Бабичі (Люблінське воєводство)
Село
 Координати 50°20′56″ пн. ш. 22°55′29″ сх. д. / 50.34888889° пн. ш. 22.92472222° сх. д.
|
Бабичі[2][3] (давнє Полонково[2], пол. Babice) — село в Польщі, у гміні Обша Білгорайського повіту Люблінського воєводства. Населення — 954 особи (2011[1]).
За податковим реєстром 1508 року село було у власності Андрія Отовича.
1565 року вперше згадується православна церква в селі[2].
За податковим реєстром 1589 року село входило до Замховенського староства Перемишльської землі Руського воєводства, у селі було 10,5 ланів (коло 260 га) оброблюваної землі та ще 1/4 церковного лану і піп (отже, була церква)[4].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[5].
У 1921 році село входило до складу гміни Бабичі Білгорайського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[6].
За даними перепису населення Польщі 1921 року в селі налічувалося 145 будинків та 830 мешканців, з них[6]:
- 396 чоловіків та 434 жінки;
- 585 православних, 226 римо-католиків, 18 юдеїв, 1 євангельський християнин;
- 562 українці, 258 поляків, 7 євреїв, 3 особи іншої національності.
У 1943 році в селі налічувалося 1247 українців, 313 поляків і 18 німців[3]. У 1944—1946 роках у селі діяла українська школа[7].
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 467 | 103 | 320 | 44 |
| Жінки | 487 | 104 | 285 | 98 |
| Разом | 954 | 207 | 605 | 142 |
- Микола Кравець (1928—2011) — український історик.
- Матфей (Семашко) (1894—1985) — православний церковний діяч, єпископ Константинопольської православної церкви.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 136.
- ↑ а б Богдан Гук. Babice. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (пол.) - ↑ Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 24. [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 368. (рос. дореф.)
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 5. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
- ↑ Wysocki J. Szkolnictwo ukraińskie w województwie lubelskim w okresie PRL (1944- 1965) // Państwo i Społeczeństwo. — 2009. — № 1. — С. 130. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бабичі (Люблінське воєводство)
- Бабичі с. www.pslava.info. Прадідівська слава.
- Богдан Гук. Babice. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (пол.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
