Афлах ібн Абд аль-Ваххаб
| Афлах ібн Абд аль-Ваххаб | |
|---|---|
| Народився | не пізніше 810  Тіарет, Тіарет, Алжир |
| Помер | не раніше 872 Тіарет, Тіарет, Алжир |
| Країна | Рустаміди |
| Місце проживання | Tahertd |
| Діяльність | політик, імам |
| Посада | імам[1] |
| Конфесія | мусульмани |
| Рід | Рустаміди[2] |
| Батько | Абд аль-Ваххаб ібн Абд ар-Рахман[2] |
| Родичі | Абд ар-Рахман ібн Рустам |
| Діти | Абу Бакр ібн Афлах[2] і Якуб ібн Афлах |
Афлах ібн Абд аль-Ваххаб (араб. أفلح بن عبد الوهاب; бл. 810 — бл. 872) — 3-й імам Держави Рустамідів в 823—872 роках.
Син імама Абд аль-Ваххаба. Народився близько 810 року в Тахерті. Про молоді роки обмаль відомостей. Але замалоду виявив хист до наук.
823 року після смерті батька успадкував трон. Втім перші письмові згадки про нього відносяться до 832 року, коли імам придушив повстання берберського племені масала, а потім Язіда ібн Фандіна аль-Іфрані, голови секти нуккарі.
835 року виступив проти Халафа ібн ас-Самха, що наприкінці правління Абд аль-Ваххаба, став незалежним правителем ібадитів в Триполітанії. 836 року Халафа було переможено і страчено, а його землі знову повернулися під владу Рустамідів. З цього часу зберігав мир з сусідами.
Водночас продовжив політику попередників щодо підтримки посередницької торгівлі, яка тепер становила основу розвитку та богатсв держави. Важливим складником при цьому стала торгівля чорними рабами з Гани та міст-держав на Нігері.
У другій половині панування Афлаха його держава набула найвищої політичної, військової та політичної потуги. На його здоров'я негативно вплинув полон сина Абу'л-Якзана, якого було схоплено аббасидським загоном під час хаджу до Мекки. Помер імам 872 року. Йому спадкував син Абу Бакр.
Відзначався своїм красномовством. Афлах ібн Абд аль-Ваххаб мав праці з арабської літератури, мовознавства, юриспруденції, боголосв'я, математики та астрономії. Його хадиси були оформлені в окрему збірку. Також складав вірші, що були сповненні зірними фантастичними образами, в яких автор закликав шукати знання.
- Gérard Dangel (1977). L'IMAMAT IBADITE DE TAHERT (761—909): CONTRIBUTION A L'HISTOIRE DE L'AFRIQUE DU NORD DURANT LE HAUT MOYEN-AGE.
- E. Savage. Berbers and Blacks: Ibāḍī Slave Traffic in Eighth-Century North Africa. The Journal of African History. Cambridge University Press. Vol. 33, No. 3 (1992), pp. 351—368
- ↑ Encyclopaedia of Islam / G. Krämer, K. Fleet, D. Matringe et al. — Leiden: Brill, 2009. — ISBN 978-90-04-17853-3 — ISSN 1873-9830
- ↑ а б в Encyclopaedia of Islam / G. Krämer, K. Fleet, D. Matringe et al. — Leiden: Brill, 2009. — ISBN 978-90-04-17853-3 — ISSN 1873-9830