Анна Сфорца
| Анна Сфорца | |
|---|---|
| Народилася |
21 липня 1476 Мілан, Міланське герцогство |
| Померла |
30 листопада 1497 (21 рік) Феррара, Феррарське герцогство ·післяпологові ускладнення |
| Діяльність | аристократка |
| Титул | герцог |
| Рід | Сфорца |
| Батько | Галеаццо Марія Сфорца |
| Мати | Бона Савойська(1449—1503) |
| Брати, сестри | Бьянка Марія Сфорца, Джан Галеаацо Сфорца і Катерина Сфорца |
| У шлюбі з | Альфонсо I д'Есте |
| Діти | unknown son d'Ested[1] |
Анна Марія Сфорца (21 липня 1476, Мілан — 30 листопада 1497, Феррара) — італійська дворянка, яка була спадковою принцесою Феррара, як перша дружина Альфонсо I д'Есте, майбутнього герцога Феррара. Вона була другою законною дочкою Галеаццо Марія Сфорца, герцога Мілана і його другої дружини, Бони Савойської.
Народившись у Мілані, вона була другою дочкою і останньою легітимною дитиною Галеаццо Марія Сфорца, герцога Мілана і його другою дружи Бони Савойської, з якою він одружився у 1468 році, через рік після смерті своєї першої дружини Доротеї Гонзаги, яка не народила йому дітей. Дідусем та бабусею Анни по батьківській лінії були Франческо I Сфорца і Бьянка Марія Вісконті, в честь якої її назвали. По матері бабусею й дідусем були Луї, герцог Савойський і Анна де Лузіньян з Кіпру. Вона мала двох старших братів: Джан Галеаццо Сфорца (який женився на його двоюрідній сестрі, Ізабеллі з Неаполя, з котрою він мав проблеми) і Гермес Марію Сфорца, маркіза Тортона і старша сестра Б'янки Марії Сфорци, друга дружина Максиміліана I Римського імператора. Старша нелегітимна напів сестра Анни була Катерина Сфорца від відносин її батька з Лукрецією Ландріані. Її дядько був Людовіко Сфорца II Моро, герцог Мілана, який одружився з Беатріс д'Есте, а її тіткою була Іпполіта Марія Сфорца, перша дружина короля Нефальського Альфонсо II.
Коли Анні було всього п'ять місяців, її батько був убитий в церкві Санто Стефано в Мілані 26 грудня 1476 року, який був святим Стефаном. Його зарізали троє високопоставлених чиновників міланського суду.
У 1477 році Анна була офіційно заручна з спадкоємцем Ерколе I д'Есте, герцогом Феррара. Її весілля з принцом Альфонсо д'Есте відбулося через чотирнадцять років, 12 січня 1491 року, серед бенкетів, прийомів і театральних подань. Проте, шлюб був нещасливим: блондинка і без жіночності, Анна, весь свій час одягалась, як чоловік, відмовлялася виконувати свій союз, віддала перевагу компанії жінок і проводила кожен вечір з маленьким чорним рабом.[2]
Тільки після шести років шлюбу Анна нарешті завагітніла, але померла під час пологів; хоча деякі джерела повідомляли, що її дитина, син, помер відразу після хрещення; інші[3][4][5][6] сказали, що він вижив і був названий Алессандро, вмираючи в 1514 році у 17-річному віці. Вона була похована в монастирі Сан-Віто, в якому Анна була благодійницею. Її чоловік не зміг взяти участь у її похороні, бо його обличчя було спотворене внаслідок сифілісу.[7]
Її смерть ознаменувала кінець зв'язків між сім'ями Сфорца та Есте. Альфонсо знову одружився з Лукрецією Борджіа в 1502 році.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Geneviève Chastenet: Lucrezia Borgia (Spanish version) 1995, Javier Vergara Editorial, p. 200. [retrieved 19 December 2014].
- ↑ Marek, Miroslav. Complete Genealogy of the House of Este. genealogy.euweb.cz. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 17 грудня 2014.
- ↑ Alessandro d'Este in: geneanet.org [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.] [retrieved 17 грудня 2014].
- ↑ Alessandro d' Este. geneall.net. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 17 грудня 2014.
- ↑ Alessandro d'Este in: Genealogy Database by Herbert Stoyan [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.] [retrieved 17 грудня 2014].
- ↑ Sarah Bradford, Lucrezia Borgia, Milano, Mondadori, 2005.
- Ряд портретів [Архівовано 6 вересня 2008 у Wayback Machine.].
|
