А ми просо сіяли
| Танець | |
|---|---|
| {{{назва}}} |
А ми просо сіяли (просо, просо сіяти, бояри, в чистку; біл. А мы проса сеялі; рос. А мы просо сеяли) — одна з найдавніших хороводних ігор[1], відома російським, білорусам та українцям. В областях на південь від Москви відноситься до репертуару весняно-літніх і виконується під час троїцько-зелених свят: зазвичай проводиться ввечері на Красну гірку або в Духів день на галявині. У білорусів у Гомельському повіті виконання було присвячене Великодньому тижні[2]. На Російській Півночі в неї часто грали і на Святки. Мета цієї гри була пробудити родючість землі, забезпечити рясний урожай, а для незаміжніх дівчат — вдало і незабаром вийти заміж. Подібні ігри широко поширені по всій Європі[3].
Гра відома в кількох варіантах. Найбільшого поширення мав варіант, де дівчата вишиковувалися в два ряди один до одної, кожна група дівчат поперемінно співала одну строфу пісні, то наближаючись, то відступаючи.
«Немає місця в Росії, зазначав О. Терещенко, де б не співали просо сіяти, і здебільшого співають у теплі весняні дні. Чудово, що цією грою зустрічається весна. Ледве зазеленіють луки, вже виходять дівчата та молодці повеселитися на просторі…»[4].
П. Безсонов писав про білоруські традиції: «Це відоме „А ми проса сіяли“, залишок древнього ігрища парами, стінка дівчат та молодців. Той самий залишок старого поділу на стіни і хороводи являють суперечки та рахунки дівчат із молодцем, дружини з чоловіком тощо».[5]
На Російській Півночі досить часто грали на святкових ігрищах, а іноді і святкових обходах дворів, коли група молодих людей, а іноді й дорослих жінок і чоловіків, починали гру в хаті «А ми просо сіяли», ходили ряди від вікон до дверей і посипали підлогу зерном[6].
Рязанський варіант гри — «Бояри» (Бояри, а ми до вас прийшли), у Підмосков'ї — «У чистку»[7].
У грі беруть участь лише дівчата чи хлопці з дівчатами. Учасники діляться порівну на дві команди та стають у лінії навпроти один одного. Принципове значення у грі має напрямок сіяння — руху, «по» або «проти» сонця: перший, хто починає гру і співає пісню, перший ряд завжди рухається по сонцю (зі сходу на захід), другий ряд проти сонця — із заходу на схід. Пісня виконується плавно, в помірному чи повільному темпі.
Починається пісня зі слів «А ми просо сіяли», і перша лінія рухається назустріч другій і проходить половину шляху до другої лінії. Друга лінія стоїть на місці. На слова приспіву «Ой, дід-ладо, сіяли» або «Ой, діво люлі» рухається назад. На другу строфу: «А ми просо витопчемо» друга лінія йде назустріч першій і проходить той самий шлях. Так триває кілька куплетів. Після слів:
— А нам треба дівицю, дівицю.
— А яку ж вам дівицю, дівицю?
— команда, яка вибирає дівчину, радиться, а потім співає, називаючи ім'я обраної. Після слів: «Відчиняйте ворота! Приймайте дівчину!» обрана дівчина переходить із першої лінії в другу. Після переходу перша лінія співає: «У нашому полку вибуло». А друга: «У нашому полку прибуло». Потім все повторюється доти, доки всі дівчата з одного боку не перейдуть на іншу.
У грі відбувається імітація частини весільного ритуалу. Так само як і під час весільного обряду, відбувається зміна стану нареченої та середовища її перебування (обряд переходу). У грі це переміщення дівчини в реальному (фізичному) і соціальному просторі та символічне визнання її, а також включення її в нову групу як повноправного члена (прохід дівчини крізь символічні ворота «Відкривайте ворота, приймайте дівчину!»[8].
У більш ранніх описах шеренги складалися з дівчат та заміжніх жінок, коли обігравали весільні та післявесільні обряди переходу дівчат до табору заміжніх; або з дівчат і хлопців, і тоді сенс гри полягав у «переженюванні» учасників[9].
- ↑ Даль та 1880—1882.
- ↑ Тихоницкая, 1938, с. 146.
- ↑ Морозов, Слепцова, 2004, с. 429.
- ↑ Терещенко, 1999.
- ↑ Бессонов, 1871, с. 20.
- ↑ Морозов, Слепцова, 2004, с. 269.
- ↑ Тихоницкая, 1938, с. 145.
- ↑ Ритуальная игра семейских Забайкалья «А мы просо сеяли». Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 7 березня 2019.
- ↑ Морозов, Слепцова, 2004, с. 430.
- Просо // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
- Морозов И. А., Слепцова И. С. Круг игры. Праздник и игра в жизни севернорусского крестьянина (XIX-XX вв.). — М. : Индрик, 2004. — 920 с. — (Традиционная духовная культура славян. Современные исследования) — ISBN 5-85759-295-X.[недоступне посилання з 01.07.2019]
- Терещенко А. В. Быт русского народа: забавы, игры, хороводы. — М. : Русская книга, 1999. — 336 с. — ISBN 5-268-01383-1. (по изд. 1847—1848 гг.).
- Бессонов П. А. Белорусские песни с подробными объяснениями их творчества и языка, с очерками народного обряда, обычая и всего быта. — М. : Типография Бахметева на Сретенке, 1871. — 175 с.
- Тихоницкая Н. Н. Русская народная игра «Просо сеяли» // Советская этнография. № 1, 1938. — М., 1938. — 1 березня. — С. 145–166.
- Толстой Н. И. Vita herbae et rei в славянской народной традиции / Отв. ред. Н. И. Толстой; Институт славяноведения и балканистики РАН // Славянский и балканский фольклор: Верования. Текст. Ритуал. — М. : Наука, 1994. — 1 березня. — С. 139—167. — ISBN 5-02-011499-5.