Перейти до вмісту

Апостольська нунціатура в Литві

Координати: 54°41′32″ пн. ш. 25°18′03″ сх. д. / 54.6922° пн. ш. 25.3007° сх. д. / 54.6922; 25.3007
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Апостольська нунціатура в Литві
КраїнаВатикан Ватикан
ПосолҐеорґ Ґенсвайн
АдресаЛитва Литва, Вільнюс, T. Kosciuškos g. 28
54°41′32″ пн. ш. 25°18′03″ сх. д. / 54.6922° пн. ш. 25.3007° сх. д. / 54.6922; 25.3007
Офіційний вебсайт
Мапа

Апостольська нунціатура Святого Престолу в Литві — дипломатичне представництво (посольство) Святого Престолу в Литовській Республіці. Резиденція апостольського нунція знаходиться у Вільнюсі.

Апостольський нунцій у Литві також акредитований в Естонській Республіці та Латвійській Республіці. Апостольський нунцій традиційно займає посаду декана дипломатичного корпусу, акредитованого в Литві, з моменту вручення вірчих грамот.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1920 році Папа Бенедикт XV заснував Апостольську делегатуру в Литві, Латвії та Естонії. У 1924 році вона змінила назву на Апостольську делегатуру в Литві та країнах Балтії, а в 1926 році на Апостольську делегатуру в Литві. З 1927 року відносини з Латвією та Естонією належали окремій Апостольській Нунціатурі в Латвії. 10 березня 1927 року, після підписання литовським урядом конкордату, Апостольську делегатуру в Литві було піднесено до рангу апостольської інтернунціатури, а 9 грудня 1928 року — до рангу апостольської нунціатури.

Останній апостольський нунцій був вигнаний з Литви після вторгнення Червоної армії в 1940 році. Він зберігав титул до 1941 року. Святий Престол ніколи не визнав інкорпорацію Литви до СРСР, і дипломатичні відносини з цією країною вважалися припиненими, але не завершеними.

Наступний апостольський нунцій у Литві був призначений у 1991 році, після звільнення країни від радянської влади. Усі апостольські нунції в Литві з 1991 року також акредитовані в Естонії та Латвії.

У 1924—1927 та 1992—2005 роках апостольські нунції в Литві також обіймали посаду апостольського адміністратора Естонії.

Папські представники в Литві

[ред. | ред. код]

Апостольські делегати

[ред. | ред. код]
  • Архиєпископ Едвард О'Рурк (1920—1921),
  • Архиєпископ Антоніо Дзеккіні SI (1922—1927),

Апостольські інтернунції

[ред. | ред. код]
  • Архиєпископ Лоренцо Скйоппа (1927—1928),
  • Архиєпископ Ріккардо Бартолоні (1928),

Апостольські нунції

[ред. | ред. код]
  • Архиєпископ Ріккардо Бартолоні (1928—1933),
  • Архиєпископ Джованні Баттіста Федеріко Валлеґа (1939),
  • Архиєпископ Луїджі Чентоц (1940—1941), де факто висланий у 1940 році,
  • vacans (1941—1991),
  • Архиєпископ Хусто Мульор Гарсія (1991—1997),
  • Архиєпископ Ервін Йозеф Ендер (1997—2001),
  • Архиєпископ Петер Цурбріґґен (2001—2009),
  • Архиєпископ Луїджі Бонацці (2009—2013),
  • Архиєпископ Педро Лопес Кінтана (2014—2019),
  • Архиєпископ Петар Ражич (2019—2024),
  • Архиєпископ Ґеорґ Ґенсвайн (з 2024).

Посилання

[ред. | ред. код]