'Aosta, Mursia, Milano, 1985.
  • Francesco Cognasso, I Savoia, Corbaccio Editore, Milano, 1999.
  • Giulio Vignoli, Donne di Casa Savoia. Da Adelaide di Susa a Maria José, ECIG, Genova, II вид. 2002, стор. 39.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анна_Орлеанська&oldid=42377224