Атаманчук Ольга Іванівна
 | Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. (вересень 2021) |
| Ольга Атаманчук | |
|---|---|
| Ольга Іванівна Атаманчук | |
| Народилася | 13 лютого 1984 (40 років) В'язовець (Білогірський район) |
| Громадянство |  УРСР →  Україна |
| Національність | українка |
| Alma mater | Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка |
Ольга Іванівна Атаманчук (нар. 13 лютого 1984 р. у селі В'язовець Хмельницької область) — українська письменниця, членкиня НСПУ, учителька. Молодіжна Тернопільська обласна літературно-мистецька премія імені Степана Будного (2020)[1].
Ольга Атаманчук народилася у селі В'язовець Хмельницької області. Дитинство пройшло у селі Ришківці, нині Мала Снігурівка Борсуківської громади Кременецького району Тернопільської области України.
Закінчила Снігурівську загальноосвітню школу, Педагогічний ліцей м.Тернополя, фізико-математичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Магістр педагогічної освіти, працює учителькою математики Тернопільської класичної гімназії.
Неодноразова учасниця редколегії альманаху обласного літературного об'єднання при ТОО НСПУ "Подільська толока". Членкиня НСПУ (2017), лавреатка премії ім.С.Будного, секретар Правління ТОО НСПУ. Твори друкувала в колективних збірках «Матері», «Подяка Богу», в альманасі «Подільська Толока», журналах «Літературний Тернопіль», «Пізнайко», «Колобочок», «Джміль», «Чорнильна хвиля» та інших.
Збірки поезій:
- «Вплету любові стрічку у мереживо життя» (2014)[2]
- «Нізвідки чекаю дива» (2015)[3],
- «Як весна» (2016)[4],
- «Дегустую мить» (2020)[5].
Упорядниця:
- Просвітки. Радощі. Одкровення (2019)[6].
- ↑ Діячі культури й мистецтва Тернопільщини, удостоєні державних нагород, відзнак, почесних звань. Лауреати конкурсів, премій і фестивалів [Архівовано 16 вересня 2021 у Wayback Machine.] [Текст] : інформаційний бюлетень за 2020 рік / Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; від. інформації ; уклад.: С. Воробель; керівник проекту: В. Вітенко. — Тернопіль, 2021. — С. 15.
- ↑ Атаманчук, О. Вплету любові стрічку у мереживо життя: збірка поезій / Ольга Атаманчук. — Тернопіль: Крок, 2014. — 64 с.
- ↑ Атаманчук, О. Нізвідки чекаю дива: лірика / Ольга Атаманчук. — Тернопіль: Терно-граф, 2015. — 56 с.
- ↑ Атаманчук, О. Як весна: [вірші] для старших дошк. і мол. школярів / Ольга Атаманчук. — Тернопіль: Горлиця, 2016. — 20 с.
- ↑ Атаманчук, О. Дегустую мить: поезії / Ольга Атаманчук; літ. ред.: Б. Мельничук, В. Кравчук. — Тернопіль: Бескиди 2021, 2020. — 124 с.
- ↑ Просвітки. Радощі. Одкровення : поезії / упоряд. О. І. Атаманчук ; літ. ред. Б. І. Мельничук ; передм. В. М. Семеняк. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2019. — 124 с.
- Семеняк, В. Лавреаткою обласної молодіжної премії ім. Степана Будного стала Ольга Атаманчук [Архівовано 16 вересня 2021 у Wayback Machine.] // TeNews. — 2020. — 28 грудня.
- Література
- Семеняк, В. Лавреаткою обласної молодіжної премії ім. Степана Будного стала Ольга Атаманчук // Свобода плюс Тернопільщина. — 2020. — № 94 (30 груд.). — С. 4.
- Семеняк, В. У талановитої мами — талановиті діти // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2021. — № 26 (30 черв.). — С. 10.
- Тимчук, Л. Діти — найвимогливіші читачі // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2021. — № 4 (27 січ.). — С. 12 : фот.
- Фарина, І. Неопалима купина: Молодий протест проти девальвації слова // Подільська толока: альманах літературного об’єднання при Терноп. обл. організації Нац. спілки письменників України. — Тернопіль, 2017. — Вип. 13. — С. 188—190.
- Фарина, І. Поетка душу відкриває навстіж // Вільне життя плюс. — 2019. — № 10 (8 лют.). — С. 6. — (Слово про слово).
- Фарина, І. Протест проти девальвації слова // Свобода. — 2016. — № 102 (30 груд.). — С. 4.
- Штангей, В. «Як весна» з'явилась на весні // Свобода. — 2016. — № 32 (22 квіт.). — С. 4.
- Фарина, І. Молодий протест проти девальвації слова (про творчість тернопільської поетки Ольги Атаманчук) [Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.] // Золота Пектораль. — 2016. — 16 грудня.
- Атаманчук Ольга Іванівна
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |