Перейти до вмісту

Арно Яр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Арно Яр
нім. Arno Jahr
Народився3 грудня 1890(1890-12-03)[1]
Prittitzd, Тойхерн, Бургенланд, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Помер21 січня 1943(1943-01-21)[1] (52 роки)
Росія або Сталінград, РРФСР, СРСР
·вогнепальна рана
Країна Німецький Райх
Діяльністьвійськовослужбовець
УчасникПерша світова війна
Військове звання Генерал-лейтенант
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нагрудний знак «За танкову атаку»
Нагрудний знак «За танкову атаку»

Арно Яр (нім. Arno Jahr; 3 грудня 1890, Тойхерн21 січня 1943, Орел) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

[ред. | ред. код]

4 липня 1909 року вступив у Прусську армію. Учасник Першої світової війни. 31 січня 1920 року демобілізований і наступного дня вступив у поліцію. 21 листопада 1935 року перейшов у вермахт. З січня 1941 року — керівник інженерних частин 17-ї армії. З 1 лютого 1942 року — командир 387-ї піхотної дивізії, одночасно з 15 по 20 січня 1943 року виконував обов'язки командира 24-го танкового корпусу. Застрелився.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale der Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 6: Hochbaum–Klutmann. Biblio Verlag, Bissendorf 2002, ISBN 3-7648-2582-0, S. 258–259.
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 417.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в TracesOfWar