Аув'єти
Тейау (Сі Оу, Західне Оу, Намкионг) 西甌 | |||||||||||
| |||||||||||
Країна Тейау (Nam Cương) розташовувалась північніше Ванлангу (Văn Lang) | |||||||||||
Столиця | |||||||||||
Державний устрій | Не вказано | ||||||||||
Історія | |||||||||||
- Засновано | ? | ||||||||||
- Ліквідовано | 258 до н.е. | ||||||||||
| |||||||||||
Аув'єти (в'єт. Âu Việt, 甌越), також відомі як тейау (в'єт. Tây Âu, кит. трад. 西甌, піньїнь: Xī Ōu, акад. сіоу, західні оу) і племене об'єднання Намкионг (в'єт. Nam Cương)[1] — конгломерація гірських племен, які жили на території, що включає північ сучасного В'єтнаму, захід Гуандуну і південь Гуансі з III ст. н. е. Столиця була розташована в сучасній провінції Каобанг Північно-Східного В'єтнаму[2].
Аув'єтами також називали і жителів царства Східне Оу[ja] (кит.: 东瓯国, в'єт. 東甌, дунь оу), нащадків населення удільного князівства Юе, що втекли у Фуцзянь після падіння роду Юе; іншим місцем їх втечі було Сіоу (кит. трад. 西甌, піньїнь: xī ōu, буквально «західна чаша»). Західне Оу (в'єт. «Тейау») було населене племенами байюе (кит. трад. 百越, піньїнь: bǎiyuè, акад. байюе, буквально «сто юе»). Вони стригли волосся і чорнили зуби[2] Вони вважаються предками тайськомовних народів В'єтнаму, зокрема, тхо і нунгів[ru][3][4], а також споріднених їм чжуанів з Гуансі.
Аув'єти торгували з лакв'єтами, мешканцями Ванлангу, який розташовувався в низовині, на південь від аув'єтських поселень. Сьогодні ця місцевість називається дельтою Червоної річки (Хонгхи) (в'єт. Đồng Bằng Sông Hồng, 垌平滝紅). У 258 році (за іншими даними — у 257 році) Тхук Фан (в'єт. Thục Phán, 蜀泮), вождь союзу племен аув'єтів, захопив Ванланг і переміг останнього хунгвионга. Тхук Фан назвав нову націю аулакцями і проголосив себе королем Ан Зионг-вионгом[2].
Династія Цінь завоювала царство Чу і об'єднала землі під назвою Наньюе (в'єт. Намв'єт), що призвело до втрати королівського статусу аув'єтів. Через деякий час, Цінь Ши Хуан-ді послав п'ятисоттисячну армію на завоювання Західного Оу. Через три роки партизанської війни володар Західного Оу був убитий[5]. Перед заснуванням династії Хань Західне і Східне Оу знову отримали незалежність. Східне Оу було атаковане царством Міньюе (кит. трад. 閩越, спр. 闽越, піньїнь: mǐnyuè), і імператор У-ді дозволив аув'єтам втекти в долину між Янцзи і Хуайхе[6]. Західне Оу платило данину Намв'єту, поки його не завоювали імператорські війська[7]. Нащадки володарів Оу втратили свій статус, але в їхніх прізвищах залишаються ієрогліфи оу (кит.: 區, 歐).
- ↑ Возникновение и развитие племенного союза Ванланг. Коллектив авторов. История Вьетнама. Книги по истории онлайн. Электронная библиотека. Архів оригіналу за 9 червня 2017. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ а б в Chapuis, Oscar (1995). A History of Vietnam: From Hong Bang to Tu Duc. Greenwood Publishing Group. с. 13—14. ISBN 0-313-29622-7. Архів оригіналу за 2 травня 2017.
- ↑ Sterling, Eleanor J.; Martha Maud Hurley, Le Duc Minh, Minh Duc Le, Joyce A. Powzyk (2006). Vietnam: a natural history. Yale University Press. с. 28. ISBN 0-300-10608-4. Архів оригіналу за 15 квітня 2017.
- ↑ Stevenson, John; John Guy, Louise Allison Cort (1997). Vietnamese ceramics: a separate tradition. Art Media Resources with Avery Press. с. 109.
- ↑ Хуайнань-цзи[ru] 卷18, 人間訓
- ↑ zh:s:史記/卷114
- ↑ zh:s:史記/卷113