Перейти до вмісту

Анна Цибулєва

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анна Цибулєва
Основна інформація
Дата народження12 серпня 1990(1990-08-12) (34 роки)
Місце народженняNizhny Arkhyzd, Зеленчуцький район, Карачаєво-Черкеська автономна область, Ставропольський край, РРФСР, СРСР
Громадянство Росія
Професіїмузикантка
ОсвітаМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Базельська музична академія
Інструментифортепіано

Цибульова Ганна (також Цибулєва; народилася 12 серпня 1990(19900812), м. Харків[1]) — українська класична піаністка, переможниця Лідського міжнародного конкурсу піаністів у 2015 році, що живе і виступає за кордоном.

Раннє життя та навчання

[ред. | ред. код]

А.Цибульова народилася в 1990 році.[2] Її мати Світлана Цибульова — музикант та мистецтвознавць, а батько — радіофізик.[3] Родина Цибульових переїхала в місто Нижній Архиз в Карачаєво-Черкесії Російської Федерації.

Вона грала на фортепіано з шести років, спочатку вчила її мати. Крім того, деякий час вчилась грати на скрипці. А.Цибульова спочатку навчалася в музичній школі Шостаковича у місті Волгодонськ в 2000—2003 роках, а потім у Московській Центральній музичній школі (2003—2009 роки).

У 2009 році А.Цибульова вступила до Московської консерваторії на клас професора Людмили Рощіної, який закінчила в 2014 році. Потім навчалася в аспірантурі, а також у Базельській музичній академії (клас Клаудіо Мартінес-Мехнер) у Швейцарії. Її викладачі — Олена Воробйова, Людмила Рощіна та іспанська піаністка Клаудіо Мартінес-Мехнер.

Кар'єра і нагороди

[ред. | ред. код]

А.Цибульова перемогла на деяких російських музичних конкурсах, в тому числі на Російському національному конкурсі піаністів у Ростові (2001), Міжнародному конкурсі піаністів у Мурманську (2002) та Міжнародному конкурсі піаністів імені Насєдкіна в Ярославлі. Крім того, вона перемогла на Міжнародному конкурсі піаністів імені Зайлера в Кітцінгені в Німеччині (2003) та Міжнародному конкурсі піаністів в італійському місті Рагуза (2011).

В 2012 році А.Цибульова стала переможницею Міжнародного конкурсу піаністів імені Еміля Гілельса в Одесі, а також стала четвертою на Міжнародному конкурсі піаністів Хамамацу в Японії.[4] Також в 2015 році вона перемогла на Лідському міжнародному конкурсі піаністів у Великій Британії. Вона стала лише другою жінкою, якій вдалось перемогти на цьому британському конкурсі.

А.Цибульова виступала по всьому світу з оркестрами, включаючи Токійський симфонічний оркестр, Королівський філармонічний оркестр і Галле, а також із Акакдемічним симфонічним оркестром Санкт-Петербурзької філармонії.

Оцінка творчості

[ред. | ред. код]

Британський диригент Марк Елдер, назвав А.Цибульову «справді достойним переможцем» Лідського конкурсу.[5] 

Музичний критик Гардіан Ендрю Клементс вважає, що її "успіх, безсумнівно, підняв її рейтинг, але він і розкритикував її виступ з твором Йоганеса Брамса «Фортепіанний концерт № 2», написавши, що «під час гри, вона часто здавалася нездатною бачити загальну форму роботи і її роль в зосередженні на головному, а не на деталях, було видно кожної миті»[6].

Коментатор Бі-бі-сі Радіо 3 Люсі Пархем високо оцінила її «зрілість, елегантність та комунікативне читання цієї надзвичайно складної роботи»[7].

Мюррей Маклахлан, написавши рецензію у міжнародному журналі «Піаніно», назвав її «народним виконавцем» з «незаперечними якостями художника». Він також зазначив, що в її виконанні концерту Брамса «мабуть, не вистачало солідності», але додав: «немає сумнівів, що вона насолоджувалася кожною хвилиною. Ця робота брала за душу і виконувалася енергійно з бравурним спілкуванням серця та рук». Маклахлан також високо оцінив «її дивовижні, вишукані звуки» при виконанні Прелюдій Клода Дебюссі.[8]

Коментуючи концерт 2016 року, британський піаніст Пітер Донохоу, назвав А. Цибульову «одним з найкращих молодих музикантів свого покоління». Він прокоментував її «безпомилкове відчуття дихання і простору і відчуття темпо-відповідністі у зв'язку з її підходом до звуку і фрази» і хвалив за «уяву і цілісність» її інтерпретації «Етюдів» Роберта Шумана та 10 п'єс для фортепіано Op.12 Сергія Прокоф'єва[9].

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Anna Tsybuleva piano - Monday 13 March 2017 19:30, Ripon Cathedral Concerts Society, архів оригіналу за 4 січня 2017, процитовано 31 грудня 2016
  2. Anna Tsybuleva, Leeds International Piano Competition, архів оригіналу за 17 лютого 2017, процитовано 31 грудня 2016
  3. Frances Wilson (21 квітня 2016), Meet the Artist…….Anna Tsybuleva, pianist, The Cross-Eyed Pianist, архів оригіналу за 17 лютого 2017, процитовано 31 грудня 2016
  4. Hamamatsu International Piano Competition – Prizewinners' Concert, medici.tv, 2012, архів оригіналу за 25 листопада 2013, процитовано 31 грудня 2016
  5. Anna Tsybuleva wins top prize at Leeds International Piano Competition 2015, Leeds International Piano Competition, 2015, архів оригіналу за 18 травня 2016, процитовано 31 грудня 2016 [Архівовано 2016-05-18 у Wayback Machine.]
  6. Andrew Clements (14 вересня 2016), Leeds International Piano competition final – first prize for Anna Tcybuleva, not the obvious choice, The Guardian, архів оригіналу за 15 грудня 2016, процитовано 31 грудня 2016
  7. Lucy Parham (14 вересня 2015), Leeds Piano Competition 2015: concerto final, Classical-music.com, архів оригіналу за 10 серпня 2016, процитовано 1 січня 2017 [Архівовано 2016-08-10 у Wayback Machine.]
  8. Murray Mclachlan (26 листопада 2015), Youthful Promise: Leeds International Piano Competition, International Piano, архів оригіналу за 30 липня 2017, процитовано 30 липня 2017
  9. Peter Donohoe (13 жовтня 2016), Peter Donohoe on Anna Tsybuleva, Leeds International Piano Competition, архів оригіналу за 4 січня 2017, процитовано 31 грудня 2016 [Архівовано 2017-01-04 у Wayback Machine.]