Перейти до вмісту

Антонія Каетана Морі

Добра стаття
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антонія Каетана Морі
англ. Antonia Maury Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніангл. Antonia Caetana de Paiva Pereira Maury Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася21 березня 1866(1866-03-21) Редагувати інформацію у Вікіданих
Колд-Спрінг, Патнем, Нью-Йорк, США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла8 січня 1952(1952-01-08) (85 років) або 18 січня 1952(1952-01-18)[2] (85 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Доббс-Феррі, Вестчестер, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьастрономка, астрофізикиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКоледж Вассара (1887)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьастрономія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладГарвардська обсерваторія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоГарвардські обчислювачки Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоМіттон Моріd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиВірджинія Дрейперd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриКарлотта Моріd Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіДжон Вільям Дрейпер Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Антонія Каетана Морі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Антонія Каетана Морі[3] (англ. Antonia Coetana de Paiva Pereira Maury; 21 березня 1866 — 8 січня 1952) — американська астрономка, яка першою розрахувала орбіту спектрально-подвійної зорі і виявила перші відмінності між спектрами карликів і гігантів. Входила до «Гарвардських обчислювачок» — групи астрономок і обчислювачок в Обсерваторії Гарвардського коледжу.

Походила з відомої наукової родини, була онукою астронома Джона Вільяма Дрейпера та племінницею астронома Генрі Дрейпера. Здобувши хорошу освіту, стала під керівництвом Едварда Пікерінга працювати в Обсерваторії Гарвардського коледжу над дослідженням зоряних спектрів. За дорученням Пікерінга, розрахувала орбіту Міцара А — першої зорі, подвійність якої була відкрита методами спектроскопії, однак в публікаціях цього відкриття Пікерінг лише побіжно згадував Морі. Пізніше вона ретельно дослідила спектроскопічними методами подвійні системи β Візничого та β Ліри.

Класифікуючи зоряні спектри, Морі відзначила відмінності в ширинах спектральних ліній між зорями одного спектрального класу. Хоч запропоновану Морі класифікацію спектрів з урахуванням ширин ліній і не сприйняли Пікерінг та інші співробітники обсерваторії, ця класифікація стала першим кроком до усвідомлення різниці між карликами й гігантами та зрештою до створення діаграми Герцшпрунга-Рассела. У 1897 Морі й Пікерінг видали великий каталог зоряних спектрів — перше видання Обсерваторії Гарвардського коледжу, у назві якого фігурувало ім'я жінки.

Покинувши обсерваторію (у тому числі через несприйняття колегами її класифікації зоряних спектрів), Морі займалась викладанням. Вона повернулась до Обсерваторії Гарвардського коледжу на запрошення наступника Пікерінга, Гарлоу Шеплі, і працювала там до виходу на пенсію в 1948 році. 1943 року Антонія Морі здобула премію Енні Джамп Кеннон — престижну премію Американського астрономічного товариства для жінок-астрономок. Вільям Морган, один із розробників спектральної класифікації Моргана — Кінана, заснованої на її роботі, називав Антонію Морі «найвеличнішим розумом, який будь-коли займався морфологією зоряних спектрів»[4].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походження й освіта

[ред. | ред. код]

Антонія Каетана де Пайва Перейра Морі народилась в містечку Колд-Спрінг, штат Нью-Йорк, 21 березня 1866 року. Її назвали на честь бабусі по материнській лінії, Антонії Каетани де Пайви Перейри Гарднер Дрейпер, доньки лікаря при дворі королів Жуана VI Португальського та Шарлотти Іспанської[5]. Батьком Морі був преподобний Міттон Морі, натураліст-любитель, прямий нащадок преподобного Джеймса Морі[en] та один із синів Сари Міттон Морі[en]. Матір'ю Морі була Вірджинія Дрейпер, донька Антонії Каетани де Пайви Перейри Гарднер та доктора Джона Вільяма Дрейпера[6].

Дід Каетани Морі, Джон Вільям Дрейпер, її дядько Генрі Дрейпер та його дружина Мері Анна Дрейпер усі були видатними астрономами. Мері Анна Дрейпер фінансувала дослідження в Обсерваторії Гарвардського коледжу, створивши для цього Меморіальний фонд імені Генрі Дрейпера[7]. Завдяки сімейним зв'язкам Антонія та двоє її братів і сестер у ранньому віці познайомилися з наукою[4]. Її молодша сестра, Карлотта Морі[en], згодом стала геологинею, стратиграфинею і палеонтологинею[8].

