Артур Джон Пріст
Артур Джон Пріст | |
---|---|
Народився | 31 серпня 1887[1] Саутгемптон, Гемпшир, Велика Британія |
Помер | 11 лютого 1937 (49 років) або 11 березня 1937[1] (49 років) Саутгемптон, Гемпшир, Велика Британія |
Країна | Сполучене Королівство Велика Британія |
Діяльність | кочегар |
Знання мов | англійська |
Артур Джон Пріст (англ. Arthur John Priest; 31 серпня 1887, Саутгемптон — 11 лютого 1937, там же) — англійський моряк, пожежник і кочегар. Прославився тим, що раз за разом рятувався після аварій декількох великих суден, зокрема таких знаменитих як «Титанік»[2], «Астурія», «Алькантра» та «Британнік», а також примудрився вижити після аварій і катастроф на декількох менш відомих. Пріст зрештою залишився без роботи, тому що його ніхто не хотів наймати на свої кораблі. Однак попри це він прославився під прізвиськом «непотоплюваний кочегар»[3].
Народився в Саутгемптоні у сім'ї простого робітника Гаррі Пріста та його дружини Елізабет Гарнер. Крім нього, в сім'ї було ще одинадцять дітей[4].
1915 року одружився з Енні Мартін, до шлюбу Гемптон з Беркенгеда і у них народилося троє синів: Артур Джон, Джордж і Фредерік Гаррі. Сім'я жила протягом кількох років у Саутгемптоні на вулиці Брайтон-стріт у будинку 17[4].
Набув слави непотоплюваного моряка, тому що пережив п'ять катастроф, що закінчилися затопленням суден або серйозними аваріями. Ці порятунки тим більше дивні, що кочегари працювали і жили на нижніх палубах. Відповідно, у разі катастрофи мали мінімальні шанси вибратися назовні.
Першим великим кораблем, на який 1907 року найнявся кочегаром, став лайнер «Астурія». У першому плаванні через Атлантичний океан корабель ледь не затонув, зіткнувшись з іншим судном.
1911 року влаштувався працювати на трансатлантичний лайнер «Олімпік», який по прибуттю в гавань Нью-Йорка зіткнувся з буксиром[5]. Серйозніша аварія сталася після повернення до Європи. На шляху до острова Вайт «Олімпік», який йшов на ремонт у Белфаст, зіткнувся із бронепалубним крейсером «Гоук». Попри пробоїну лайнер залишився на плаву, але пасажирів довелося переправляти на берег за допомогою іншого пароплава.
1912 року разом з коханим його сестри Неллі Джозефом Доусоном влаштувалися працювати кочегарами на «Титанік», який був «близнюком» «Олімпіка» і саме готувався вийти у свій перший рейс. Разом з ними на борту були капітан корабля Едвард Джон Сміт, його помічники Вільям Макмастер Мердок і Чарльз Лайтоллер та стюардеса Вайолет Джессоп. Усі ці люди також були на борту «Олімпіка», коли той зіткнувся з «Гоуком». У ніч проти 15 квітня 1912 року «Титанік» зіткнувся з айсбергом і затонув за 600 кілометрів від Ньюфаундленду. Якимось дивом Пріст зумів вибратися з машинного відділення. Він кілька годин пробув у рятувальній шлюпці й зазнав серйозного обмороження (адже кочегари працювали в пеклі машинного відділення в шортах та легких жилетах)[6]. З його перелічених вище колег врятувалися тільки Джессоп і Лайтоллер.
З початком Першої світової війни опинився на торговому кораблі «Алькантра», переробленому для військових потреб. У лютому 1916 року це судно зустрілося в Північному морі з німецьким рейдером «Грайф». У короткому бою обидва кораблі дістали пробоїни й затонули. З екіпажу «Алькантри» загинули 68 моряків. Але Пріст знову потрапив до числа щасливчиків, яким вдалося врятуватися.
Новим місцем роботи Пріста стало госпітальне судно «Британнік», де разом з ним на борту була Джессоп. При черговому рейсі в Середземне море для евакуації поранених корабель біля берегів Греції наскочив на міну і почав тонути. Причому «Британнік» пішов на дно втричі швидше, ніж «Титанік», але Пріст дістався берега[7].
1917 року знову вирушив у плавання на посаді кочегара на госпітальному судні «Донегал» (переробленому з трансатлантичного лайнера). 17 квітня 1917 року в протоці Ла-Манш німецький підводний човен UC-21 потопив корабель, але Прісту вдалося врятуватися[3].
Залишив роботу моряка й більше в море не виходив — за його словами, ніхто з судновласників і капітанів не хотів його бачити серед членів свого екіпажу. Пріст прожив наступні роки в рідному Саутгемптоні[8].
Помер 1937 року у своєму будинку від пневмонії у 49 років[9]. В Англії він став людиною-легендою на прізвисько «Непотоплюваний кочегар»[3].
- ↑ а б в Енциклопедія Титаніка — 1996.
- ↑ Kelly, 2014.
- ↑ а б в Titanic's unsinkable stoker. BBC Northern Ireland. 30 березня 2012. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
- ↑ а б Mr Arthur John Priest. Encyclopedia Titanica. 2018 Encyclopedia Titanica. 16 жовтня 2005. Процитовано 27 травня 2018.
- ↑ «Titanic's unsinkable stoker» [Архівовано 2018-10-08 у Wayback Machine.] BBC News 30 March 2012
- ↑ Beveridge, Hall, 2004, с. 76.
- ↑ Piouffre, 2009, с. 89.
- ↑ Encyclopedia Titanica, 2018.
- ↑ Titanic and Other White Star Line Ships - Arthur John Priest. www.titanic-whitestarships.com. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 30 листопада 2017.
- Mr Arthur John Priest. Encyclopedia Titanica. — Encyclopedia Titanica (retrieved 27 May 2018), 2018.
- Kelly, C. Brian. Best Little Stories from World War I: Nearly 100 True Stories. — Sourcebooks (retrieved 27 May 2018), 2014. — С. 130. — ISBN 978-1-4022-9344-3.
- Beveridge, Bruce; Hall, Steve (2004). Olympic & Titanic. Buy Books. ISBN 978-0-7414-1949-1.
- Piouffre, Gérard (2009). Le Titanic ne répond plus (фр.). Larousse. ISBN 978-2-263-02799-4.