Ахтехальбер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ахтехальбер (від нім. Acht - вісім і нім. halb - половина) — народна назва монети номіналом в 112 талерів на території Пруссії.

У різних країнах центральної Європи на початку XVIII століття в обігу знаходилися різні грошові одиниці. Співвідношення між ними варіювалося. На 1722 прусський рейхсталер дорівнював 90 грошам. Відповідно його дванадцята частина містила 7½ гроша, що і було закріплено офіційним урядовим розпорядженням[1][2][3][4].

Від вартості монети і походить народна назва, що позначає вісім без половини[5]. Термін перенесений на монети номіналом у 112 талери пізніших випусків. Так, після того, як в 1821 Пруссія перейшла на нову монетну стопу, що передбачала співвідношення 1 талер - 30 зільбергрошенів, ахтехальбер стали позначати монету рівну 2½ гроша[6][7][4].

У 1873 згідно з монетним законом Німецької імперії, спрямованим на уніфікацію безлічі регіональних грошових систем в єдину імперську та введення «золотої марки», один талер прирівнювався до 3 нових марок. Усі його похідні одиниці були демонетизовані, включаючи ахтехальбери. Курс обміну для ахтехальбера склав 25 пфенігів[2][3][8].

У 1909 випустили нікелеву монету номіналом в 25 пфенігів, яку за старою пам'яті в народі охрестили «ахтехальбером»[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Adam Friedrich Kirsch. Polnische und preussische Münzen // Der zu vielen Wissenschafften dienstlich-anweisende curiöse Künstler. — Nürnberg : Verlegts Johann Leonhard Büggel, 1703.
  2. а б Фенглер, 1993, «Ахтехальбер».
  3. а б Зварич, 1980, «Ахтехальбер».
  4. а б Schrötter, 1970.
  5. Кривцов, 2005, с. 36.
  6. AKS, 2007.
  7. Riemann Friedr. Alb. Achtehalber // Vollstaendiges Handbuch der Muenzen, Maße und Gewichte aller Länder der Erde. — Quedlinburg und Leipzig : Verlag von Gottfr. Basse, 1830.
  8. Текст закона на немецком языке (нім.). Deutsches Reichsgesetzblatt Band 1873, Nr. 22, Seite 233 - 240. 9 июля 1873. Архів оригіналу за 10 червня 2013. Процитовано 15 липня 2013.
  9. Kahnt, 2005.

Література

[ред. | ред. код]