Антонія Морі навчалася у Вассар-коледжі, який закінчила 1887 року з відзнакою з фізики, астрономії та філософії. Там вона навчалася під керівництвом відомої астрономки Марії Мітчелл[4]. Морі була однією з семи випускниць, обраних для оголошення промови на випускній церемонії[7].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Після закінчення бакалаврату Морі пішла працювати в Обсерваторію Гарвардського коледжу як одна з так званих «Гарвардських обчислювачок», висококваліфікованих жінок, які обробляли астрономічні дані. Її зарплата була вдвічі менша, ніж та, яку в той час платили чоловікам-астрономам[9].

У 1887 році Едвард Чарльз Пікерінг знайшов першу спектроскопічну подвійну зорю, ζ1 Великої Ведмедиці (Міцар А)[10]. Морі доручили визначити її орбіту, що вона і зробила, використовуючи періодичне роздвоєння деяких ліній у спектрі зорі. У 1889 році Морі відкрила другу спектроскопічну подвійну систему, β Візничого, й обчислила її орбітальний період. Пізніше вона знайшла й інші спектрально-подвійні зорі[7][3]. Дізнавшись про цю роботу з копії Річного меморіального звіту Генрі Дрейпера, видатний астроном Джон Гершель визнав важливість досягнень Морі, написавши про це Пікерінгу, директору обсерваторії. Гершель попросив Пікерінга «передати міс Морі вітання з тим, що вона пов'язала своє ім'я з одним із найвидатніших досягнень в історії фізичної астрономії»[11].

Коли перша спектроскопічна подвійна система стала загальновідомою, її дослідження радше приписували Пікерінгу, ніж Морі. Сам Пікерінг оголосив про це відкриття у виступі на зустрічі Національної академії наук США у Філадельфії 13 листопада 1889 року. Потім він описав ці результати в статті «Про спектр Дзети Великої Ведмедиці», яка була опублікована в American Journal of Science у 1890 році. В обох випадках єдиною згадкою про Морі був один рядок, у якому говорилося, що «ретельне вивчення результатів зробила міс A. К. Морі, племінниця доктора Дрейпера». Єдиним автором Пікерінг вказав себе[4][9][12].

Гарвардські обчислювачки за роботою, зокрема Генрієтта Свон Лівітт (1868—1921), Енні Джамп Кеннон (1863—1941), Вільяміна Флемінг (1857—1911) і Антонія Морі (1866—1952).

У 1888 році[7] Морі було доручено спостерігати зоряні спектри яскравих зір у північній небесній півкулі та каталогізувати їх[4][13]. Її робота сприяла створенню Каталогу Генрі Дрейпера. До 1924 року каталог містив 225 300 зоряних спектрів з описами їхніх характеристик. До 2017 року каталог збільшився до 359 083 спектрів[14][15].

Співробітники Обсерваторії Гарвардського коледжу використовували алфавітну систему класифікації зоряних спектрів, розроблену Вільяміною Флемінг та Енні Джамп Кеннон. Морі вдосконалила цю класифікацію, включивши в неї інформацію про ширину, чіткість та інтенсивність спектральних ліній[4][13]. Вона ввела позначення a, b, c для спектрів із широкими, середніми й вузькими лініями відповідно. 1905 року Ейнар Герцшпрунг зауважив, що c-зорі мають менший власний рух, тобто знаходяться на більшій відстані від Землі. Це означало, що c-зорі набагато яскравіші, ніж a- і b-зорі того ж спектрального класу. Хоча зараз a-b-c-систему Морі вже не використовують, вона стала першим кроком до усвідомлення різниці між спектрами карликів і гігантів, створення діаграми Герцшпрунга-Рассела й винайдення методу фотометричних паралаксів[16][17].

У 1891 році Морі залишила обсерваторію й почала викладати в школі Гілмана в Кембриджі, штат Массачусетс. Пікерінг попросив її повернутися й завершити свою роботу, але вона відповіла, що їй буде некомфортно завершувати дослідження, якщо її внесок не визнають[18].

Я не вважаю справедливим передавати свою роботу в інші руки, поки її не будуть вважати виконаною мною. Я розробила теорію, витративши багато часу на роздуми та детальне порівняння, і вважаю, що я повинна мати повне визнання за мою теорію зв'язків між зоряними спектрами, а також за мої теорії щодо β Ліри[4].
Оригінальний текст (англ.)
I do not think it is fair that I should pass the work into other hands until it can stand as work done by me. I worked out the theory at the cost of much thought and elaborate comparison and I think that I should have full credit for my theory of the relations of the star spectra and also for my theories in regard to Beta Lyrae.

Вона повернулася в обсерваторію 1893 і 1895 роках і опублікувала свої спостереження спектрів зір у важливому каталозі 1897 року «Спектри яскравих зір, сфотографованих за допомогою 11-дюймового телескопа Дрейпера в межах Меморіалу Генрі Дрейпера та обговорених Антонією С. Морі під керівництвом Едварда Чарльза Пікерінга». Цей каталог містить результати дослідження Морі 4800 фотографій спектрів зір з використанням її власної системи класифікації та детальним аналізом 681 яскравої північної зорі[7]. Це було перше видання обсерваторії, у назві якого фігурувало ім'я жінки[18][4][19].

