Асталош Василь Михайлович
| Асталош Василь Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 11 січня 1924 Свалява, Чехословаччина |
| Помер | 31 серпня 1993 (69 років) Поляна, Свалявський район, Закарпатська область, Україна |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | різьбяр по дереву |
| Alma mater | Гуманітарно-педагогічний коледж Мукачівського державного університету |
| Нагороди |  |
Василь Михайлович Астало́ш (нар. 11 січня 1924, Свалява — пом. 31 серпня 1993, Поляна) — український майстер декоративно-ужиткового мистецтва, заслужений майстер народної творчості УРСР з 1971 року.
Народився 11 січня 1924 року у місті Сваляві[1] (тепер Мукачівський район Закарпатської області, Україна). Майстерності навчався у свого батька М. І. Асталоша. Закінчив Свалявську горожанську (неповну-середню) школу і Мукачівську вчительську семінарію[1].
Учителював в школах Свалявщини у селах Сасівці, Синяку та Стройному[1]. Впродовж 1968—1985 років працював творчим майстром та головним художником Драчинської художньо-сувенірної фабрики. Помер в селі Поляні 31 серпня 1993 року.
Працював у галузі художньої обробки дерева та металу. Роботи виконані у стилі невисокої рельєфної різьби. Серед робіт:
- різьблені з дерева портрети
- Володимира Леніна (1980);
- Івана Франка (1980—1982);
- Тараса Шевченка (1980—1982);
- Миколи Гоголя;
- Лесі Українки;
- «Шота Руставелі» (1964);
- «Трембітар» (1965);
- «Олекса Довбуш» (1980);
- «Лісоруб»;
- «Вівчар на полонині»;
- «Переяславська рада»;
- «Визволителі Карпат»;
- «Розстріл демонстрантів»;
- «Народне верховинське весілля»;
- «Опришок Пинтя»;
- «Сутичка демонстрантів із жандармами у Сваляві»;
- «Страйк»;
- «Вісники миру»;
- «Золоті ворота» (до 1500-річчя Києва);
- «Хрещення Русі» (до 1000-річчя);
- карбовані роботи
- «Ленін у Польщі» (1975—1978).
Брав участь у міжнародних виставках, де його роботи відзначалися дипломами і медалями. Зокрема, вони демонструвалися в Монреалі (Канада) на виставці «Експо-70», експортувалися в США, Бельгію, Угорщину та інші країни[1].
Роботи майстра зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Закарпатському краєзнавчому музеї, музеях Канади, Чехії, Словаччини, Китаю.
Іменем майстра названо одну із вулиць Сваляви[1].
- Асталош Василь Михайлович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 33 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- Асталош Василь Михайлович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 115;
- В. В. Кобаль. Асталош Василь Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
 |
|---|
