Арбі Бараєв
| Арбі Алавтдинович Бараєв | |
|---|---|
| Народження | 27 травня 1973 Алхан-Кала, Чечено-Інгушська АРСР, РРФСР, СРСР |
| Смерть | 23 червня 2001 (28 років) Алхан-Кала, Грозненський район, Чечня, Росія |
| Приналежність |  СРСР Ічкерія |
| Рід військ | ЗС ЧРІ |
| Роки служби | 1990—1991 ЧРІ 1991—2001 |
| Звання |  Бригадний генерал (ЧРІ) (позбавлений у 1998; поновлений у 2007) |
| Командування | ІПОП |
| Війни / битви | |
Арбí Алавтдíнович Барáєв (рос. Арби Алаутдинович Бараев; нар. 27 травня 1973 року, Алхан-Кала, Чечено-Інгушська АРСР, РРФСР, СРСР — 23 червня 2001 року, Алхан-Кала, Грозненський район, Чеченська Республіка) — 1-й командир Ісламського полку особливого призначення «ІПОП» (1996—2001), активний учасник руху за незалежність Чечні від Російської Федерації у 1990-х та 2000-х роках (до своєї смерті — 23 червня 2001), представник салафітського радикального крила чеченського опору[1][2][3]. Вважається одним із найвідоміших емірів опору у війні з російськими військами в Чечні[4].Був прихильником створення чеченської ісламської держави на основі законів шаріату[5]. У 1996 році отримав звання бригадного генерала[6][7][8].
Народився 27 травня 1973 року в селі Алхан-Кала. Закінчивши школу, працював постовим ДАІ в Урус-Мартані, куди його влаштував дядько за матір'ю — Ваха Арсанов, який працював в управлінні ДАІ Чечено-Інгушської АРСР. У 1991 році Ваха Арсанов, створюючи так звану національну гвардію, залучив до неї двох своїх колишніх працівників та племінника, який став одним з його тілоохоронців. Пізніше він перейшов в охорону колишнього начальника гудермеської ДАІ Ічкерії Султана Гелісханова, який очолив Службу національної безпеки ЧРІ (за іншими даними, він був тілоохоронцем Зелімхана Яндарбієва, який виховав з нього прихильника ваххабізму).
У Першу російсько-чеченську війну Бараєв підпорядковувався польовому командиру Хизиру Алхазурову, але потім сформував власний загін, який Зелімхан Яндарбієв назвав «Ісламським полком особливого призначення». У червні 1995 року взяв участь в рейді Шаміля Басаєва на Будьонновськ. У 1996 році перейшов у підпорядкування арабському найманцю Хаттабу, який активно підтримував його дії з насадження ваххабизму та шаріату в Чечні.
Уже тоді місцеві прихильники чеченської незалежності розходилися з іноземними добровольцями в поглядах на подальші шляхи розвитку ЧРІ. Арбі Бараєв та Шаміль Басаєв, якому Бараєв був фанатично відданий, зайняли сторону арабських найманців. Розбіжності між керівниками ЧРІ вилилися у збройні сутички між загонами бойовиків. У липні 1998 року Арбі Бараєв за вказівкою Зелімхана Яндарбієва організував заколот в Гудермесі, який було придушено загоном Руслана Гелаєва. За це Президент ЧРІ Аслан Масхадов позбавив Бараєва звання бригадного генерала та розформував «Ісламський полк особливого призначення». Однак особистий склад не був роззброєний, і фактично озброєне угрупування продовжувало функціонувати.
З середини 1990-х років сам Бараєв та його піддані, як і багато хто в незалежній Чечні тих років, зайнялися прибутковим приватним бізнесом — викраденням людей, яких вони вбивали, якщо не отримували викуп. Ця діяльність продовжувалася і після підпису Хасав'юртівських угод. Заручників, за яких вчасно не був внесений викуп, катували та вбивали, при чому Бараєв настільки прославився своєю жорстокістю, що деякі інші викрадачі з його дозволу навіть повідомляли родичам викрадених, що викрадений начебто знаходиться у Бараєва, після чого родичі поспішали заплатити викуп. Гроші ділилися з Бараєвим. Бараєва та його людей також звинувачують у викраденні представника Президента РФ в Чечні Валентина Власова, у вбивстві співробітника російського представництва в Грозному Акмаля Саїтова, викраденнях фотокорреспондента ИТАР-ТАСС Володимира Яцини, журналістів НТВ, співробітників «Радіо Росії», солдатів та офіцерів російської армії. Сам Бараєв особисто катував та вбивав полонених та заручників.
Одним з останніх злочинів стало викрадення чотирьох іноземних інженерів-зв'язківців — трьох англійців та новозенладця Пітера Кеннеді, Даррена Хікі, Рудольфа Пеші та Стенлі Шоу, яких після декількох місяців полону Бараєв обезголовив особисто.
|
Утім, треба віддати належне цілеспрямованості Бараєва. Людиною він був по-своєму унікальною: за п'ять років піднявся кар'єрними сходами від старшини ДАІ до бригадного генерала (аналог нашого звання генерал-лейтенанта)! Можна заносити до Книги рекордів Гіннеса. Причому таким стрімким сходженням 27-річний чеченець завдячує не блискучому розуму, талантам чи доблесті серця, а пролитій ним людській крові: з січня 1995 року він власноруч замучив понад двісті людей! Причому з однаковою садистською витонченістю знущався і над російським священиком, і над інгушем-міліціянтом, і над дагестанським будівельником, і над підданим Її Величності королеви Великобританії. | 
|
— генерал Геннадій Трошев, «Моя війна. Чеченський щоденник окопного генерала». | ||
У 1999 році, з початком Другої російсько-чеченської війни, загон Бараєва брав участь в обороні міста Грозного під час операції зі взяття міста російськими військами. На початку 2000 року зі своїм загоном Арбі Бараєв увійшов в село Алхан-Юрт, де навесні того ж року організував угрупування «Джихад-3», яке здійснило ряд терактів[9]. Зокрема, Арбі Бараєв спланував підрив 7 червня 2000 року начиненої вибухівкою вантажівки на території комендатури Омского ОМОНу в Алхан-Юрті. Виконавицею теракту стала двоюрідна сестра Бараєва Хава[10][11].
З березня 2000 по червень 2001 року терористичним угрупуванням «Джихад-3», яким командував Арбі Бараєв, було здійснено ряд замахів та вбивств чеченських чиновників, які співпрацювали з федеральними силами, у тому числі замах на мера Грозного Суп'яна Махчаєва. Також, членами «Джихад-3» були убиті керівники адміністрацій сел Гехі, Кулари, Валерика та Алхан-Юрта[9].
За офіційною версією, 23 червня 2001 року вбитий співробітниками Центру спеціального призначення разом зі своїми спільниками, у результаті операції ФСБ. Під час зачистки рідного села Бараєва, він разом з двома спільниками був знайдений в схроні за наводкою інформатора. У наслідок перестрілки загинув 19-річний старший стрілок-гранатометчик 8-го загону спеціального призначення «Русь» Євгеній Золотухін (10 серпня 2001 года посмертно удостоєний звання Героя Російської Федерації) та зазнали поранень декілька офіцерів, усі чеченські партизани були вбиті[12][13].
За іншою версією, 23 червня 2001 року в Алхан-Калі, за 10 кілометрів від Грозного, Бараєв був захоплений підрозділом ГРУ, який складався з чеченців. При цьому чеченцям довелося штурмувати будівлю військової комендатури, де Бараєв з охоронцями заховалися, аби уникнути арешту. Після захоплення, Бараєв та четверо його спільників допитувалися офіцерами ГРУ протягом 11 годин (допит записувався на відеокамеру), а потім були розстріляні[14].
- Батько — Аллавтді Бараєв
- Матір — Сасана Хамидівна Арсанова
- Дядько — Ваха Арсанов
- Племінник — Доку Умаров
- Сестра — Лариса Бараєва
- Брати — Сулейман, Іслам, Ваха, Бухарі
- Племінник — Мовсар Сулейманов (Бараєв), керівник захоплення заручників в театральному центрі в Москві[15]
За деякими даними, в Арбі Бараєва було декілька дружин, одна з них:
- Зура Бараєва, керівничка жіночої частини загону, який захопив театральний центр в Москві[16]
- Син — Фатхі Бараєв (нар. 12.06.1998 в м. Грозний), воює проти російської окупаційної армії на боці України у складі ОБОП ЗС ЧРІ з початком повномасштабного етапу російсько-української війни[17]
- Зайналбек Сусуєв. «Чечено-російські відносини та ідея чеченської державності. Політичний нарис».
- Анджей Зауха. «Москва Норд-Ост».
- ↑ Арби Бараев погиб смертью страшных // Коммерсантъ. Архівовано з джерела 22 квітня 2017.
- ↑ "Тащите его на помойку". Коммерсантъ (рос.). 3 липня 2001. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.
- ↑ Бараевы: что произошло с главными извергами Чеченской войны. Рамблер/новости (рос.). Процитовано 24 грудня 2020.
- ↑ Ликвидация особого назначения. www.mk.ru (рос.). Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 21 грудня 2020.
- ↑ Декабрь 2000. События в сельских районах Чечни (рос.). Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 5 листопада 2006. [Архівовано 2007-03-11 у Wayback Machine.]
- ↑ Новая газета - Novayagazeta.ru. Новая газета - Novayagazeta.ru (рос.). Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 21 грудня 2020.
- ↑ Уничтожен один из самых одиозных террористов. Спецоперация в Алхан-Кале. spbvedomosti.ru (рос.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.
- ↑ Как убивали Бараева. Репортаж из Чечни. ytro.ru (рос.). Процитовано 24 грудня 2020.
- ↑ а б Коммерсантъ — Власть: «Тащите его на помойку» (рос.). Архів оригіналу за 3 вересня 2019.
- ↑ Радио «Свобода»: О чеченских женщинах-камикадзе (рос.). Архів оригіналу за 3 вересня 2019.
- ↑ Lenta.ru: Омоновцев в Алхан-Юрте взорвала сестра Бараева (рос.). Архів оригіналу за 15 липня 2020.
- ↑ Ликвидация Арби Бараева.flv (рос.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2016.
- ↑ Герой России Золотухин Евгений Валерьевич (рос.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2014.
- ↑ Moscow Tragedy: More Questions Than Answers — IWPR Institute for War & Peace Reporting (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2012. [Архівовано 2012-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Боевики требуют решить вопрос мирным путём (рос.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2010.
- ↑ Вербовку смертниц ведут подростки [Архівовано 2009-01-29 у Wayback Machine.], Газета.ру
- ↑ Han er fienden til hele menneskeheten. TV2. Nyheter (норв.).