Перейти до вмісту

Арнольфо ді Камбіо

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Арнольфо ді Камбіо
Arnolfo di Cambio
італ. Arnolfo di Cambio
ск. Орістодемо Костолі, монумент Арнольфо ді Камбіо, тондо, бл. 1844 року
Народженнябл. 1245
Смерть1302(1302)
КраїнаІталія
ВчителіНікола Пізано
Діяльністьархітектор, скульптор, художник
Праця в містахОрв'єто, Флоренція, Перуджа,
Архітектурний стильготика
Найважливіші спорудицерква Санта-Кроче, собор Санта Марія дель Фйоре, фонтан Фонте Маджоре в місті Перуджа
CMNS: Арнольфо ді Камбіо у Вікісховищі

Арнольфо ді Камбіо (італ. Arnolfo di Cambio) (близько 12451302) — італійський скульптор і архітектор епохи готики, представник Проторенесансу.

Канва біографії

[ред. | ред. код]

Повної та достеменної біографії ді Камбіо не існує. Відомо, що народився близько 1245 року, а помер 1302 року.

За припущеннями він є учнем Джованні Пізано, сина архітектора і скульптора Ніколо Пізано. Відомо, що Джованні Пізано працював як скульптор над другою катедрою (проповідницею) для Сієнського собору в 1266—1268 рр., а його помічником був молодий Арнольфо, котрому не було і тридцяти років[2]. Учень дотримувався порад і настанов майстра.

Обидва майстри створили рельєфи для проповідниці, де головував сюжет «Страшного суду»[2]. Ще одним сюжетом на проповідниці була сцена винищення немовлят за наказом царя Ірода, завжди трагічна і повна жорстокості, інші рельєфи менш трагічні — «Стрітення», «Благовіщення», «Різдво Христа», «Введення у храм», «Втеча святої родини у Єгипет»[2]. Між цими сюжетами розташовані чотири канонічних фігури євангелістів, Отців Церкви, Богородиці з немовлям і Христа як персонажа апокаліпсиса[3].

План Санта Репарати, запропонований Арнольфо ді Камбіо посередині. Червоний — первинна церква.

Міський фонтан Фонте Маджоре на площі в Перуджі був закінчений 1278 року. Це дві полігональні чаші на одній вертикальній осі. Нижня має 25 стулок, верхня — дванадцять. Стулки фонтана прикрашені як біблійними, так і світськими сюжетами, серед котрих «Адам і Єва перед деревом пізнання», «Дванадцять місяців», «Алегорії мистецтв»[2] тощо.

За свідченнями Арнольфо ді Камбіо створив первинний план головної церкви Флоренції Санта Репарати, котра пізніше буде названою Санта-Марія-дель-Фйоре. Храм почали будувати 1296 року (старому архітекторові залишилось жити близько шести років). У готичній стилістиці план мав, однак, незвично широкий трансепт, що перетворював центр храму у широкий хор чи подобу ротонди з каплицями, криту куполом. Це було незвично і невідомо готичній архітектурі Франції, тим більше в Німеччині. Після смерті Арнольфо ді Камбіо амбітні архітектори-послідовники збільшили розміри храму при збереженні його варіанта плану. Це викликало надзвичайні проблеми для створення купола, котрий не могли вибудувати більше двох століть і створили лише у добу кватроченто. Виникла нова споруда, створена не стільки Арнольфо ді Камбіо, скільки його необережними й амбітними послідовниками, менш обдарованими за митця доби дученто.

Відстежені за документами твори

[ред. | ред. код]

Виконав гробницю кардинала де Брей (1228), збудував церкву Сан-Домініко в Орв'єто (1282), церкву Санта-Кроче (будівництво розпочалося на початку XIII століття). Створив проєкт Палаццо Веккйо, що став мерією міста Флоренція, та брав участь у черговому створені фасаду собору у Флоренції. Автор багатьох надгробків і табернакул у вівтарях різних церков. Одна з найкращих робіт майстра, разом з батьком та сином Пізано — міський фонтан Фонте Маджоре на площі в Перуджі (1278) прикрашений численними статуями і рельєфами. З цього фонтану заборонялося поїти тварин та набирати воду брудним посудом. Фігури зроблені Арнольфо ді Камбіо для нього збереглися у фрагментах.

Галерея

[ред. | ред. код]
Арнольфо ді Камбо. Збережений рельєф «Благовіщення»

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Зведений список імен діячів мистецтва — 2011.
  2. а б в г Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал.(оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990
  3. Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал. (оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск : Беларусь, 1999. — 383 с. — ISBN 985-01-0151-2. (рос.)
  • Джуліо Карло Арган. «История итальянского искусства», перевод с итал.(оригинал 1970 г.) М., «Радуга», 1990

Посилання

[ред. | ред. код]