Ара Єрецян
| Ара Єрецян | |
|---|---|
вірм. Արա Երեցյան  | |
| Народився | 23 лютого 1918 Константинополь, Османська імперія |
| Помер | 27 грудня 2009 (91 рік) Відень, Австрія |
| Країна | .svg){kind=small} Угорщина Австрія |
| Місце проживання | Константинополь Будапешт Відень |
| Діяльність | меценат |
| Знання мов | угорська, французька, італійська і німецька |
| Діти (2 ) | Ara Jeretziand |
| Нагороди |  |
Ара Єрецян (вірм. Արա Երեցյան, 23 лютого 1918, Константинополь, Османська імперія — 2010, Відень, Австрія) — вірменський меценат, який врятував понад 400 євреїв у Будапешті в період Голокосту.
Батьки Ари Єрецяна приїхали до Угорщини із Константинополя. У міжвоєнні роки Ара деякий час був членом ультраправої організації «Стрілохрест», потім вийшов із неї та займався бізнесом. 1944 року використав свої гроші та зв'язки для створення в Будапешті шпиталю, в якому ховав євреїв від геноциду. Після закінчення війни заарештований радянською окупаційною владою, але через пів року відпущений. Потім жив і помер у Відні. 1981 року інститут Яд Вашем за порятунок євреїв надав йому почесне звання праведник народів світу.
Народився 1918 року в Константинополі у вірменській родині[1]. Його батьки Нерсес Єрецян та мати Софі Мехтерян разом із маленьким сином та його молодшою сестрою та низкою інших родичів тікали з Туреччини, рятуючись від геноциду вірмен. На британському кораблі вони припливли до Італії, але батько хотів відвідати свого молодшого брата, який жив у Будапешті, який і вмовив сім'ю оселитися в Угорщині[2].
Продавши привезені з собою коштовності, Нерсес орендував невелику майстерню. Справа йшла успішно, продукція продавалася навіть у Великій Британії. Софі Єрецян створила ательє, яке стало одним із провідних салонів моди у Будапешті. Але батьки незабаром розлучилися. Мати відправила хлопчика вчитися до Франції, а потім до Італії, де він був вихованцем вірменського чернечого ордена мхітаристів[2].
Повернувшись до Угорщини, взяв собі ім'я Дьордь (угор. György)[3]. На початку 1930-х років вступив до молодіжної організації праворадикальної Партії «Стрілохрест» і навіть очолив її. Проте з'ясувалося, що політика молодіжної організації суттєво відрізнялася від політики самої партії. Самостійність молодіжної організації було ліквідовано, а Єрецян залишив її ряди[2]. Ізраїльський інститут Яд Вашем пише, що це сталося через незгоду Єрецяна з політикою переслідування євреїв[1].
Після невдачі у політиці зайнявся бізнесом і створив хімічний завод Neokémia Vegyipari Művek. Бізнес виявився дуже успішним і Єрецян інвестував гроші також в утилізацію відходів коксу, консервування овочів і навіть імпорт гоночних мотоциклів[2].
1944 року під час Другої світової війни Єрецяна призначили командиром цивільної оборони в шостому кварталі Будапешта. Після нацистського перевороту і приходу до влади Партії «Стрілохрест» використав свій вплив, щоб допомогти євреям, які переслідувалися. Йому вдалося врятувати близько 400 євреїв у Будапешті[1]. Після того, як до Будапешту увійшла Червона армія, його заарештували і він пів року провів у слідчому ізоляторі[3].
1958 року залишив Угорщину і влаштувався у Відні, де й помер 2010 року[3].
Користуючись своїми зв'язками в Партії «Стрілохрест», 1944 року власним коштом організував у Будапешті клініку, яка перебувала під контролем посольства нейтральної Швеції. Єрецян звернувся до міністра внутрішніх справ Угорщини з пропозицією безкоштовно допомагати пораненим військовим і цивільним. Міністр підписав документ, щоб Єрецяну дозволили зібрати найкращих лікарів і видати все необхідне для нового шпиталю. Очолив клініку знаний угорський психіатр єврейського походження Ференц Вольгеши[3].
