Аїргуль
| Аіргуль | |
|---|---|
 | |
| 44°34′50″ пн. ш. 34°56′10″ сх. д. / 44.58056° пн. ш. 34.93611° сх. д. | |
| Витік | на південно-східному боці від села Високе та на північно-східних схилах гори Чуку (756,8 м) |
| • координати | 44°37′31″ пн. ш. 33°58′19″ сх. д. / 44.62528° пн. ш. 33.97194° сх. д. |
| Гирло | Бельбек |
| • координати | 44°34′50″ пн. ш. 33°56′13″ сх. д. / 44.58056° пн. ш. 33.93694° сх. д. |
| Басейн | Чорного моря |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Довжина | 6,0 км |
| Площа басейну: | 11,6 км |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі  | |
Аїрґу́ль (крим. Ayırgül) — маловодна річка (струмок) в Україні у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, у гірському Криму. Права притока річки Бельбек, (басейн Чорного моря)[1].
Довжина річки 6,0 км, площа водозбору 11,6 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 5,69 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,05 [2]. Формується багатьма безіменними струмками та загатами[2].
На деяких мапах річка позначається як Скаро[3][4].
Бере початок на південно-східному боціі від села Високе (до 1944 року — Керменчик, крим. Kermençik та на північно-східних схилах гори Чуку (756,8 м)[5]. Тече переважно на південний захід листяним лісом понад горою Сююр-Тепе (623,0 м) та понад селом Сонячносілля (до 1945 року — Аїр-Ґюль[6], крим. Ayır Gül, рос. Солнечноселье) і біля села Аромат (село) (Вітім, крим. Aromat, рос. Аромат) впадає у річку Бельбек[6].
- У минулому столітті біля гирла річки розташовувалися печі з виготовлення деревного вугілля[5].
- Біля села Аромат річку перетинає автошлях Т 0117 (автомобільний шлях територіального значення в Автономній Республіці Крим, Бахчисарай — Ялта) .
- ↑ Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. — К.: Наукова думка, 1979. — С. 20
- ↑ а б google.com.ua/maps/@44.5993081,33.9471354,16z?hl=uk
- ↑ Туристическая карта Крыма. ЮБК.
- ↑ Горный Крым
- ↑ а б Генеральний штаб // Севастополь // СРСР. УРСР Кримська область. Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 1 травня 2020. [Архівовано 2018-09-02 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXXIV, лист: 12. Показаны территории: Таврической губернии. Архів оригіналу за 28 квітня 2020. Процитовано 1 травня 2020.
- A.A. Лисовский, В. А. Новик, З. В. Тимченко, З. Р. Мустафаева. Поверхностные водные объекты Крыма (справочник) / A.A. Лисовский. — Симферополь: Рескомводхоз АРК, 2004. — С. 12. — 114 с. — 500 экз. — ISBN 966-7711-26-9.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |