Перейти до вмісту

Антоніо де ла Гандара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антоніо де ла Гандара
фр. Antonio de La Gandara Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився16 грудня 1861(1861-12-16)[1][3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
IX округ Парижа, Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер30 червня 1917(1917-06-30)[1][2][…] (55 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПер-Лашез Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, карикатурист, дизайнер, літограф Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНаціональна вища школа красних мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіАлександр Кабанель Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпортрет Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusPortrait of Gabriel de Yturri (1864-1905)d, Q17491747? і Q17495391? Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Антоніо де ла Гандара (фр. Antonio de la Gandara; 16 грудня 1861, Париж — 30 червня 1917, Париж) — французький художник. Найбільш відомий портретами видатних постатей прекрасної епохи.

Біографія

[ред. | ред. код]

Батько — іспанець з Мексики, мати — француженка, яка виросла в Англії. В 1878 вступив у Вищу національну художню школу. Серед його вчителів — Жан-Леон Жером і Александр Кабанель. Вперше виставив свої роботи в 1883, у 1884 удостоєний почесного згадки Салону на Єлисейських полях за картину «Святий Себастьян, пронизаний стрілами». З 1885 був дружний з Робертом де Монтеск'ю, написав його портрет (близько 1892). Познайомився з Едмоном Ґонкуром, Альфонсом Доде, Полем Верленом, Жан Мореасом, Леконт де Лілем, Анатолем Франсом, Габріеле д'Аннунціо, Марселем Прустом, Сен-Сансом, Форе, Колетт, Сарою Бернар, Ідой Рубінштейн та іншими найбільшими фігурами мистецького життя того часу, а також з Ліаною де Пужі, художницею Ромейн Брукс, співачкою і актрисою Поліною Полер, світської красунею, креолкою Віржіні Готра, іншими емансипованими жінками епохи. Багато хто з них виступали його моделями.

Похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Література

[ред. | ред. код]
  • Xavier Mathieu, «Antonio de La Gandara — Un témoin de la Belle Epoque», 308 pp, Édition Librairie des Musées, 2011
  • Gabriel Badea-Päun, Antonio de La Gandara, sa vie, son œuvre (1861—1917), catalogue raisonné de l'œuvre peint et dessiné, thèse de doctorat sous la direction du M. le professeur Bruno Foucart, Paris-IV Sorbonne, 2005, 3 volumes, 881 pages.
  • Gabriel Badea-Päun, Antonio de La Gandara, Allgemeines Künstlerlexikon, Leipzig-Munich, K.G.Saur Verlag, vol.49
  • Gabriel Badea-Päun, Portraits de Société, Paris, Citadelles et Mazenod, 2007. Prix du cercle Montherlant de l'Académie des Beaux-Arts, 2008.
  • Gabriel Badea-Päun, The Society Portrait, Thames & Hudson, Londres et Vendôme Press, New York, 2007.
  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Antonio de la Gandara
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. Find a Grave — 1996.
  5. RKDartists