Єрецян зміг роздобути фальшиві документи, завдяки яким у лікарні працювало 40 єврейських лікарів. Крім цього у лікарні під виглядом пацієнтів ховалися сім'ї цих лікарів й інші євреї — всього близько чотирьохсот осіб[3]. У самій лікарні Єрецяну допомагав Ласло Надь[d], також згодом визнаний праведником народів світу[4]. Він вів облік усіх виписаних ліків та пацієнтів, яким було надано допомогу. Акуратно оформлені Надем документи справляли сприятливе враження на перевіряльників з Партії «Стрілохрест», які, ознайомившись із паперами, навіть не приїжджали до клініки[1].
У книзі «Спогади того, хто вижив», канадський лікар Норберт Кереньї розповів, що в той час йому було 17 років, він зустрів на вулиці Будапешта колишнього однокласника, який повідомив Єрецяну, що бачив єврея, який заходив до лікарні, і почав вимагати його арешту. Єрецян відповів, що цього єврея знає особисто і порадив донощику виявити патріотизм на фронті[5].
Незадовго до штурму міста Червоною армією хтось доніс, що у лікарні ховаються євреї. Солдати прийшли до лікарні та висунули вимогу охороні здати зброю. Ара Єрецян запропонував нікого не чіпати, доки не поговорить з вищим керівництвом. Через годину він повернувся з листом міністра, в якому зазначалося, що це військовий шпиталь, і він поза підозрою. Пізніше Єрецян зізнався, що листа він підробив[5].
У своїх спогадах про ув'язнення в радянській в'язниці писав, що спецслужбам потрібні були зізнання заарештованих у підпільній антирадянській діяльності, щоб виправдати своє існування й отримати заохочення, але він єдиний із приблизно 60 ув'язнених не свідчив[6].
Клопотання євреїв, які вижили, на адресу угорської влади з проханням нагородити Єрецяна не задовольнили[1].
26 лютого 1981 року інститут Яд Вашем надав Єрецяну почесне звання праведника народів світу. 1982 року посол Ізраїлю у Відні та єпископ Вірменської церкви вручили Єрецяну медаль на церемонії, що проходила у Вірменській церкві[3]. Яд Вашем включив Єрецяна до списку праведників світу у Вірменії[7]. Він став першим із 24[8] вірмен, яким надано це почесне звання.
Американська письменниця Джулі Оррингер[en] у художньому романі «Невидимий міст» на декількох сторінках описала клініку, в якій ховалися євреї, та Ару Єрецяна[9]. Сам Єрецян 1993 року опублікував невелику книгу спогадів угорською мовою «A védett ház»[10] («Захищений дім»).
- ↑ а б в г д Ара Ерецян. Армяне-Праведники народов мира (рос.). Яд Вашем. Архів оригіналу за 24 червня 2022. Процитовано 13 серпня 2022.
- ↑ а б в г Tulok P. (8 листопада 2020). Így lett az örmény bevándorlóból Nyilas, majd embermentő Budapesten (угор.). Divany.hu. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 2 листопада 2022.
- ↑ а б в г д е Табак Ю. (12 квітня 2018). Не повторивший судьбу Валленберга (рос.). STMEGI. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 14 серпня 2022.
- ↑ Nagy László. The Righteous Among the Nations Database (англ.). Yad Vashem. Архів оригіналу за 1 листопада 2022. Процитовано 1 листопада 2022.
- ↑ а б Saviors in History: Ara Jeretzian (вірм.). auroraprize.com. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 2 листопада 2022.
- ↑ A védett ház, 1993, с. 74.
- ↑ Righteous Among the Nations Honored by Yad Vashem by 1 January 2020. Armenia (pdf) (англ.). Yad Vashem. Архів (PDF) оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 1 листопада 2022.
- ↑ Numbers of Righteous Among the Nations per Country & Ethnic Origin (английский) — Yad Vashem.
- ↑ Orringer J.[en]. The invisible bridge. — New York : Alfred A. Knopf, 2010. — P. 577—578. — ISBN 9781400034376.
- ↑ Jeretzian A. A védett ház. — JLX, 1993. — 97 p. — ISBN 9789638129239.
- Kerenyi N. Stories of a Survivor. — Xlibris, 2011. — 434 p. — ISBN 978-1453597590.
- Jeretzian A. A védett ház. — Budapest : JLX, 1993. — 97 с. — ISBN 9789638129239.
