Антіпов Денис Геннадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антіпов.
Денис Антіпов
Денис Геннадійович Антіпов
 Лейтенант
Загальна інформація
Народження30 червня 1989(1989-06-30)
м. Івано-Франківськ, Україна
Смерть11 травня 2022(2022-05-11) (32 роки)
біля с. Довгеньке, Ізюмський район, Харківська область, Україна
Національністьукраїнець
Alma MaterКиївський національний університет імені Тараса Шевченка
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
 95 ОДШБр
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Денис Геннадійович Антіпов (30 червня 1989, м. Івано-Франківськ — 11 травня 2022, біля с. Довгеньке, Ізюмський район, Харківська область, Україна) — український перекладач, педагог, військовослужбовець, лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 30 червня 1989 року в м. Івано-Франківську.

Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка (2012, магістр, спеціальність — корейська мова та література і переклад). Неодноразово стажувався в Південній Кореї. Працював викладачем кафедри мов і літератур Далеко Сходу та Південно-Східної Азії Навчально-наукового інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка.

Активний учасник Революції гідності з 24 листопада 2013 року.

У лютому 2015 року пішов добровольцем у 5-ту батальйонно-тактичну групу 81 ОАеМБр. Брав участь у боях під Донецьким аеропортом, на промзоні Авдіївки, на Світлодарській дузі. У 2016 році з війни повернувся командиром взводу аеророзвідки свого батальйону. 24 серпня 2016 року брав участь у параді з нагоди 25‑ї річниці Незалежності України.

Був засновником бізнес-проєктів з виробництва сувенірів, покликаних забезпечити роботою ветеранів російсько-української війни.

З початком російського вторгнення в Україну проходив військову службу в складі 95 ОДШБр. На початку березня 2022 року отримав поранення в бою поблизу м. Ізюму, проте повернувся на фронт попри те, що ще не відновився від наслідків отриманих травм.

Загинув 11 травня 2022 року поблизу с. Довгеньке на Харківщині в результаті артилерійського обстрілу.

Нагороди, звання

[ред. | ред. код]
  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (29 липня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 9 серпня 2022 року у селі Хотимир його іменем названо вулицю.
  • 27 жовтня 2022 року його іменем названо вулицю у місті Києві.
  • 11 травня 2023 року на Аскольдовій могилі відкрито меморіальну дошку Денисові Антіпову. Того ж дня відбулася прем'єра документального фільму його пам'яті «Або ми. Або вони», який був створений Платформою пам'яті Меморіал[2].
  • 13 липня 2023 року Київрада надал Антіпову звання Почесний громадянин міста Києва (посмертно)[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента України від 29 липня 2022 року № 541/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. ↑ У Києві відкрили меморіальну дошку бійцеві 95 одшбр Денису Антіпову, що загинув у боях за Харківщину // Новинарня. — 2023. — 12 травня.
  3. ↑ Сирський став почесним громадянином Києва. РБК-Украина (укр.). Процитовано 22 вересня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антіпов_Денис_Геннадійович&oldid=43546887