Перейти до вмісту

Ахмедов Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Михайло Володимирович Ахмедов
башк. Михаил Владимир улы Әхмәтов
Народження24 квітня 1925(1925-04-24)
с. Василькове, зараз Купинський район, Новосибірська область, РФ (за іншими даними у с. Татарське, Омська область [1])
Смерть27 серпня 1989(1989-08-27) (64 роки)
м. Воронеж, РФ
КраїнаСРСР СРСР
Рід військстрілецькі війська
ОсвітаМосковське вище військове командне училище Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки служби1943–1965
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Званнягвардії  Підполковник
Командуваннястрілець-автоматник 3-го стрілецького батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонопрапорної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битвиНімецько-радянська війна
• Чернігівсько-Прип'ятська операція
• Битва за Дніпро
• Битва за Київ (1943)
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки Медаль «За відвагу»
Срібна Зірка (США)
Срібна Зірка (США)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ахмедов.

Ахмедов Михайло Володимирович (нар. 24 квітня 1925(19250424) — 27 серпня 1989) — радянський військовик. У роки німецько-радянської війни, стрілець-автоматник 3-го стрілецького батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії червоноармієць[2], пізніше гвардії підполковник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 20 квітня 1915 року в с. Василькове, зараз Купинський район, Новосибірська область у робітничій родині (за іншими даними у с. Татарське, Омська область[1]). Вчився у Байрам-Алійському технікумі сільгосп машин (Туркменістан).

У Червоній Армії з лютого 1943 року. На фронті з серпня 1943 року, М. В. Ахмедов відзначився при форсуванні ріки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). Командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М. П. в нагородному листі написав, що в боях на Київському напрямку Ахмедов проявив мужність і доблесть[3]. 23.09.1943 року під вогнем противника одним з перших форсував Дніпро і напівроздягнений вступив у бій. В цьому бою знищив 37 гітлерівців. З 24.09.1943 року до 29.9.1943 безперервно знаходився у розвідці, дав дуже цінні відомості про місця знаходження артилерії та піхоти противника[4].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії червоноармійцю Ахмедову Михайлу Володимировичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[5].

Під час звільнення Білорусі гвардії старший сержант Ахмедов у складі групи розвідників проникнув у німецький тил, звідки світовими, димовими та радіосигналами наводив американські бомбардувальники на скупчення німецьких військ, цистерни з пальним, танки. Був нагороджений американським орденом Срібна Зірка[6].

В наступних боях комсорг 3-го стрілецького батальйону 212-го стрілецького полку М. В. Ахмедов проводив велику підготовчу роботу з особовим складом, разом з бійцями йшов у наступ, першим вривався у траншеї противника, заохочуючи воїнів власним прикладом[7]. Наказом військам 65-ї Армии № 376/н від 03.08.1944 року був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

У боях в Прибалтиці гвардії молодший лейтенант Ахмедов показав зразок організації комсомольської роботи. Командир 212-го гвардійського стрілецького полку гвардії полковник Чусовитін І. А. написав в нагородному листі[8], що Ахмедов своїм особистим прикладом надихав молодь на подвиги. В боях східніше Бедері особисто брав участь у відбитті трьох контратак противника. Був нагороджений орденом Червоної Зірки.

У лютому 1945 року в боях за м. Заллентін Ахмедов мобілізував комсомольців на виконання бойового наказу командира. Командир полку гвардії полковник Воробйов А. П. написав у нагородному листі[9], що в критичні хвилини бою, коли вибула зі строю кулеметна обслуга, Ахмедов сам ліг за кулемет і відбивав контратаки противника. Коли був розбитий кулемет, підібрав автомат і продовжив битися. Ахмедов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня.

Після війни М. В. Ахмедов продовжив службу в армії. В 1947 році він закінчив курси Московського воєнного округу, а в 1957 році екстерном — Московське загальновійськове командне училище. З 1965 року підполковник Ахмедов у відставці.

Жив у м. Воронеж. Помер 27 серпня 1989 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://geroiuzb.narod.ru/sp.htm Герои Узбекистанцы
  2. ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  3. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп. 686044, д. 2728, запись 20184319, стр. 1 (рос.)
  4. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.793756, д.3, запись 150000001, стр. 352 (рос.)
  5. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] ЦАМО — фонд 33, опись 68252,5 ед. хран 48, запись 12057300 (рос.)
  6. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] ЦАМО — Фонд 33. — Оп.686196, д.967, запись 23280715, стр. 4
  7. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп. 690155, д. 1185, запись 30352281, стр. 59 (рос.)
  8. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп. 690306, д. 3544, запись 42292575, стр. 6 (рос.)
  9. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп. 686196, д. 967, запись 23280715, стр. 4 (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Ахмедов Михайло Володимирович (рос.). // Сайт «Герои страны». (Перевірено 1 жовтня 2011)
  • Книга памяти Украины (рос.)
  • Энциклопедия Министерства обороны РФ [Архівовано 8 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Новосибирская книга памяти [Архівовано 29 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Ахмедов М. В. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Герои Узбекистанцы [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382(рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5(рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ахмедов_Михайло_Володимирович&oldid=41337301