Антонен Пруст

Антонен Пруст
фр. Antonin Proust
Народився	10 березня 1832(1832-03-10) або 15 березня 1832(1832-03-15) Ніор
Помер	20 березня 1905(1905-03-20) (73 роки) Париж
Країна	Франція
Діяльність	журналіст, мистецтвознавець, політик
Знання мов	французька
Членство	Національне товариство образотворчих мистецтвd
Посада	Q59604209?, Міністр культури Франціїd, Мер Ніораd, президент і президент
Батько	Теодор-Бара Прустd
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Антонен Пруст (фр. Antonin Proust; 15 березня 1832, Ніор — 20 березня 1905, Париж) — французький журналіст, політичний діяч і публіцист, мистецтвознавець, колекціонер, організатор художніх виставок; перший французький міністр культури

Біографія

Народився 1832 р. у сім'ї англійського походження, виступив у літературі описами подорожей, 1860—1863 рр. співпрацював у «Courrier du dimanche» під псевдонімом Antonin Barthélemy, а 1864 р. заснував у Брюсселі ліберальну «La Semaine universelle», в якій жорстоко нападав на імперію. 1865 року був засуджений за низку статей про революцію у «Mémorial des Deux Sèvres».

1870 року супроводжував рейнську армію як кореспондента «Temps» і після падіння Луї Наполеона був секретарем Гамбетти. Заслуги його організації оборони великі, особливо після видалення Гамбетти з Парижа; він створив так званий легіон Сени-Уази.

1871 року залишив свою посаду при міністерстві і вступив до редакції «République Française», одним із засновників якої він був. 1876 року обраний членом палати депутатів, неодноразово був доповідачем у справах зовнішньої політики.

Був другом дитинства Мане і залишався з ним у близьких відносинах до самої смерті останнього.

Міністр культури

У кабінеті Гамбетти 1884 р. завідував спеціально створеним йому міністерством образотворчих мистецтв. У сесію 1884—1885 рр. виступав кілька разів у відомих ролях: був доповідачем бордоського трактату, який підтвердив туніський протекторат, та головою комісії тяньцзинського договору. Пізніше виявився причетним до «панами», був притягнутий до суду за хабарі, але виправданий присяжними. З того часу політичної ролі не грав.

У 73 роки вистрілив собі в голову, помер через два дні. Причиною вчинку могла бути невиліковна хвороба, на яку він страждав.

Творчість

• «Les beaux-arts en Angletterre» (Ла-Рошель, 1862),
• «Un filosophe en voyage» (під псевдонімом A. Barthélemy, Париж, 1864),
• «Chants populaires de la Grèce moderne» (1866),
• «Les beaux-arts en province» (1867),
• «La division de l'impôt» (1869),
• «La justice révolutionnaire à Niort» (2 видавництва, 1874),
• «La démocratie en Allemagne» (1872),
• «Le prince de Bismarck, sa correspondance» (1876),
• «L'art sous la République» (1691).
• 1890 року видав розкішну працю «Французьке мистецтво, 1789—1889» (L'art français, 1789—1889).

Посилання

• Пру, Антонин // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)