Перейти до вмісту

Арнульф Еверланн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Арнульф Еверланн
норв. Ole Peter Arnulf Øverland Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнібук. Ole Peter Arnulf Øverland Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився27 квітня 1889(1889-04-27)[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Крістіансунн, Мере-ог-Ромсдал, Норвегія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер25 березня 1968(1968-03-25)[1][2][…] (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Осло, Норвегія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняСпаський цвинтар (Осло) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Норвегія Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняGrottend Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materШкола Кафедрального собору Ослоd і Tanks Upper Secondary Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовRiksmåld[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоNorwegian Academyd і European Movement in Norwayd Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрлірика і проза Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяатеїзм Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зMargrete Aamot Øverlandd, Hildur Arntzend і Bartholine Eufemia Legangerd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0960330 Редагувати інформацію у Вікіданих

Оле Петер Арнульф Еверланн (нар. 27 квітня 1889(1889квітня27) — пом. 25 березня 1968) — норвезький поет і митець. Він найбільш відомий своєю поезією, яка надихнула норвезький рух опору у період німецької окупації Норвегії під час Другої світової війни[6].

Біографія

[ред. | ред. код]

Еверланн народився у Крістіансунні в родині середнього класу, але виріс у Бергені[7]. Його батьками були Петер Антон Еверланн (1852—1906) і Ганна Гаге (1854—1939). У 1904 році він з батьками та двома братами переїхав до Християнії. За два роки батько помер, що спричинило фінансове напруження у сім'ї. Він зміг відвідувати Бергенську кафедральну школу, у 1904 році — кафедральну школу Християнії. Він закінчив у 1907 році і деякий час вивчав філологію в університеті Християнії[8][9]. У 1911 році захворів на туберкульоз, тому проходив лікування у санаторії у Конгсвінгері.

У 1911 році Еверланн опублікував свою першу збірку віршів. З початку 1920-х він став симпатиком комуністів і приєднався до партії Mot Dag. Він також був головою Норвезького студентського товариства у 1923–28 роках. Він змінив свою позицію у 1937 році, частково як прояв незгоди з Московським процесом. Він був затятим противником нацизму: у 1936 році написав вірш «Du må ikke sove», який надрукували у журналі «Samtiden»[10], який закінчується рядками Jeg tenkte: Nu er det noget som hender. Vår tid er forbi - Europa brenner Jeg tenkte: Nu er det noget som hender. Vår tid er forbi - Europa brenner. («Я думав — щось неминуче. Наша ера закінчилася – Європа у вогні!»). Мабуть, найвідомішим рядком вірша є «Du må ikke tåle så inderlig vel den urett som ikke rammer deg selv!» («Ви не повинні так щиро терпіти несправедливість, яка не торкається вас самих!»)[11].

У період німецької окупації Норвегії з 1940 року під час Другої світової війни Еверланн писав, щоб надихнути норвезький рух опору. Він — автор серії віршів, які таємно поширювалися, що призвело до арешту поета та його майбутньої дружини Маргрете Омут Еверланн у 1941 році[12]. Арнульфа спочатку утримували в таборі для полонених Грині, а потім перевели до концентраційного табору Заксенгаузен у Німеччині. Він провів чотири роки ув'язнення до звільнення Норвегії у 1945 році. Пізніше його вірші були зібрані у «Vi overlever alt», опубліковану у 1945 році.

Еверланн відіграв важливу роль у боротьбі за норвезьку мову в повоєнний час. Він став відомим прихильником консервативної письмової форми норвезької мови ріксмолу, він був президентом організація на її підтримку з 1947 по 1956 рік. Крім того, Еверланн дотримувався традиціоналістської манери письма, виступаючи з критикою модерністської поезії. Його промова «Глосолалія з Парнасу», опублікована в «Arbeiderbladet» у 1954 році, започаткувала так звану дискусію про глосолалію[13]. У брошурах «Чи не скасували нашу мову?» (1940) та «Як часто ми будемо змінювати мову?» (1948) активно виступав проти ріксмолу та лансмолу[14].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1918 році він одружився зі співачкою Гільдур Арнтсен (1888—1957). Їхній шлюб був розірваний у 1939 році. У 1940 році він одружився з Бартолін Еуфемією Легангер (1903—1995). Невдовзі вони розійшлися й офіційно розлучилися у 1945 році. У червні 1945 року Еверланн побрався з журналісткою Маргрете Аамот (1913—1978). У 1946 році норвезький парламент організував для них будинок у Гротені. Він жив там до своєї смерті у 1968 році, а вона жила там ще десять років до своєї смерті у 1978 році[15][16].

Арнульфа Еверланна поховали на Спаському цвинтарі в Осло. Джозеф Грімеленд створив його бюст (бронза, 1970) на могилі[17].

Вибіркові твори

[ред. | ред. код]
  • Den ensomme fest (1911)
  • Berget de blå (1927)
  • En Hustavle (1929)
  • Den røde front (1937)
  • Vi overlever alt (1945)
  • Sverdet bak døren (1956)
  • Livets minutter (1965)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Эверланн Арнульф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  4. ↑ KulturNav — 2015.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Erik Bjerck Hagen. Arnulf Øverland. Store norske leksikon. Процитовано 1 квітня 2018.
  7. ↑ Ustvedt, Yngvar. Arnulf Øverland om seg selv. — Стабек : Den norske bokklubben, 1988. — ISBN 8252516122.
  8. ↑ Astrid Brekken (26 грудня 2001). Øverland, Arnulf (1889-1968). NRK. Процитовано 1 квітня 2018.
  9. ↑ Arnulf Øverland. Den Store Danske. Процитовано 1 квітня 2018.
  10. ↑ Øverland, Arnulf (1936). Du må ikke sove!. Samtiden (норв.). 47: 318—320.
  11. ↑ Willy Dahl. Arnulf Øverland. Norsk biografisk leksikon. Процитовано 1 квітня 2018.
  12. ↑ Dahl, Willy (1927-). Arnulf Øverland: en biografi. — Осло : Aschehoug, 1989. — ISBN 8203159257.
  13. ↑ Dahl, Willy (1989). Tungetale-debatten. Tid og tekst 1935–1972. Norges litteratur (норв.). Т. 3. Oslo: Aschehoug. с. 157—159.
  14. ↑ М. И. Стеблин-Каменский. Возможно ли планирование языкового развития? (норвежское языковое движение в тупике) [Архівовано 2014-02-09 у Wayback Machine.]. // Вопросы языкознания. — М., 1968. — № 3. — С. 47-56.
  15. ↑ Jorunn Sanstøl Wollebæk. Arnulf Øverland. Norsk kunstnerleksikon. Процитовано 1 квітня 2018.
  16. ↑ Arnulf Øverland i Grotten. statsbygg.no. Архів оригіналу за 1 червня 2007. Процитовано 1 квітня 2018.
  17. ↑ Stig Andersen. Joseph Grimeland. Norsk kunstnerleksikon. Процитовано 1 квітня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Арнульф_Еверланн&oldid=38546176