Перейти до вмісту

Анісартрон волохатий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анісартрон волохатий
Anisarthron barbipes Schrank, 1781
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд: Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина: Хризомелоїдні (Chrysomeloidea)
Родина: Вусачі (Cerambycidae Latreille, 1802)
Підродина: Асеміни (Aseminae Thomson, 1860)
Рід: Анісартрон (Anisarthron Eschscholtz, 1830)
Вид: Анісартрон волохатий (A. barbipes)
Anisarthron barbipes
Schrank, 1781
Посилання
Вікісховище: Anisarthron barbipes
EOL: 348219
МСОП: 86803284
NCBI: 2715050

Аніса́ртрон волоха́тий (лат. Anisarthron barbipes, Schrank, 1781) — жук з родини жуків-вусачів.

Поширення

[ред. | ред. код]

A. barbipes є елементом центральноєвропейської групи видів у складі європейського зооґеографічного комплексу. Ареал охоплює центральну Європу включно з Північною Італією та Північними Балканами. В Карпатах вид зустрічається переважно в листяних лісах Закарпатської низовини, і дуже рідко на Передкарпатті. Вид часто трапляється в садах та парках міст і сіл.

Екологія

[ред. | ред. код]

Жуки активні вдень. Заселяють пошкоджені ділянки стовбурів живих листяних дерев.

Морфологія

[ред. | ред. код]

Імаґо

[ред. | ред. код]

Голова маленька. Очі дрібно фасетовані, сильно виїмчасті. Вусики в 1,5 рази довші за тіло, їх 3-4-й членики дуже короткі. Передньоспинка із закругленими боками. Верх тіла в густих, на голові, і кудлатих, на передньоспинці волосках. Кігтик з потовщенням при основі. Тіло чорне, надкрила червонувато-бурі. Довжина тіла становить 8-11,5 мм.

Личинка

[ред. | ред. код]

Голова личинки з одним основним і трьома додатковими вічками з кожної сторони. Епістомальних щетинок до 14. Вусики 3-членикові. Ґула широка, її краї припідняті. Мандибули зовні гладкі, зсередини з 4-а косими кілями. Стерніти середньо- і задньогрудей, мозолі черевця з гострими, загненутими вперед, урогомфами. Поверхня тіла без мікрошипиків. Довжина —- 10,5-12,0 мм, ширина —- 2-2,2 мм.

Життєвий цикл

[ред. | ред. код]

Життєвий цикл триває 2-3 роки.

Література

[ред. | ред. код]
  1. Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Загайкевич І. К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
  3. Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
  4. Заморока А. М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
  5. Łomnicki M. Chrząszcze zebrane w górach Sołotwińskich // Sprawozdanie Komisyi Fizyjograficznej. — Kraków, 1880. — 14. — S. 3-12;
  6. Łomnicki M. Sprawozdanie z wycieczki entomologicznej w góry Stryjskie podjętej w r. 1880 // Sprawozdanie Komisyi Fizyjograficznej. — Kraków, 1882. — 16. — S. 240-254;
  7. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
  8. Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. http://www.biolib.cz/en/taxon/id11010/ [Архівовано 23 квітня 2008 у Wayback Machine.]
  2. http://www.cerambyx.uochb.cz/anisbarb.htm [Архівовано 23 квітня 2008 у Wayback Machine.]