Пікерінг та інші співробітники обсерваторії не погодилися з системою класифікації Морі й відмовилися її використовувати. Частково у відповідь на таку негативну реакцію на її роботу вона вирішила залишити обсерваторію. Однак до 1908 року данський астроном Ейнар Герцшпрунг усвідомив цінність її класифікації та використав її у своїй системі відокремлення яскравих червоних гігантів від тьмяних карликових зір[9][20]. Герцшпрунг писав Пікерінгу[21]:

На мою думку, розділення Антонією Морі зір на c- та ac-типи є найважливішим досягненням у класифікації зір після спроб Фогеля та Секкі... Недооцінювати c-властивості в сонячних спектрах, на мою думку, майже так само неприйнятно, як для зоолога, який виявив вирішальні відмінності між китом і рибою, продовжувати класифікувати їх разом[22].
Оригінальний текст (англ.)
In my opinion the separation by Antonia Maury of the c and ac-stars is the most important advancement in stellar classification since the trials by Vogel and Secchi ... To neglect the c-properties in solar spectra, I think, is nearly the same thing as if the zoologist, who had detected the deciding differences between a whale and a fish, would continue in classifying them together.

У 1922 році Міжнародний астрономічний союз змінив свою систему класифікації зір на основі результатів Морі та Герцшпрунга — це формулювання тепер знане як діаграма Герцшпрунга–Рассела[18][23]. Астрономка Дорріт Гоффлейт[en] наполягає, що зоряна морфологія сповільнилася на 30 років через те, що теорію класифікації зір Антонії Морі не прийняли раніше[23].

Між 1896 і 1918 роками Морі викладала фізику та хімію в школі для дівчат Касл-Скул у Террітауні, штат Нью-Йорк. Вона також читала лекції з астрономії в Корнельському університеті[4].

У 1918 році Морі повернулась до Обсерваторії Гарвардського коледжу як ад'юнкт-професор. За наступника Пікерінга Гарлоу Шеплі їй віддали належне за її роботу, яка вже публікувалася під її власним іменем. Вона залишалася в обсерваторії до виходу на пенсію в 1948 році[24]. Її робота, яка підсумовує багаторічні спектроскопічні дослідження подвійної зорі β Ліри, була опублікована 1933 року[25].

Останні роки

[ред. | ред. код]

Після виходу на пенсію Морі захопилася природою та її охороною[26]. Вона входила до Національного Одюбонівського товариства[18] й любила спостерігати птахів. Вона боролася за порятунок секвой від вирубки під час війни[27].

Протягом трьох років Морі також працювала кураторкою Обсерваторії Генрі Дрейпера — музею в селищі Гастінгс-он-Гадзон, штат Нью-Йорк, де її дід і дядько побудували обсерваторію й де були зроблені перші телескопічні фотографії Місяця[26].

Морі померла 8 січня 1952 року в селищі Доббс-Феррі, штат Нью-Йорк[28].

Відзнаки та вшанування

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 2. — P. 856. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  3. ↑ а б Климишин, 2000, с. 395.
  4. ↑ а б в г д е ж и к Antonia Maury. Vassar Encyclopedia. 2008. Процитовано 12 січня 2013.
  5. ↑ Antonia Maury. Vassar Encyclopedia. 2008. Процитовано 12 січня 2013.
  6. ↑ Peed, Dorothy Myers (1966). America is People and Ideas. Berlin: Exposition Press.
  7. ↑ а б в г д Smith, Lindsay (15 березня 2015). Antonia Maury. Project Continua. Процитовано 8 липня 2020.
  8. ↑ Creese, M. R. (2007). The role of women in the history of geology. У C. V. Burek (ред.). Fossil Hunters, a Cave Explorer and a Rock Analyst; Notes On Some Early Women Contributors to Geology. Т. 281. London, UK: Geological Society of London. с. 39—49. doi:10.1144/SP281.3.
  9. ↑ а б в Merrill Fabry (21 березня 2016). The 'Renegade' Woman Who Sorted the Stars. Time. Процитовано 15 листопада 2018.
  10. ↑ Mamajek, Eric E.; Kenworthy, Matthew A.; Hinz, Philip M.; Meyer, Michael R. (2010). Discovery of a Faint Companion to Alcor Using MMT/AO 5 μm Imaging. The Astronomical Journal. 139 (3): 919—925. arXiv:0911.5028. Bibcode:2010AJ....139..919M. doi:10.1088/0004-6256/139/3/919.
  11. ↑ Jones, Bessie Zaban; Boyd, Lyle Gifford (1971). The Harvard College Observatory: The First Four Directorships, 1839-1919. Harvard University Press. с. 244. ISBN 9780674374607.
  12. ↑ Pickering, E. C. (1890). On the spectrum of zeta Ursae Majoris. The Observatory. 13: 80—81. Bibcode:1890Obs....13...80P.
  13. ↑ а б Lorenzano, Pablo; Rheinberger, Hans-Jörg; Ortiz, Eduardo; Galles, Carlos Delfino (27 вересня 2010). History and Philosophy of Science and Technology. Т. II. EOLSS Publications. с. 204. ISBN 9781848263246.
  14. ↑ Nesterov, V. V.; Kuzmin, A. V.; Ashimbaeva, N. T.; Volchkov, A. A.; Röser, S.; Bastian, U. (1995). The Henry Draper Extension Charts: A catalogue of accurate positions, proper motions, magnitudes and spectral types of 86933 stars. Astronomy and Astrophysics Supplement Series. 110: 367. Bibcode:1995A&AS..110..367N. CDS ID III/182.
  15. ↑ Cannon, Annie. J. (1936). The Henry Draper extension. Annals of Harvard College Observatory. 100: 1. Bibcode:1936AnHar.100....1C.
  16. ↑ Климишин, 2000, с. 476.
  17. ↑ Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Мори Антония Каэтана. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
  18. ↑ а б в г Antonia Maury. encyclopedia.com. Процитовано 29 січня 2019.
  19. ↑ Maury, Antonia (1897). Spectra of Bright Stars Photographed with the 11-inch Draper Telescope as part of the Henry Draper Memorial. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. Cambridge, MA. 28: 1—128. Bibcode:1897AnHar..28....1M. Процитовано 12 січня 2013.
  20. ↑ Antonia Maury. Vassar Encyclopedia. 2008. Процитовано 12 січня 2013.
  21. ↑ Dick, Steven J. (9 вересня 2013). Discovery and Classification in Astronomy: Controversy and Consensus. Cambridge University Press. с. 96. ISBN 9781107033610. Процитовано 9 липня 2020.
  22. ↑ Gingerich, Owen (2013). The Critical Importance of Russell's Diagram. Origins of the Expanding Universe: 1912-1932. Proceedings of a conference held 13-15 September, 2012, at Flagstaff, Arizona, USA. ASP Conference Proceedings. Origins of the Expanding Universe: 1912-1932. Т. 471. San Francisco: Astronomical Society of the Pacific. с. 205. arXiv:1302.0862. Bibcode:2013ASPC..471..205G.
  23. ↑ а б Hoffleit, Dorrit (1994). Remniscences on Antonia Maury and the c-Characteristic. The MK Process at 50 Years. A Powerful Tool for Astrophysical Insight Astronomical Society of the Pacific Conference Series, Proceedings of a Workshop of the Vatican Observatory, Held in Tucson Arizona, USA, September 1993, San Francisco: Astronomical Society of the Pacific (ASP). 60: 215. Bibcode:1994ASPC...60..215H.
  24. ↑ Smith, Kiona N. (22 березня 2019). Antonia Maury: A Female Astronomer's Fight For Recognition. Forbes. Процитовано 7 липня 2020.
  25. ↑ Maury, Antonia C. (1933). The Spectral Changes of Beta Lyrae. Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College. Cambridge, MA. 84 (8): 207—255. Bibcode:1933AnHar..84..207M. Процитовано 12 січня 2013.
  26. ↑ а б Ogilvie, Marilyn Bailey; Harvey, Joy Dorothy (2000). The Biographical Dictionary of Women in Science: L-Z. Taylor & Francis. с. 856—857. ISBN 9780415920407. Процитовано 8 липня 2020.
  27. ↑ Grijseels, Dori (22 березня 2020). Meet Antonia Maury, astronomy's renegade who changed the way we classify stars. Massive Science. Процитовано 8 липня 2020.
  28. ↑ Cavendish, Dean Miller (1 січня 2014). Astronomers and Cosmologists. Square Publishing, LLC. с. 127—129. ISBN 9781627125499. Процитовано 8 липня 2020.
  29. ↑ Annie J. Cannon Award in Astronomy. American Astronomical Society. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 12 січня 2013.
  30. ↑ Lomb, Nick (21 вересня 2010). The "Something Old, Something New" crater on the Moon – Crater Maury. Museum of Applied Arts and Sciences. Архів оригіналу за 2021 листопада 22. Процитовано 9 липня 2020.
  31. ↑ Altschuler, Daniel R.; Ballesteros, Fernando J. (4 липня 2019). The Women of the Moon: Tales of Science, Love, Sorrow, and Courage. Oxford University Press. с. 47. ISBN 9780198844419. Процитовано 8 липня 2020.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антонія_Каетана_Морі&oldid=44624039