Асті (вино)
| Природний ландшафт італійських виноградників: Ланге-Роеро та Монферрат | |
|---|---|
| Vineyard Landscape of Piedmont: Langhe-Roero and Monferrato [1] | |
| Світова спадщина | |
 Пагорби з виноградниками в провінції Кунео в П'ємонті | |
| Країна | Італія |
| Тип | культурний |
| Критерії | III, V |
| Об'єкт № | 1390 |
| Регіон | Європа і Північна Америка |
| Зареєстровано: | 2014 (38 сесія) |
 Асті у Вікісховищі | |
Асті (італ. Asti або Асті Спуманте італ. Asti Spumante)[2] — ігристе біле італійське вино, яке виробляється по всій південно-східній частині П'ємонту, але в основному поблизу міст Асті і Альба. В 1993 році було класифіковано як DOCG[it] і станом на 2004 рік є вином аппеллясьйон, що найбільше виробляється в Італії.[3] В середньому, урожай винограду для виробництва Асті в П'ємонті, більш ніж в десять разів перевищує урожай винограду для виробництва відомого п'ємонтського червоного вина Бароло.[4]
Виготовляється виключно з винограду сорту Мускат білий, він солодкий і з низьким вмістом алкоголю, і часто подається з десертом. На відміну від шампанського, вторинна ферментація[en] асті не відбувається за рахунок вторинного бродіння в пляшці, а відбувається в резервуарах з нержавіючої сталі із застосуванням методу Шарма. Асті зберігає свою солодкість за допомогою складного процесу фільтрації.[4] Інше вино під назвою Moscato d'Asti[en] виробляється в тому ж регіоні, з того ж винограду, але воно лише злегка ігристе (фріззанте) і, як правило, має менший вміст спирту.[3]
22 червня 2014 року Асті, поряд з винами Канеллі, було внесене до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.[5]
Мускат білий (відомий також як білий дрібнозернистий мускат) здавна відомий в П'ємонті і, поряд з Неббіоло, може бути одним з найстаріших сортів винограду в регіоні. Проте, виробництво ігристих вин Асті з Мускату білого є відносно новим продуктом. Перше ігристе Асті, як вважають, було вироблено близько 1870 року Карлом Ганча, який вивчав метод виробництва шампанського, яке вробляють у виноробному регіоні Шампань у Франції. Виробництво вина в місті Канеллі уздовж річки Бельбо[en], набуло такої популярності, що Мускат білий отримав синонім Мускат Канеллі, який на винних етикетках[en] можна побачити і сьогодні.[4]
Після Другої світової війни, в Сполучених Штатах Америки відбувся сплеск популярності Асті, який пов'язаний із повернення солдатів з війни, які привозили додому це солодке вино. Помічаючи зростаючий попит, багато виробників звертаються до виробництва з використанням методу Шарма, який робить вино ігристим шляхом закритої ферментації в резервуарі, на відміну від вторинного бродінням вина в кожній пляшці у традиційному методі. Великі обсяги експортованого Асті (тоді відоме як Асті Спуманте), що обрушився на експортний ринок (як для Сполучених Штатах, так і Сполученому Королівстві) отримала погану репутацію за те, що винний експерт Карен Макнейл[en] описує його як «шкідливе солодке шампанське бідняка».[4]
Така репутація залишаються закріпленою за назвою Асті Спуманте протягом більшої частини XX століття. Коли вино було підвищено до статусу DOCG в 1993 році, виробники прагнули відрізнити себе від цієї репутації і перестали використовували Спуманте в назві на користь скороченої назви Асті.[3] Поряд зі зміною назви, відбулися зміни в стилі, зокрема, деякі виробників, створюють більш сучасні стилі Асті, які є менш солодкими і мають більш стиглі фруктові смаки.[4]
Асті виробляється в південно-східному регіоні П'ємонту, де велика концентрація пагорбів забезпечує достатній простір для виноградних насаджень. Зона виробництва DOCG розташована в основному в провінції Асті і частково в провінціях Кунео і Алессандрія.[6]
Область вперше була визначена в 1932 році, і включає в себе наступні 45 комун:
В Асті: Асті, Буббіо, Везіме, Інчиза-Скапаччино, Каламандрана, Калоссо, Канеллі, Кассінаско, Кастаньоле-делле-Ланце, Кастель-Больйоне, Кастель-Роккеро, Кастельнуово-Бельбо, Коаццоло, Костільйоле-д'Асті, Куаранті, Лоаццоло, Маранцана, Моаска, Момбаруццо, Монастеро-Борміда, Монтабоне, Ніцца-Монферрато, Сан-Марцано-Олівето, Сессаме, Фонтаніле, Чессоле.
