Аріан блакитноволий
| Аріан блакитноволий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець блакитноволого аріана
 Самиця блакитноволого аріана
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Polyerata amabilis (Gould, 1853) | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trochilus amabilis Amazilia amabilis | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Аріа́н блакитноволий[2] (Polyerata amabilis) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Мешкає в Центральній і Південній Америці. Панамський аріан раніше вважався конспецифічним з блакитноволим аріаном, однак був визнаний окремим видом.
Довжина птаха становить 7,5—9 см, вага 4,2 г. Виду притаманний статевий диморфізм.
У самців тім'я і скроні яскраво-зелені, блискучі, спина бронзово-зелена. Верхня частина горла темно-зелена, на нижній частині горла і грудях яскрава пурпурово-синя пляма. Боки зелені, живіт чорнувато-зелений, нижня частина живота сірувато-коричнева. Центральні стернові пера пурпурово-бронзові, крайні стернові пера синювато-чорні з темно-сірими кінчиками. Дзьоб чорний, знизу біля основи рожевий, завдовжки 18 мм.
У самиць тім'я і обличчя бронзово-зелені, горло і груди блідо-сіруваті, сильно поцятковані зеленими плямками, на грудях плямки більш сині. Хвіст бронзово-чорний, крайні стернові пера мають білуваті кінчики.
Блакитноволі аріани мешкають у Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, а також у Колумбії і Еквадорі на захід від Анд. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на узліссях і галявинах, в рідколіссях, на плантаціях і в садах, на висоті до 1000 м над рівнем моря.
Живляться нектаром квітів, які шукають у нижньому і середньому ярусах, а також комахами, яких збирають з листя. Вони шукають квіти, пересуваючись за певним маршрутом, або захищають кормові території. Зависають у повітрі над квітками.
Сезон розмноження триває з лютого по травень. Самці токують, приваблюючи самиць співом. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинних волокон, лишайників і моху, розміщується на горизонтальній гілці дерева на узліссі, на висоті 2 м над землею.
- ↑ BirdLife International (2016). Polyerata amabilis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 серпня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |