Аятський залізорудний басейн
Аятський залізорудний басейн рос. Аякский [железорудный] бассейн ![]() | ||||
Тип |
басейн корисної копалини ![]() | |||
---|---|---|---|---|
Континент |
Азія ![]() | |||
Країна |
![]() ![]() | |||
Площа |
2500 км²[1] ![]() | |||
|
Аятський залізорудний басейн — розташований в Казахстані, біля станції Тобол. Відомий з 90-х років XIX століття.
Протяжність басейну з заходу на схід — понад 60 км, а з півночі на південь — понад 50 км, площа поширення рудного пласта 2500 км², потужність 2-9 м. Басейн належить до групи осадових мор. родовищ, що сформувалися на молодій платформі. Рудний пласт, складений оолітовими лептохлорит-сидеритовими рудами, добре витриманий по простяганню і потужності, розташований горизонтально або слабкохвилясто із загальним помірним схилом на схід і півн.-сх. бокситу і вогнетривких глин.
Головні рудні мінерали заліза: лептохлорит, сидерит, гідрогетит; рідше трапляються глауконіт, кварц і пірит.
Розвідані запаси близько 1,7 млрд т, заздалегідь оцінені — 5 млрд т (1980).
Придатний для відкритої розробки.
Для розвіданих запасів середня потужність рудного пласта 4,35 м, потужність розкриву — до 40 м (середня 22 м).
Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Білецький В. С., колектив авторів АЯКСЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ БАСЕЙН // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецький — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001. — Т. 3. — С. 654. — ISBN 978-966-7804-14-5