В Кунео: Камо, Кастільйоне-Тінелла, Коссано-Бельбо, Манго, Невільє, Неїве, Роккетта-Бельбо, Санто-Стефано-Бельбо, Треїзо, Треццо-Тінелла.
В Алессандрії: Акві-Терме, Аліче-Бель-Колле, Бістаньо, Візоне, Гроньярдо, Кассіне, Кастеллетто-Моліна, Рикальдоне, Стреві, Терцо.
Провінція Кунео більш гориста, ніж інших провінції і там зростає менше виноградників, які зосереджені ближче до Паданської рівнини. Пагорби Монферрата, які простягаються від долини річки По на південь в бік Апеннін, покриті великою частиною площ виноградників в районі Асті і Алессандрии, через що назва Монферрато іноді з'являється на пляшках вина Асті.[6]
У 1967 році зона виробництва була розширена, та включила комуни Роккетта-Палафеа в Асті, Альба, Санта-Вітторія-д'Альба і Серралунга-д'Альба в Кунео.
З 1976 року виробництво Асті було дозволено в комунах Кастіно і Перлетто в Кунео, а також Сан-Джорджо-Скарампі в Асті.
Згідно з італійськими винними законами[en], все вино Асті DOCG повинно бути на 100 % з винограду сорту Мускат білий, зібраного з врожайністю не більше 10 т/га. Готове вино має бути ферментоване[en] до мінімального рівня алкоголю, який варіюється залежно від врожаю і зазвичай становить від 7-9,5 %.[3]
Асті стає ігристим від одного бродіння, яке відбувається в цистернах з нержавіючої сталі (на відміну від вторинного бродіння у винних пляшках, як у шампанського). Після того, як виноград збирають, його подрібнюють і чавлять, сусло перекачують у великі резервуари, де температура опускається майже до 0 °C, щоб запобігти бродінню на самому початку.[4]
У резервуарах діоксид вуглецю, як побічний продукт ферментації, розчиняється у вині та створює кінцеве джерело бульбашок, які видно у винному келисі. Бродіння триває до тих пір, поки значення спирту у вині не досягне 7-9 %, а залишкового цукру — 3-5 %. Вино охолоджується знову, щоб зупинити ферментацію перед його відправкою в центрифугу, яка фільтрує і видаляє всі дріжджі[en] з вина, щоб запобігти його подальшому бродінню. Після цього вино розливають в пляшки і реалізують.[4]
Більшість вина Асті не містить інформацію про урожай, але велике споживання та швидкий оборот вина, як правило, означає, що вина на ринку самого останнього врожаю.[4]
Асті часто споживають дуже молодим і якомога швидше після урожаю, наскільки це можливо. Після двох років, вино швидко втрачає свіжі, квіткові ноти. У той час як вино ще придатне для вживання, старше Асті, як правило, не проявляє типовий відтінок, фруктові аромати, які зазвичай асоціюються з вином.[6]
Незважаючи на свою солодкість, Асті має достатню кислотність, щоб бути універсальним для поєднання зі стравами. У той час як його часто п'ють як аперитив, Асті може бути поєднане із салатами, пряною азійською кухнею і навіть, як зазначає винний експерт Оз Кларк[en], з різдвяним пудингом.[2]
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ а б O. Clarke Oz Clarke's Encyclopedia of Wine pg 73-74 Time Warner Books, London 2003 ISBN 0-316-72654-0 (англ.)
- ↑ а б в г P. Saunders Wine Label Language pp. 123 Firefly Books 2004 ISBN 1-55297-720-X (англ.)
- ↑ а б в г д е ж и K. MacNeil The Wine Bible pg 333—335 Workman Publishing 2001 ISBN 1-56305-434-5 (англ.)
- ↑ UNESCO's newest World Heritage Sites [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б в M. Ewing-Mulligan & E. McCarthy Italian Wines for Dummies pg 60-62 Hungry Minds 2001 ISBN 0-7645-5355-0 (англ.)
- Consorzio dell'Asti — Multilanguage [Архівовано 29 серпня 2016 у Wayback Machine.](італ.)
- Concorso enologico nazionale Douja d'Or — Asti [Архівовано 3 вересня 2016 у Wayback Machine.](італ.)
