Аріель Якобс
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 25 липня 1953 (71 рік) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вілворде, Бельгія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Бельгія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1964–1970 | .svg){kind=small} «Дігем Спорт»
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Аріель Якобс (фр. Ariël Jacobs, нар. 25 липня 1953, Вілворде) — бельгійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Найбільш відомий як тренер «Андерлехта», з яким став дворазовим чемпіоном Бельгії, а також володарем Кубка та Суперкубка Бельгії. Крім того працював за кордоном і з «Копенгагеном» ставав чемпіоном Данії.
Вихованець клубу «Дігем Спорт»[nl]. У віці 17 років перейшов у «Расінг Вайт» який тоді був на підйомі, де рік грав за юніорську команду, після чого повернувся до рідної команди, де грав на дорослому рівні у регіональній лізі.
У 1975 році він перейшов до клубу четвертого дивізіону «Галле»[nl], а на початку 1980-х років грав у клубі другого дивізіону «Діст».
Згодом Якобс знову повернувся до «Дігем Спорту». Цього разу в статусі граючого тренера. У 1987 році Джейкобс остаточно припинив грати у футбол і повністю зосередився на кар'єрі тренера.
Джейкобс працював державним службовцем у Постійному представництві Бельгії при НАТО в 1970-х і 1980-х роках[1], а у 1982 році він також почав працювати в Королівській Бельгійській футбольній асоціації (RBFA), де, зокрема, працював із молодіжною збірною та тренував арбітрів вищої ліги. В тому числі Якобс керував збірною до 20 років, яка зіграла на дебютному для себе Молодіжному чемпіонаті світу 1997 року в Малайзії. Там бельгійці дійшли до стадії 1/8 фіналу, де розгромно програли бразильцям 0:10[2].
В 1996 році Вілфрід ван Мур очолив національну збірну Бельгії, а Джейкобс став його помічником, паралельно продовжуючи працювати з «молодіжкою». Через рік ван Мура змінив Жорж Лекенс, але Джейкобс залишився на посаді асистента тренера національної команди.
У грудні 1998 року Якобс став головним тренером клубу «Моленбек» і майже два сезони він залишався тренером команди з Брюсселя, відкриваючи в тому числі молоді таланти. Найбільш відомим серед них став Тосін Досунму, майбутній нігерійський збірник і найкращий бомбардир чемпіонату Бельгії, який на дорослому рівні дебютував саме у Якобса. У 2001 році, коли клуб був у нижній частині турнірної таблиці, Якобс був звільнений 9 квітня 2001 року за 4 тури до кінця сезону.
У жовтні 2001 року на запрошення президента клубу Філіппо Гаона він став тренером «Лув'єрваза». Клуб показував погані результати, набравши одне очко в семи матчах, це спричинило звільнення Деніеля Леклерка, попередника Якобса. Аріелю вдалося уникнути вильоту та вивести клуб на 11-е місце. Наступного сезону клуб посів 15-е місце в лізі і ледь врятувався від вильоту. Натомість команда досягла успіху в Кубку Бельгії. 1 червня 2003 року на Стадіоні короля Бодуена, клуб Якобса обіграв «Сент-Трюйден» з рахунком 3:1 і здобув свій перший і єдиний великий трофей в історії клубу[3]. Ця перемога дозволила клубу брати участь у Кубку УЄФА 2003/04, де команда помірялася силами із «Бенфікою». Домашній матч завершився внічию 1:1, але на «Ештадіу да Луж» була поразка з мінімальним рахунком, через що бельгійці вилетіли на першому ж етапі. Тим не менш те, що команда дала бій європейському гранду, мотивувало гравців на успішний чемпіонат і «Лув'єрваз» фінішував на восьмому місці в загальному заліку. Під час свого перебування з клубом Якобс продовжував виховати багато молодих талантів, в тому числі через його руки пройшли майбутні збірники, зокрема американець Огучі Оньєву, нігерієць Пітер Одемвінгіе, тоголезець Даре Нібомбе, бельгієць Сільвіо Прото та інші.
