Очікує на перевірку

Ахматова Олена Давидівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ахматова Олена Давидівна
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'яВолодько Олена Давидівна
Дата народження9 травня 1894(1894-05-09)
Місце народженняКиїв, Російська імперія (тепер — столиця України)
Дата смерті11 січня 1974(1974-01-11) (79 років)
Місце смертіЛьвів, Українська РСР, СРСР (тепер — обласний центр України)
Роки активності1920-1945
Громадянство Російська імперіяСРСР СРСР
Національністьукраїнка
Професіїоперна співачка, вчителька музики
ОсвітаКиївський вищий музично-драматичний інститут, Київська консерваторія, Студія вдосконалення мистецтва оперного співу професора Луїджі Габрієллі
ВчителіОлена Муравйова, Етторе Гандольфі, Луїджі Габрієллі
Відомі учніА. Жуков, Л. Іщенко, О. Бурмістрова, В. Соколова, Н. Нестеренко-Лазарчук, І. Краснопольський
Праця в операхКиївський, Ташкентський, Харківський, Свердловський, Донецький, Дніпропетровський театри опери та балету
Співацький голосмеццо-сопрано
Жанропера
ЗакладЛьвівська національна музична академія імені Миколи Лисенка

Оле́на Дави́дівна Ахма́това (справжнє прізвище — Воло́дько; нар. 27 квітня (9 травня) 1894(18940509) — пом. 11 січня 1974) — українська оперна та концертна співачка (мецо-сопрано), вокальна педагогиня; солістка Київської, Харківської, Ташкентської, Свердловської, Донецької, Дніпропетровської опери та Київської філармонії; викладачка Львівського музичного училища та Львівської консерваторії; артистка Львівського оперного театру.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 9 травня 1894 року (27 квітня 1894 за старим стилем) у Києві, в Російській імперії (тепер — столиця України).

У 1920 році закінчила Київський вищий музично-драматичний інститут (клас Олени Муравйової). У 1923 році — Київську консерваторію (клас Етторе Гандольфі). Також навчалася у Студії вдосконалення мистецтва оперного співу професора Луїджі Габрієллі.

1920—1922 — артистка Українського вокального ансамблю (октету) під керівництвом Якова Степового. Збереглись її спогади про композитора Степового та програмка її концерту з недрукованих творів композитора[1].

1923—1925, 1927—1928 — солістка Київського оперного театру.

1925—1926 — солістка Ташкентського театру опери та балету.

1926—1927 — солістка Харківського театру опери та балету.

1928—1932 — солістка Свердловського театру опери та балету.

1932—1933 — солістка Донецького театру опери та балету.

1933—1934 — солістка Дніпропетровського театру опери та балету.

1935—1940 — артистка і викладачка в Київській філармонії.

У 1937 році отримала диплом Спілки композиторів України за найкраще виконання творів Віктора Косенка, Лева Ревуцького, Бориса Лятошинського (Конкурс виконавців творів радянських композиторів).

1940 — викладачка Львівського музичного училища.

1942—1944 — викладачка Львівської музичної школи з українською мовою навчання.

1944—1945 — старша викладачка, 1946—1959 — доцентка кафедри сольного співу Львівської консерваторії та викладачка Львівського музичного училища.

1944—1945 — артистка Львівського оперного театру.

Померла 11 січня 1974 року у Львові.

Творчість

[ред. | ред. код]

У концертах широко пропагувала твори українських композиторів (Лисенка, Степового, Стеценка, Барвінського, Людкевича), народні пісні[2].

Партнерами на сцені були Леонід Собінов, Антоніна Нежданова, Іван Козловський, Марк Рейзен, Сергій Мигай та інші. Співпрацювала з композитором Левом Штейнбергом.

Серед учнів Ахматової лауреати конкурсів та солісти театрів: А. Жуков, Л. Іщенко, О. Бурмістрова, В. Соколова, Н. Нестеренко-Лазарчук, І. Краснопольський та інші.

Партії

[ред. | ред. код]

Праці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Олена Ахматова. Спогади про Якова Степового. Рукопис (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
  2. Ахматова Олена Давидівна // Лисенко І. Словник співаків України. Енциклопедичне видання. — Київ: Рада, 1997. — С. 17.

Джерела

[ред. | ред. код]