Арресіфес
Арресіфес ісп. Arrecifes | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Залізнична станція Арресіфес | ||||
Основні дані | ||||
34°04′00″ пд. ш. 60°07′00″ зх. д. / 34.06667° пд. ш. 60.11667° зх. д. | ||||
Країна | Аргентина | |||
Регіон | Буенос-Айрес | |||
Столиця для | Арресіфес (округ) (округ, муніципалітет) | |||
Поділ |
| |||
Засновано | 24 жовтня 1864 | |||
Перша згадка | 1586 | |||
Статус міста | 1950 | |||
Населення | 27800 особи (2010) | |||
Висота НРМ | 62 м | |||
Назва мешканців | arrecifeña | |||
Телефонний код | (+54) 02478 | |||
Часовий пояс | UTC−3 | |||
OSM | ↑2455558 ·R (Арресіфес (округ)) | |||
Поштові індекси | 2740 | |||
Міська влада | ||||
Мер міста | Хав'єр Олаета | |||
Вебсайт | arrecifes.gob.ar | |||
Мапа | ||||
| ||||
| ||||
Арресіфес у Вікісховищі |
Арресі́фес (ісп. Arrecifes) — місто в північній частині аргентинської провінції Буенос-Айрес, адміністративний центр однойменного округу.
Найдавнішою письмовою згадкою про місцевість під назвою Арресіфес є нотатка іспанських конкістадорів від 20 вересня 1586 року. Своєю назвою вона завдячує однойменній річці[es], на берегах якої знаходиться і яка має багато підводних каменів (ісп. Arrecifes — підводні камені). 1658 року починаються перші землемірні роботи з намірами збудувати у цій місцині поселення, оскільки вона розташовувалася на важливій дорозі з Буенос-Айреса до Кордови і Тукуману[1].
1730 року до поселення прибуває перший священник, а 1736 року починається зведення першої каплиці.
1739 року у місті було побудовано форт для захисту від постійних набігів індіанців.
1756 року було призначено першого мера міста. Ним став Пруденсіо Бургос.
1784 року віце-королівство Ріо-де-ла-Плата було поділено на округи, зокрема провінція Буенос-Айрес — на п'ять, одним з яких став Арресіфес.
1856 року було збудовано першу міську ратушу, проведені перші вибори міського рівня й започатковано перший місцевий уряд.
1882 року було відкрито залізничну станцію Арресіфес.
1901 року назву міста й округу було змінено на Бартоломе-Мітре (ісп. Bartolomé Mitre) на честь одного з губернаторів провінції Буенос-Айрес. Цю назву місто періодично носило досить тривалий час. Майже після кожного військового перевороту назву змінювали на Бартоломе-Мітре, а після повернення демократії — назад на Арресіфес. Це створювало значну плутанину у документах.
31 серпня 1950 року Арресіфесу було офіційно надано статус міста.
1968 року у місті було відкрито музей й історичний архів.
1992 року залізничний вокзал Арресіфеса було закрито, а пасажирські перевезення припинено. Нині через місто проходять незначні товарні залізничні перевезення.
1997 року відбулася остання зміна назви міста та округу, з тих пір вони носять свої сучасні імена.
Основною галуззю економіки є сільське господарство, переважно тваринництво. Найбільше вирощують корів м'ясних порід (герефордської і абердино-ангуської)[2]. Навколо міста розташовуються великі поля сої, кукурудзи та пшениці, менше значення мають соняшник, сорго, льон. Розвинена риболовля.
Місто також є важливим центром текстильної промисловості. Крім цього, у місті існує індустріальний парк, у якому діють 8 підприємств[3].
Арресіфес — 72-ге за кількістю населення місто Аргентини. У цьому місті проживає 96 % жителів однойменного округу.
На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми. |
У місті діють 4 державні й одна приватна школа. 2012 року міською владою було досягнуто домовленості з Національним університетом північного заходу провінції Буенос-Айрес[en] про відкриття філії в Арресіфесі[4]. Також у місті діє Центр професійної освіти, сільськогосподарська і технологічна школи[3], духовна семінарія.
Місто Аресіфес згідно з указом 2.413 від 27 липня 2011 поділяється на такі 33 райони (ісп. barrios)[5]:
|
|
|
Через місто Арресіфес проходить національна автотраса № 8, а також провінційні автотраси № 51 і № 191[2]. Між Арресіфесом і Буенос-Айресом курсує велика кількість рейсових автобусів.
З 1894 року у місті діяла залізнична станція Арресіфес[es], яка спочатку підпорядковувалася Центральній аргентинській залізниці[en], а потім Залізниці ім. Мітре[en]. 1992 року залізничний вокзал Арресіфеса було закрито, а пасажирські перевезення припинено. Нині через станцію проходить незначна кількість товарних потягів. Оператором залізничної станції є приватне підприємство Nuevo Central Argentino.
Також у місті Арресіфес діє аеропорт «Aeroclub Arrecifes», який може приймати лише легкі літаки[2].
Відстань від Арресіфеса до великих міст (автошляхами)
| ||||
---|---|---|---|---|
Пергаміно ~ 50 км Ріо-Кварто ~ 432 км Кордова ~ 553 км |
Росаріо ~ 154 км Санта-Фе ~ 322 км Парана ~ 356 км |
Консепсьйон-дель-Уругвай ~ 323 км | ||
Сан-Рафаель ~ 847 км Сантьяго-де-Чилі ~ 1270 км |
Сарате[en] ~ 116 км | |||
Арресіфес | ||||
Баїя-Бланка ~ 667 км Санта-Роса ~ 556 км |
Асуль[en] ~ 338 км | Буенос-Айрес ~ 175 км Танділь ~ 444 км Мар-дель-Плата ~ 573 км |
В Арресіфесі діє футбольний клуб «Альміранте Браун[en]».
Арресіфес відомий як аргентинська столиця автомобільного спорту. Щороку у місті проводиться Фестиваль автомобілістів на місцевому автодромі Circuito Costanero. З міста походить багато відомих пілотів автомобільного спорту. 2016 року через місто проходило ралі Дакар.
- Офіційний сайт міста [Архівовано 12 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ HISTORIA DE ARRECIFES. Офіційний сайт міста (іспанською) . Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 2017.
- ↑ а б в ARRECIFES. Офіційний сайт міста (іспанською) . Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 2017. [Архівовано 2017-08-02 у Wayback Machine.]
- ↑ а б SECTOR INDUSTRIAL PLANIFICADO. Офіційний сайт міста. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 2017. [Архівовано 2017-08-02 у Wayback Machine.]
- ↑ Arrecifes ya es subsede de la UNNOBA. Офіційний сайт міста (іспанською) . 10 лютого 2012. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 2017. [Архівовано 2017-08-02 у Wayback Machine.]
- ↑ BARRIOS. Офіційний сайт міста (іспанською) . Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 2017. [Архівовано 2017-08-02 у Wayback Machine.]