2004 року Якобс приєднався до «Генка» на посаду технічного директора. Він працював там протягом двох сезонів, а потім став тренером «Локерена». Перехід до нового клубу був менш успішним, і в жовтні 2006 року його було звільнено через кілька місяців після підписання контракту. У лютому 2007 року він очолив «Мускрон» і Якобсу вдалося зберегти клуб у першому дивізіоні, але контракт з тренером не було продовжено.
У червні 2007 року Джейкобс знову став помічником тренера, увійшовши до тренерського штабу Франка Веркаутерена в «Андерлехті». Незважаючи на те, що Веркаутерен був чинним чемпіоном країни з клубом на той момент, його було звільнено вже в листопаді після невдалого ігрового відрізку, хоча «Андерлехт» тоді ще грав у трьох турнірах одночасно. Якобс взяв на себе обов'язки головного тренера[4], а Веркаутерен був незадоволений тим, як його звільнили. Пізніше Якобс і Веркаутерен кілька разів зустрічалися один з одним як суперники, і Веркаутерен щоразу відмовлявся потиснути руку і уникав зорового контакту зі своїм колишнім помічником. У перші місяці на посаді головного тренера «Андерлехта» Якобс виграв Кубок Бельгії, який став для клубу першим за 14 років, а також поосів з командою друге місце у чемпіонаті.
Наступного сезону «Андерлехт» разом зі «Стандардом» посів перше місце у чемпіонаті, але в «золотих матчах» команда з Льєжа перемогла (1:1, 1:0) і другий рік поспіль стала чемпіоном, знову залишивши «Андерлехт» другим. Столичний клуб на чолі з Якобсом також не зміг кваліфікуватися до групового етапу Ліги чемпіонів, несподівано поступившись у кваліфікації білоруському БАТЕ.
У сезоні 2009/10 суперництво зі «Стандардом» досягло історичного максимуму. У грі чемпіонату між клубами льєжець Аксель Вітсель зламав ногу захиснику «Андерлехта» Марцину Василевському, після чого Джейкобс висловив своє невдоволення і дав зрозуміти, що на деякий час втомився від футбольного середовища. Тим не менш у грудні 2009 року він продовжив контракт з клубом і того ж сезону він завоював свій перший національний титул і був визнаний тренером року в Бельгії. У Лізі Європи команда також виступила вдало, дійшовши до 1/8 фіналу після перемог серед інших над «Аяксом», «Атлетіком Більбао» та «Динамо» (Загреб).
У сезоні 2010/11 «Андерлехт» знову посів перше місце за підсумками регулярного чемпіонату під керівництвом Якобса, але у чемпіонському плей-оф виступив вкрай невдало, поступившись не лише чемпіонством «Генку», а й втративши друге місце, яке давало місце Лізі чемпіонів. У єврокубках «Андерлехт» того сезону знову не потрапив у групу Ліги чемпіонів. В останньому кваліфікаційному раунді після драматичної серії пенальті бельгійці програли белградському «Партизану». Під час сезону RBFA заснувала Премію Гі Тіса[nl] і Якобс першим отримав приз. Трофей названий на честь колишнього тренера бельгійської збірної Гі Тіса, з яким Якобс певний час працював у Федерації.
Наступного року Якобс знову привів «Андерлехт» до чемпіонства в сезоні 2011/12[5]. У Лізі Європи він пройшов груповий етап, але згодом вилетів у плей-оф від АЗ. Після завершення сезону президент клубу Роджер Ванден Сток, менеджер Герман Ван Холсбек і Якобс оголосили на прес-конференції, що тренер не підписуватиме новий контракт[6].
22 червня 2012 року Якобс підписав контракт на два сезони з данським «Копенгагеном»[7]. У єврокубках під керівництвом бельгійського фахівця копенгагенці почали вдало, пройшовши у кваліфікації Ліги чемпіонів принципового для Якобса суперника «Брюгге», але у останньому раунді данський клуб після додаткового часу програв французькому «Ліллю», вилетівши таким чином до Ліги Європи. У другому за престижністю євротурнірі «Копенгаген» також зіграв невдало, не зумівши вийти з групи.
Тим не менш на внутрішній арені справи у команди пішли значно краще і 5 травня 2013 року Якобс здобув національний титул у складі «Копенгагена», який таким чином отримав право на прямий вихід до групового етапу Ліги чемпіонів 2013/14. Крім того Якобс став лише четвертим бельгійським тренером, який ставав чемпіоном як у Бельгії, так і за кордоном, після Мішеля Прюдомма, Раймона Гуталса та Еріка Геретса[8].
Наступний сезон почався для «Копенгагена» невдало. Столичний клуб набрав лише 2 очки в 5 матчах чемпіонату і таким чином опинився в зоні вильоту. В результаті 21 серпня 2013 року Якобс був звільнений, а до роботи з командою повернувся Столе Сольбаккен[9].
14 жовтня 2013 року Якобс був призначений тренером французького «Валансьєнна» з Ліги 1[10]. Однак він не зміг врятувати клуб від вильоту до Ліги 2, команда набрала 29 очок і демонструвала невтішні результати (зокрема, поразка з рахунком 2:6 від «Нанта»). Крім того клуб страждав на серйозні фінансові проблеми і навіть був під загрозою втрати професійного статусу, через що 10 липня 2014 року Якобс розірвав контракт із «Валансьєном» за взаємною згодою.
Надалі Якобс покинув футбольну роботу за сімейними обставинами, оскільки здоров’я його батьків погіршувалося. Відтоді Аріель отримав кілька пропозицій, але усі відхилив[11]. Згодом Якобс працював у Pro League, де він був головою молодіжного комітету і розробив реформу молодіжної ліги U23. Після цього восени 2022 року Якобс обійняв посаду директору з футболу у клубі «Ауд-Геверле Левен»[12].
- Чемпіон Бельгії (2):
- Володар Кубка Бельгії (2):
- Володар Суперкубка Бельгії (1):
- Чемпіон Данії (1):
- Тренер року у Бельгії[nl]: 2010[13]
- Премія Гі Тіса[nl]: 2011[14]
- ↑ RSCA-coach Ariël Jacobs schrijft 'Tegen de stroom in' | brusselnieuws.be. web.archive.org. 21 листопада 2010. Архів оригіналу за 21 листопада 2010. Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ FIFA World Youth Championship Malaysia 1997 - Matches - Brazil-Belgium - FIFA.com. fifa.com. 12 липня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Privacyinstellingen op VI.nl. www.vi.nl. Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Ariel Jacobs succède à Vercauteren. DHnet (фр.). Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Anderlecht ist Meister!. kicker (de-DE) . Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Ariel Jacobs quitte Anderlecht. RTBF (фр.). Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Ariël Jacobs wordt coach van FC Kopenhagen - Voetbal - De Morgen. web.archive.org. 2 грудня 2013. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Jacobs: ‘We hebben hetzelfde probleem als Anderlecht:penalty’s scoren’. Het Nieuwsblad (nl-BE) . Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Soccer-Solbakken back in FC Copenhagen hot-seat - Yahoo Sports. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 2 жовтня 2014.
- ↑ Jacobs nouvel entraîneur. L'Équipe (фр.). Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Exclusief interview met Ariël Jacobs. OHL - Oud-Heverlee Leuven (nl-NL) . Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ OH Leuven stelt Ariël Jacobs aan als Director Football: “Blij om voor een club aan de slag te kunnen die duidelijke sportieve visie heeft”. Het Nieuwsblad (nl-BE) . Процитовано 1 квітня 2023.
- ↑ Ariël Jacobs coach van het jaar.
- ↑ Eerste Guy Thys Award voor Ariël Jacobs [Eerste Guy Thys Award voor Ariël Jacobs].
- Аріель Якобс на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Аріель Якобс на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
| Словники та енциклопедії | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Народились 25 липня
- Народились 1953
- Бельгійські футболісти
- Бельгійські футбольні тренери
- Футболісти «Моленбека»
- Футболісти «Діста»
- Тренери молодіжної збірної Бельгії з футболу
- Тренери юнацької збірної Бельгії з футболу
- Тренери збірної Бельгії з футболу
- Тренери ФК «Моленбек»
- Тренери ФК «Лув'єрваз»
- Тренери ФК «Локерен»
- Тренери ФК «Мускрон»
- Тренери ФК «Андерлехт»
- Тренери ФК «Копенгаген»
- Тренери ФК «Валансьєнн»