Перейти до вмісту

Антоні Шунянс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антоні Шунянс
нід. Antoon Schoonjans
Народився1655[1][2][…]
Антверпен, Брабант, Габсбурзькі Нідерланди[4]
Помер13 серпня 1726(1726-08-13)[1][2]
Відень, Габсбурзька монархія[4]
КраїнаПівденні Нідерланди
Діяльністьхудожник
ЧленствоBentvueghels
Посадапридворний художник
Автопортрет

Антоні Шуньянс, на прізвисько Пархасіус[a] (1655 — 13 серпня 1726) — фламандський художник, відомий своїми портретами, а також історичними картинами. Після навчання в Антверпені він зробив міжнародну кар'єру, під час якої він працював у різних країнах Європи, включаючи Францію, Італію, Німеччину, Австрію, Голландську Республіку та Данію. Був придворним художником у Відні, Копенгагені, Берліні та Дюссельдорфі.[5]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Шунянс народився в Нінове в родині Йоанна Шуняна, торговця вином, і Анни де Грюйтере, і був охрещений 5 березня 1655 року. У 1668—1669 роках гільдії в Антверпені він став учнем Еразма Квелліна II і сина цього майстра Яна-Еразма Квелліна. З 1674 по 1677 рік художник проживав у Реймсі, а також деякий час перебував у Парижі.[5]

Зґвалтування Прозерпіни

У 1674 році його мати зустрілася зі своїм сином Антонієм у Реймсі. Він залишив Францію і з 6 січня 1675 року жив у Римі, де познайомився з італійським бароко. У Римі він проживав разом із художником-квіткарем Карелом де Фогелаером на вулиці Маргутта. Як і його вчителі до нього, він приєднався в 1674 році до «Перелітних птахів», товариства переважно фламандських і голландських художників, які працювали в Римі, і взяв собі прізвисько «Парасій», ймовірно, на честь відомого художника кінця V століття до нашої ери, який працював в Афінах.[6] У 1686 році в Ліоні згадується Антон Шуньянс.[5]

До 1693 року Шунянс переїхав до Відня, де в 1695 році став придворним художником імператора Леопольда I. Він не був членом суду. У цей період його учнем був швейцарський художник Георг Ґзелль.[6] У квітні 1796 року Шунянс подорожував до Франкфурта-на-Майні, Касселя та Гамбурга разом із фламандським художником Яном Франсом ван Дувеном. 26 квітня 1796 року він прибув до кінцевого пункту своєї подорожі — Копенгагена.[5] Данський двір запросив Шуняна написати портрети королівської родини.[6] Пізніше він повернувся до Відня, де в 1695 році одружився з оперною співачкою Марією Регіною Швейцер.[7] Він написав вівтарний образ Мучеництва святого Себастьяна для церкви Святого Роха та Відвідини Марії для собору Святого Стефана у Відні.[6]

Портрет московського царя Петра І

У 1702 році Шунянс і його дружина поїхали до Берліна, мабуть, на запрошення королеви Пруссії Софі Шарлотти. Як повідомляється, австрійський імператор був засмучений поїздкою Шуняна до Берліна. У Берліні до пари приєднався композитор Джованні Бонончіні. Під час свого перебування в Берліні Шуньянс пообіцяв королеві Софі Шарлотті розписати стелю, кімнати та галереї замку Шарлоттенбург, її резиденції в Берліні. У травні 1703 року він поїхав до Гааги, де зупинився у ювеліра на ім'я Спайк, якого він знав ще з Риму. Пізніше він виїхав до Амстердама, де пробув один рік. Біограф нідерландського художника Ян ван Ґол описав у своїй «Nieuw Schouburg» цей період життя Шуняна в Нідерландській Республіці та з презирством відзначив «несимпатичний характер художника». Софі Шарлотта просила через різних посередників викликати цього «химерного» чоловіка повернутися до Берліна.[6][8] Королева була не лише або насамперед зацікавлена у поверненні художника, але більше хотіла вітати його дружину, чиї співочі навички їй особливо подобалися. Для королеви Шунянс написав портрети її сина, а також композиторів Джованні Бонончіні та Аттіліо Аріості.[9]

У 1704 році Шунджанс подорожував до Англії, де намалював сходи в Монтегю Хаус, Блумсбері, а також зробив портрет якогось лікаря Пітерса. Повідомляється, що в 1706 році Антун Шуньянс дав кілька уроків голландській художниці квітів Маргареті Гаверман.[6]

Пізніше Шуньянс переїхав до Дюссельдорфа, щоб працювати при дворі Йоганна Вільгельма, курфюрста пфальцського, який був відомим любителем мистецтва і запросив до свого двору велику кількість голландських і фламандських художників. Він написав портрет монарха та його дружини. У цей період він зробив багато малюнків, багато з яких досі знаходяться в музеї Кунстпаласт у Дюссельдорфі. Після смерті курфюрста Йоганна Вільгельма в 1716 році Шунянс повернувся до Відня. Він також працював у Словенії в «Крижанській церкві» разом з Йоганном Міхаелем Ротмайром. У 1726 році він перебував у Брно (Чехія), де написав картину «Св. Ян Непомуцький». Свої останні роки він провів на пенсії в Перхтольдсдорфі.[6]

Шунянс також володів будинком у Відні, де він помер 13 серпня 1726 року від «innerlicher Brand» (внутрішнього запалення).[10]

Праці

[ред. | ред. код]

Антоні Шунянс малював історичні твори, міфологічні сюжети, релігійні сюжети та портрети.[6]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Картини Антоні Шуньянса
  • Self-portrait
    Автопортрет
  • Portrait of crown prince Frederick William as David with a sling
    Портрет наслідного принца Фредеріка Вільяма в ролі Давида з пращею
  • Portrait of Johann Wilhelm, Elector Palatine
    Портрет Йоганна Вільгельма, курфюрста пфальцького
  • Cleopatra puts a pearl in the wine, 1706
    Клеопатра кладе перлину у вино, 1706 рік
  • The flagellation of Christ
    Бичування Христа

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Варіанти імен: Антоні Шунджанс, Антуан Шунджанс, Антуан Сквоням; прізвисько: Пархасій

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Anthon Schoonjans — 2009.
  2. ↑ а б в RKDartists
  3. ↑ KulturNav — 2015.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #138194742 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б в г Anthon Schoonjans at the Netherlands Institute for Art History (нід.)
  6. ↑ а б в г д е ж и Kunstschilder Antoon Schoonjans (нід.)
  7. ↑ Schoonians (La Scognians, Schonjans, la Schoonians, Scoonians, Sconianzin, Schvonianz, Sqonians, Schuonianz; geb. Schweyzer), Franziska Maria Regina in: Osterreichisches Musiklexikon (нім.)
  8. ↑ Jan van Gool, De Nieuwe Schouburg der Nederlantsche kunstschilders en schilderessen: Waer in de Levens- en Kunstbedryven der tans levende en reets overleedene Schilders, die van Houbraken, noch eenig ander schryver, zyn aengeteekend, verhaelt worden, The Hague, 1750 (нід.)
  9. ↑ Barbara Beuys, 'Sophie Charlotte: Preußens erste Königin', Suhrkamp Verlag, 2018, pp. (нім.)
  10. ↑ WStLA, Totenbeschreibamt 30, fol. 212r
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Антоні_Шунянс