Антоній Якса-Марцинківський
| Антоній Якса-Марцинківський | |
|---|---|
| Антоній Марцинківський | |
.jpg) | |
| Псевдо | Новосельський |
| Народився | 1823 Мостище, Київська область |
| Помер | 1880 Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Діяльність | етнограф |
| Галузь | публіцистика[1][1], творче та професійне письмоd[1][1], перекладацтво[d][1][1], літературна критика[1][1] і фольклористика[1][1] |
| Знання мов | польська[1][1] |
Антоній Якса-Марцинківський (пол. Antoni Jaksa-Marcinkowski; народився 17 січня 1823 року в Мостище Київська область; — помер 31 серпня 1880 року в місті Київ) — українсько-польський літературний критик, етнограф, сатирик, перекладач і письменник. Писав під псевдонімом Антоній Новосельський — перекладав з французької та англійської мов.
Антоній Якса-Марцинківський є автором численних есе з історії та досліджував часи Речі Посполити (Rzeczpospolitej). У своїх роботах черпав натхнення в фольклорі, який був предметом його досліджень, як знаного етнографа. Він писав історичні романи, та брав дієву участь у суспільному житті Києва та особливо польської меншини. Публікувався в місцевих газетах, в тому числі редагував польський журнал «Вінок» (Wieńcu).
Переклав з французької мови, «Історія Риму..» (Historię rzymską…), з англійської мови перекладав праці Олівера Ґолдсміта (Olivera Goldsmitha) та Джорджа Генрі Льюїса (Georga Henry'ego Lewesa).
- «Образи і карикатури: фантазії і викладки реального світу (етюди мальовані двома типами олівців (AUX DEUX олівців)»; (Ideały i karykatury: zarysy fantazyi i rzeczywistego świata: (etiudy nakreślone dwoma tępymi ołówkami (aux deux crayons)), Київ — 1848 рік.
- (Leviathan: xiążka składkowa); Київ 1848 рік.
- «Степи, моря і гори: нариси та спогади про поїздку»; (Stepy, morze i góry: szkice i wspomnienia z podróży); 2 томи, Київ 1854 рік.
- «Дві сестри: картини з повсякденному життя»; (Dwie siostry: obrazek z powszedniego życia); у двох томах, Київ 1855 рік.
- «Український народ»; (Lud ukraiński); 2 томи, Вільнюс 1857 рік.
- «Мемуари куратора магазинів»; (Pamiętniki kuratora magazynów); Варшава 1858рік.
- «Пограниччя наддніпрянське: ескізи української громади у XVIII столітті»; (Pogranicze naddnieprzańskie: szkice społeczności ukraińskiej w wieku XVIII); 2 томи, Київ 1863 рік.
- У Києві з 2018 року існує Вулиця Антоні Новосельського[2].
- Проценко Людмила «Київські некрополя: дорожний-путівник», Київ 1994 рік.
- Ідзіковський Леон «Путівник по Києву: з детальним планом міста», Київ 1913 рік.
- Марцінковський Якса-Антоній // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 101.
- — в польському каталозі
- — дещиця й в українському виданні [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.]
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Рішення Київської міської ради від 19 квітня 2018 року № 490/4554 «Про найменування нових вулиць у Святошинському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2018. — № 55 (5106). — 23 травня. — С. 4. [Архівовано з першоджерела 26 серпня 2019.]