Антоніо Бустаманте

Антоніо Бустаманте
Народився	13 квітня 1865(1865-04-13)  Гавана, Куба
Помер	24 серпня 1951(1951-08-24)  (86 років) Гавана, Куба
Країна	Куба
Діяльність	суддя, викладач університету, політик, адвокат, науковець, правник
Alma mater	Мадридський університет Комплутенсе
Науковий ступінь	доктор філософії
Знання мов	іспанська
Заклад	ППТС
Членство	Інститут міжнародного права
Посада	професор
Нагороди	honorary doctorate from Columbia Universityd doctor honoris causa from the University of Parisd (1938)
Медіафайли у Вікісховищі

Санчес де Бустаманте-і-Сірвен Антоніо (ісп. Antonio Sanchez Bustamante y Sirven; 13 квітня 1865(18650413), Гавана, Куба — 24 серпня 1951, Гавана) — відомий юрист-міжнародник, професор Гаванського університету, сенатор Куби.

Сім'я

Батько Антоніо Бустаманте, Хуан Мануель Санчес де Бустаманте-і-Гарсія дель Барріо (Juan Manuel Sanchez de Bustamante y Garcia del Barrio), був лікарем в Гавані і професором описової анатомії в університеті Гавани.

У 1885 році Бустаманте одружився з Ізабелою Пулідо Пагес (Isabel Pulido Pages). У них було троє синів: Густаво і Антоніо Артуро Санчес де Бустаманте Пулідо (Gustavo, Arturo y Antonio Sánchez de Bustamante Pulido), обидва були адвокатами, а третій син, Даріо (Dario), помер будучи студентом юридичного факультету. Один з онуків Бустаманте, Антоніо Санчес де Бустаманте Монторо (Antonio Sánchez de Bustamante Montoro), також був адвокатом і професором філософії права в Університеті Гавани.

Навчання

Санчес де Бустаманте завершив свою початкову і середню освіту в Коледжі-де-Белен (Colegio de Belen) в Гавані, і вищу — в інституті Кардинал Сіснерос (Cardenal Cisneros) в Мадриді.

Бустаманте розпочав вивчати право в Центральному університеті Мадрида, в той час, як його батько служив сенатором в іспанських кортесів. Бустаманте повернувся на Кубу і завершив свою ступінь ліценціата цивільного та канонічного права в Університеті Гавани в 1884 році. Через рік він завершив докторську дисертацію про історичну еволюцію Державної ради (el Consejo de Estado), і отримав ступінь доктора в Університеті Гавани.

Трудова діяльність

З 1913 по 1923 рік Бустаманте був деканом Гаванської асоціації адвокатів (Havana Bar Association). Перебуваючи на цій посаді він організував І Національну юридичну конференцію в грудні 1916 року. Конференція була скликана для перегляду і оновлення правової системи Куби.

Бустаманте був першим президентом Національної академії мистецтв та літератури (Academia Nacional de Artes y Letras). Він також був одним з членів-засновників Кубинської академії іспанської мови (Academia Cubana de la Lengua Española). З 1942 року до своєї смерті він був президентом цієї академії. Бустаманте був також засновником і президентом Кубинської асоціації міжнародного права (Asociación Cubana de Derecho Internacional).

1908 року став членом Постійного арбітражного суду у Гаазі. Обійняв 1921 року посаду судді Міжнародного постійного суду, який було утворено під егідою Ліги Націй і був переобраний в 1930 році на другий термін, який повинен був закінчитися у 1942 році.

Кодекс Бустаманте

Бустаманте є автором однієї з найбільш значних регіональних кодифікацій міжнародного приватного права — «Кодексу Бустаманте» (Código de Bustamante), який був схвалений більшістю держав Латинської Америки на VI Міжнародній конференції в Гавані 20 лютого 1928 р.

Цей кодекс складався з 437 статей, що утворюють вступний розділ та чотири книги:

І — про міжнародне цивільне право,

ІІ — про міжнародне торгове право,

ІІІ — про міжнародне кримінальне право,

IV — про міжнародний процес.

Цей кодекс був ратифікований Болівією, Бразилією, Венесуелою, Гаїті, Гватемалою, Гондурасом, Домініканською Республікою, Коста-Рикою, Кубою, Мексикою, Нікарагуа, Панамою, Перу, Сальвадором і Еквадором; в інших американських державах, в тому числі в США, застосовується в судах, як допоміжне джерело права.

Інші публікації

Антоніо Бустаманте був редактором Гаванського «Журналу міжнародного права», автором регіональних кодифікацій «Бустаманте кодекс», «Про публічний порядок у міжнародному приватному праві» (1893), «Про Панамський канал і міжнародне право» (1895) «Про початок автономії в міжнародному приватному праві» (1914), «Про постійну палату міжнародного правосуддя» (1923 і 1925), «Про міжнародне повітряне право» (1945).

Література

• В. І. Головченко. Бустаманте-і-Сірвен // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Большая советская энциклопедия, главный редактор С. Ч. Вавилов, Второе издание, том 6;
• Большая энциклопедия в 62 томах, том 7, Москва «Терра» 2006;
• New York Times; Dr. de Bustamante, Noted Jurist, Dead; 26 August 1951, Page 77;
• http://www.britannica.com/EBchecked/media/9125;
• Дахно І. І., Історія держави і права: навчальний посібник-довідник для студентів вищих навчальних закладів, 2006.