Бабуся Гейтвуд
| Емма Ровена Гейтвуд | |
|---|---|
| англ. Emma Rowena Gatewood | |
 | |
| Прізвисько | Бабуся Гейтвуд |
| Народилася | 25 жовтня 1887 Тауншіп Гуян[en] (штат Огайо) |
| Померла | 4 червня 1973 (85 років) Галліполіс (штат Огайо) ·Гострий інфаркт міокарда |
| Поховання | Ohio Valley Memory Gardensd[1] |
| Країна |  США |
| Діяльність | Домогосподарка |
| Відома завдяки | родоначальниця подорожей ультралегкою ходою, перша жінка, що подолала Аппалачську стежку |
| Роки активності | з 1955 |
| Термін | від 1955 до 1973 року |
| Конфесія | Методизм |
Емма Ровена Гейтвуд (англ. Emma Rowena Gatewood), відоміша як бабуся Гейтвуд (англ. Grandma Gatewood; 25 жовтня 1887, тауншіп Гуян — 4 червня 1973, Галліполіс)[2] — екстремальна мандрівниця пішки і родоначальниця подорожей ультралегкою ходою, перша жінка, що подолала 3489 км Аппалачської стежки від гори Оглеторп[en] у штаті Джорджія до гори Катадін[en] самотужки і за один сезон[3].
Гейтвуд народилася в тауншіпі Гуян[en] (штат Огайо). Була дружиною фермера і на момент смерті у 85 років мала 11 дітей, 24 онуки, 30 правнуків і 1 праправнука[2].
Постійно зазнавала побиття від свого чоловіка, вже починаючи з перших тижнів їхнього шлюбу[4]. Вона пригадувала, як чоловік кілька разів побив її майже до смерті. Бувало, що чоловік ламав їй ребра, вибивав зуби та завдавав інших тілесних ушкоджень. Часто вона втікала в ліс, де знаходила спокій і усамітнення. Зрештою змогла розлучитись. Тоді розлучення було важче отримати і чоловік постійно погрожував запроторити її до будинку для божевільних як засіб зберегти контроль над нею[4].
1955 року, коли їй було 67 років, Гейтвуд сказала своїм дітям, що збирається на прогулянку. Вони не розпитували куди вона йде і скільки продовжиться подорож, оскільки знали про її витривалість і здатність потурбуватись про себе[4]. Десь за п'ять років до того Гейтвуд прочитала статтю в «National Geographic» про Аппалачську стежку і подумала, що «це була би чудова витівка», хоча згодом, беручи до уваги труднощі маршруту, додала: «Вона не була такою»[3]. Після прочитання журналу уявляла собі подолання маршруту як легку прогулянку з чистими кабінками наприкінці кожного дня[4]. Таким чином взяла з собою мало спорядження. Взула кеди, поклала в саморобну сумку із джинсової тканини армійську ковдру, дощовий плащ і накриття від дощу з клейонки[3].
Місцеві газети дізнались про її історію у південних штатах, потім «Ассошіейтед Прес» написала про неї коли вона була в Меріленді, а коли досягнула Конектикуту, то «Sports Illustrated» присвятив їй статтю[5]. Після подорожі її запросили на телепрограму «Today». Завдяки публікаціям, ще під час подорожі стала знаменитістю і незнайомі люди їй стали допомагати з їжею й місцями на ночівлю[4].
1960 року знову пройшла Аппалачською стежкою і потім утретє 1963 року, коли їй було 75 років. Таким чином стала першою людиною, яка подолала стежку тричі, хоча останній раз частинами[3]. Також її визнали найстарішою жінкою, яка повністю обійшла Аппалачську стежку[6].
Крім того вона подолала Орегонський шлях завдовжки 3200 км від Індепенденса до Портленда в середньому по 35 км на день. Побувала у кожному штаті континентальної частини США.
Була пожиттєвим членом «National Campers», «Hikers Association» і «Roanoke Appalachian Trail Club», «Buckeye Trail Association», а також займала в останній організації посаду «Director Emeritus»[2].
У парку «Hocking Hills State Park in Ohio[en]» десятикілометрова ділянка шляху отримала назву «Стежка Бабусі Гейтвуд». Вона веде від Печери давньої людини (англ. Old Man's Cave) до Кедрових водоспадів (англ. Cedar Falls) і печери Еш (англ. Ash Cave)[7][8].
У своїй експозиції Музей Аппалачської стежки[en] містить інформації про Емму Гейтвуд і в червні 2012 року її введено в Залу слави Аппалачської стежки[9].
Пітере Гастон зняв про Емму Гейтвуд 60-хвилинний документальний фільм «Trail Magic»[10].
- Ben Montgomery (2014). Grandma Gatewood's Walk: The Inspiring Story of the Woman Who Saved the Appalachian Trail. Chicago Review Press. ISBN 978-1613747186.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в Gallia County Genealogical Society. Архів оригіналу за 12 квітня 2008. [Архівовано 2008-04-12 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г When Grandma Gatewood hiked the Appalachian Trail. Sierra Club. November–December 2002. Архів оригіналу за 5 травня 2010. Процитовано 8 травня 2009.
When Grandma Gatewood hiked the Appalachian Trail in 1955, she tramped all 2170 miles in tennis shoes, her only shelter an army blanket, a raincoat, ...
- ↑ а б в г д Ben Montgomery (2014). Grandma Gatewood's Walk: The Inspiring Story of the Woman Who Saved the Appalachian Trail. Chicago Review Press. ISBN 978-1613747186.
- ↑ SI Vault. Vault.sportsillustrated.cnn.com. 15 серпня 1955. Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 18 грудня 2013. [Архівовано 2012-07-19 у Archive.is]
- ↑ Siyapa, Tweeter (20 березня 2015). Traveller Compass: 10 Travelling Phobias You Might Have But You Ignore. Travellercompass.blogspot.in. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 3 травня 2015.
- ↑ American Dreams. Hocking County Tourism Association. Hcta.org. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 18 грудня 2013. [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.]
- ↑ Grandma Gatewood Trail - Old Man's Cave to Ash Cave | Logan Ohio Hikes. Trails.com. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 18 грудня 2013.
- ↑ The 2012 Class Of The Appalachian Trail Hall Of Fame | Hiking Around Midstate PA and Beyond: A community blog. witf.org. Архів оригіналу за 18 серпня 2012. Процитовано 18 грудня 2013. [Архівовано 2012-08-18 у Wayback Machine.]
- ↑ May 1, 2015. Film highlights first woman to walk Appalachian Trail alone - Chronicle-Telegram. Chronicle.northcoastnow.com. Архів оригіналу за 7 травня 2015. Процитовано 3 травня 2015. [Архівовано 2015-05-07 у Wayback Machine.]
- Hiking [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] in Hocking Hills, Ohio
- Бабуся Гейтвуд на сайті Find a Grave (англ.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |