Артур Тарханян

Артур Тарханян
Артур Тарханян
вірм. Արթուր Արտավազդի Թարխանյան
Народився	23 лютого 1932 ; Ґюмрі, Вірменська РСР, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, СРСР
Помер	6 квітня 2006 (74 роки) ; Єреван, Вірменія
Країна	СРСР; Вірменія
Національність	вірмени
Діяльність	архітектор
Alma mater	Вірменський державний інженерний університет (1957)
Знання мов	вірменська
Заклад	Armenian State Projectd
Напрямок	модернізм
Magnum opus	Звартноц, Спортивно-концертний комплекс імені Карена Демірчяна, Будинок молоді (Єреван) і Цицернакаберд
Діти	Anahit Tarkhanyand
Нагороди	; ;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарханян.

Артур Тарханян Артаваздович (вірм. Արթուր Թարխանյան; 23 литого 1932, Єреван — 2006) — вірменський архітектор, професор, народний архітектор Вірменії.

Біографія

Закінчив Єреванський політехнічний інститут (1975). У студентські роки на запрошення академіка Самвела Сафаряна брав участь у творчій розробці проєкту головного корпусу будівлі Академії наук Вірменської РСР. Потім працював в інституті «Вірдержпроєкт», під егідою якого став переможцем декількох республіканських і міжнародних архітектурних конкурсів. Брав участь у розробці Генпланів Севана і Абовяна (1960)^[4]^[5].

У 1967 році спільно з Сашуром Калашяном розробив проєкт Пам'ятника жертвам Геноциду 1915 року в парку Цицернакаберд^[4].

У 1960—1970-х роках працював спільно з архітекторами Спартаком Хачикяном і Грачья Погосяном. Серед їх визначних спільних проєктів^[4]:

Аеропорт «Звартноц» в Єревані;
Спортивно-концертний комплекс імені Карена Демірчяна в Єревані;
Кінотеатр «Айрарат» (колишня назва «Росія») в Єревані;
Будинок молоді в Єревані (демонтований 2006 року^[5]).

З 1969 по 1986 рік керував майстернею типового проєктування «Вірдержпроєкту».

Поруч з архітектурною практикою вів викладацьку діяльність, керував дипломними проєктами випускників архітектурного факультету Єреванського архітектурно-будівельного інституту.

В середині 1980-х років обійняв посаду заступника голови Держбуду Вірменії, в числі завдань на посаді керував державною комісією з організації допомоги жертвам Чорнобильської катастрофи.

Чорнобильська катастрофа

Одразу після аварії на ЧАЕС разом з іншими десятьма вірменськими спеціалістами виїхав на місце катастрофи для оцінки масштабів руйнувань і об'єму відновлювальних робіт. За місяць очолив команду вірменських архітекторів, що брала участь у проєктуванні міста Славутича, яке призначалось для постійного проживання робітників ЧАЕС. Квартал, спроєктований вірменами, був названий Єреванським^[6].

Відвідував район реактора на другий день після аварій, й надалі, в період розробки проєкту забудови неодноразова виїжджав у Чорнобиль. Опромінення та стреси позначились на здоров'ї архітектора, як відзначають його родичі, вкрай негативно. У 1987 році він переніс інсульт і більше не мав змоги займатися творчістю^[6].

Премії, нагороди, вшанування пам'яті

Премія Ради міністрів СРСР (кінотеатр «Росія», 1979)^[5]
Премія ВЛКСМ (Палац молоді, 1981)^[5]
Державна премія СРСР (Спортивно-концертний комплекс, 1987)^[5]
Державна премія Вірменської РСР (аеропорт «Звартноц», 1985)^[5]
Медаль Ананії Ширакаці за заслуги перед Батьківщиною, вручена президентом Вірменії Робертом Кочаряном (2000)
Медаль Олександра Таманяна (2006)

У 2007 році архітектурний факультет Єреванського університету архітектури та будівництва заснував премію імені А. Тарханяна, що присуджується найкращим студентам-архітекторам.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
d:Track:Q164396 d:Track:Q124405912 d:Track:Q6429958 d:Track:Q2657718
↑ ^а ^б Հայկական համառոտ հանրագիտարան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 2.
d:Track:Q124405912 d:Track:Q13053618
↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
d:Track:Q47757534 d:Track:Q2826570
↑ ^а ^б ^в Тигран Мирзоян. Трое с одним фломастером // Голос Армении. — Вип. 2013, No 5. Архівовано з джерела 28 січня 2013. Процитовано 2013-06-24. [Архівовано 2013-01-28 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Дворец молодежи — (не)живая история. Mediamax. Процитовано 24 червня 2013.
↑ ^а ^б Тигран Мирзоян. Последняя работа Артура Тарханяна // Голос Армении. — Вип. 2010, No 48. Архівовано з джерела 14 квітня 2012. Процитовано 2013-06-24. [Архівовано 2012-04-14 у Wayback Machine.]

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1239328"_data-entity-id="Q2657718">[[:hy:s:Հայկական_սովետական_հանրագիտարան|Вірменська_радянська_енциклопедія]]<span_class="wef_low_priority_links">_/_за_ред._[[:Амбарцумян_Віктор_Амазаспович|Վ.&nbsp;Համբարձումյան]],_[[:hy:Կոստանդին_Խուդավերդյան|Կ.&nbsp;Խուդավերդյան]]_—_[[:d:Q124405912|Հայկական_հանրագիտարան_հրատարակչություն]],_1974.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q164396]][[d:Track:Q124405912]][[d:Track:Q6429958]][[d:Track:Q2657718]]</div>-1] а ^б ^в ^г ^д Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
d:Track:Q164396 d:Track:Q124405912 d:Track:Q6429958 d:Track:Q2657718

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1525071_citetype_Q1239328"_data-entity-id="Q13053618">[[:hy:Հայկական_համառոտ_հանրագիտարան|Հայկական_համառոտ_հանրագիտարան]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:d:Q124405912|Հայկական_հանրագիտարան_հրատարակչություն]],_1990._—_Т.&nbsp;2.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q124405912]][[d:Track:Q13053618]]</div>-2] а ^б Հայկական համառոտ հանրագիտարան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 2.
d:Track:Q124405912 d:Track:Q13053618

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q19967801"_data-entity-id="Q47757534">[[:fr:IdRef|Identifiants_et_Référentiels]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:fr:Agence_bibliographique_de_l'enseignement_supérieur|ABES]],_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q47757534]][[d:Track:Q2826570]]</div>-3] Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
d:Track:Q47757534 d:Track:Q2826570

[Тріо-4] а ^б ^в Тигран Мирзоян. Трое с одним фломастером // Голос Армении. — Вип. 2013, No 5. Архівовано з джерела 28 січня 2013. Процитовано 2013-06-24. [Архівовано 2013-01-28 у Wayback Machine.]

[Mediamax-5] а ^б ^в ^г ^д ^е Дворец молодежи — (не)живая история. Mediamax. Процитовано 24 червня 2013.

[Мирзоян-6] а ^б Тигран Мирзоян. Последняя работа Артура Тарханяна // Голос Армении. — Вип. 2010, No 48. Архівовано з джерела 14 квітня 2012. Процитовано 2013-06-24. [Архівовано 2012-04-14 у Wayback Machine.]

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]