Багвалинська мова
| Багвалинська мова | |
|---|---|
| багвалазул мисІсІи | |
| Поширена в | Азербайджан, Росія |
| Регіон | Дагестан |
| Носії | 6500 [1] |
| Класифікація | Північнокавказька сім'я |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | немає |
| ISO 639-2 | cau |
| ISO 639-3 | kva |
Баґвалинська мова[2] (або багулальська мова; самоназва: багвалазул мисІсІи) — мова багулалів (багвалінців).
Багвалинська є мовою спілкування в 6 селах Цумадинського та Ахвахського районів Дагестану. За оцінками лінгвістів число мовців становить приблизно 6 тисяч осіб. За переписом населення РФ (2002) багулалами себе назвали лише 103 особи.
Виділяють 3 групи говорів: сіл Хуштада (багв. Гюссач) і Тлондода (Гіжндуч), сіл Кванада(Хванч) і Гемерсо (Гйемісі), сіл Тліссі (Лжіссі) і Тлібішо (Гіжбіші).
В системі консонантизму прествлені абруптивні спіранти сI, шІ. Склади завжди прикриті.
Система відмінків включає номінатив, генетив, ергатив, датив, афектив (в кванадійському говорі ще й субститутив зі значенням «замість»), 7 серій локалізації і 4 напрямкових суфіксів. Множина іменників утворюється суфіксами:
- -бі: бел — «шкіра», множина — белабі
- -абі: раІі — «слово», множина — раІабі
- -мі: бертін — «весілля», множина — бертамі.
Мова є безписемною. Аварська і російська використовуються як писемні мови.
- Гудава Т. Е. Багвалинский язык. Тб., 1971 (груз.)
- Багвалинский язык: Грамматика. Тексты. Словари. М., 2001 (рос.)
- ↑ Ethnologue entry for Bagvalal
- ↑ Кійко, Ю. Є.; Агапій, А. П.; Мельник, Ю. Й. (2021). Вступ до мовознавства: практикум (PDF). Чернівці: ЧНУ ім. Юрія Федьковича: Рута. с. 142. ISBN 978-966-423-628-4. Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2022. Процитовано 4 вересня 2024.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |