Арипіпразол
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
 | |
|---|---|
Арипіпразол
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| 7-{4-[4-(2,3-Dichlorophenyl)piperazin-1-yl]butoxy}-3,4-dihydroquinolin-2(1H)-one | |
| Класифікація | |
| ATC-код | N05 |
| PubChem | |
| CAS | 129722-12-9 |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C23H27Cl2N3O2 |
| Мол. маса | 448,385 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 87% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 75 год. |
| Екскреція | Нирки (27%), фекалії (60%) |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ЗИЛАКСЕРА®, «КРКА, д.д.»,Словенія UA/16614/01/02 13.03.2018-13/03/2023 МІРІУМ, «Сінтон Хіспанія С.Л.»,Іспанія UA/15664/01/01 15.12.2016—15/12/2021 ФРЕЙМ®, ПАТ «Фармак»,Україна UA/16654/01/02 26.04.2018-26/04/2023[1] |
Арипіпразол (англ. Aripiprazole, лат. Aripiprazolum) — синтетичний лікарський засіб, що є похідним хінолінону[2], та належить до групи антипсихотичних препаратів.[3][4] Арипіпразол застосовується переважно перорально[5][6], може також застосовуватися внутрішньом'язово.[2] Арипіпразол синтезований у лабораторії компанії «Otsuka Pharmaceutical» у 1988 році[7][8], та застосовується у клінічній практиці з 2002 року.[2][3]
Арипіпразол — синтетичний антипсихотичний препарат, що є похідним хінолінону. Механізм дії препарату дещо відрізняється від механізму дії більшості інших антипсихотичних препаратів, та полягає як у блокуванні, так і частковому агонізмі дофамінових рецепторів D2 і D3, а також серотонінових 5-HT1A-рецепторів, а також у блокуванні серотонінових 5-HT2A-рецепторів.[5][6][9] Дія препарату призводить до зниження як продуктивної, так і негативної симптоматики психічних розладів[4][9], а наявність як агоністичної, так і антагоністичної активності до дофамінових рецепторів сприяє підвищенню ефективності арипіпразолу при різних рівнях ендогенного дофаміну та активності передачі у дофамінергічних шляхах.[4][9] Препарат також має незначну активність до рецепторів 5-НТ7, альфа-1-адренорецепторів і H-1-гістамінових рецепторів. Арипіпразол практично не взаємодіє як із м-холінорецепторами, так і з н-холінорецепторами.[5][6] Препарат застосовується як при гострих приступах шизофренії, так і для підтримуючого лікування шизофренії, а також при маніакальних епізодах біполярного афективного розладу.[5][6] При застосуванні арипіпразолу вкрай рідкими явищами є підвищення рівня пролактину в крові, гіперглікемія, збільшення маси тіла, порушення провідності на ЕКГ[4], а також екстрапірамідні побічні ефекти.[3]
Арипіпразол добре, проте повільно всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату становить 87 % при пероральному застосуванні. Максимальна концентрація арипіпразолу досягається протягом 3—5 годин після прийому препарату. Препарат практично повністю (на 99 %) зв'язується з білками плазми крові. Арипіпразол проходить через гематоенцефалічний бар'єр, через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Препарат метаболізується в печінці з утворенням як активних, так і неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму переважно з калом (60 %), частково із сечею (27 %). Період напіввиведення препарату становить 75 годин, період напіввиведення активного метаболіту препарату становить 94 години, даних за збільшення цього часу в осіб із порушенням функції печінки немає.[5][6][9]
Арипіпразол застосовують для лікування шизофренії, як при гострих приступах, так і для підтримуючого лікування, та маніакальних епізодів при біполярному афективному розладі.[5][6]
При застосуванні арипіпразолу значно рідше, ніж при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, спостерігаються підвищення рівня пролактину в крові, гіперглікемія, збільшення маси тіла, порушення провідності на ЕКГ[4], а також екстрапірамідні побічні ефекти.[3] Найчастішими побічними ефектами препарату є акатизія і нудота; іншими побічними явищами при застосуванні препарату є неспокій, безсоння або сонливість, тривожність, депресія, тремор, запаморочення, загальмованість, головний біль, підвищення лібідо, погіршення зору, диплопія, тахікардія, ортостатична гіпотензія, диспепсія, блювання, запор, підвищене виділення слини, підвищена втомлюваність.[5]
Арипіпразол протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, старечій деменції, дитячому та підлітковому віці, при вагітності та годуванні грудьми.[5][6]
Арипіпразол випускається у вигляді таблеток по 0,002; 0,005; 0,01; 0,015; 0,02 і 0,03 г; розчину для перорального застосування із вмістом діючої речовини 5 мг/5 мл; суспензії для ін'єкцій по 300, 400, 441, 662, 675, 882 і 1064 мг.[2]
- ↑ Державний реєстр лікарських засобів України. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 27 жовтня 2019.
- ↑ а б в г Aripiprazole, ARIPiprazole Lauroxil [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б в г Арипипразол — антипсихотик нового поколения [Архівовано 21 листопада 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д Арипипразол: новые возможности антипсихотической терапии [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д е ж и ЗИЛАКСЕРА® таблетки. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 27 жовтня 2019.
- ↑ а б в г д е ж https://www.vidal.ru/drugs/molecule/1714 [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Aripiprazole. AdisInsight. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 4 червня 2017. (англ.)
- ↑ Behere, Prakash B.; Das, Anweshak; Behere, Aniruddh P. (2018). Clinical Psychopharmacology: An Update (англ.). Springer. с. 66. ISBN 9789811320927. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 28 жовтня 2019.
- ↑ а б в г Арипипразол — механизм действия и место в стратегии применения антипсихотиков нового поколения [Архівовано 28 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Арипіпразол на сайті mozdocs.kiev.ua
- Арипіпразол на сайті rlsnet.ru [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.](рос.)